Що ж не так із «Днем Побєди»?

9 Травня — день, який потребує переосмислення. Що ж не так із «Днем Пабєди»?

1. За радянського й пострадянського часу 9 Травня вважався днем перемоги СРСР над німецькими нацистськими загарбниками. Армія СРСР зупинила «коричневу чуму». Врятувала Європу від Гітлера і його сателітів. Це була перемога Добра над Злом. Над Злом, яке більше ніколи не має повторитися, бо війна – найстрахітливіше, що може бути на планеті. Один із вершників Апокаліпсису – це саме Війна.

2. Майже 7 років тому Росія, яка взяла на себе функцію правонаступниці СРСР, розпочала війну з Україною: анексія (загарбання) Криму, перетворення на пекло життя кримських татар, розпалювання воєнних дій на Донбасі. Країна, яка оспівувала культ Вєлікай Пабєди, щоб мир був навіки на землі й ніколи більше не було війни, стала епіцентром нової війни. Росія почала тероризувати українські землі, український народ, граючи в «гуманітарні конвої», потураючи терористам, роблячи все, щоб утверджувати ідею «русского мира» й ослабити Україну як самостійного гравця на світовій арені. Ця нова війна показала неспівмірність бажаного й справжнього: країна, у якій так шанували 9 Травня, чомусь почала вдаватися до методів воєнної агресії.

3. 8-9 Травня не має бути днем розбрату. За жодних обставин. Попри те, що була сволота, яка ґвалтувала жінок і дітей у Німеччині, Австрії…, були ті солдати, офіцери… совєтської армії, які вірили в ідеали, які боролися з ворогом, щоб звільнити свою землю від зла. Цього також не можна девальвувати. І потрібно поважати право тих людей, які пам’ятають про героїчні вчинки своїх батьків, дідусів, прадідів… Це все нормально — культура поваги до героїчного минулого має бути.

4. 8-9 Травня – день, у який неможливо замовчувати подвигів тих, хто в підпіллі боролися за України. Героїчні дії УПА стали чинником побудови миру, встановлення ладу в світі. Ці люди жертвували собою, щоб у воєнному лихолітті зберегти Україну. За жодних обставин не можна не поважати пам’яті про воїнів УПА, які боролися за Україну.

5. Розбрат у ставленні до 9 Травня всередині України завжди буде використаний ворогом, щоб посилити ворожнечу, послабити нас, оскільки конфлікт завжди ослаблює, виснажує. Потрібно бути сильними в готовності віддати шану минулому, бо в ньому були ті, хто героїчно (заради ідеалів жертвуючи життям) ішли заради своєї землі. І перемога над нацизмом – це була перемога і радянської армії, і УПА, і всіх підпільних рухів, які чинили опір нацизму.

6. Питання про злочини радянської армії, про те, що СРСР готували план нападу на Польщі має бути чинником дискусій у фахових колах. Ці питання важливі, але вони жодним чином не перекреслюють культури поваги до пам’яті про тих, хто боролися з нацизмом віддано й жертовно, щоб встановити мир і зупинити агресора.

7. Сьогодні Росія, культивуючи 9 Травня як День Перемоги (тобто й День МИРУ), фальшує свою загарбницьку сутність, яка представлена у війні на українському Донбасі. Не можна культивувати мир і бути джерелом війни. Це викликає недовіру й легітимізує подвійні стандарти, за якими замасковано імперську агресорську сутність Росії.

8. 9 Травня, на мою думку, варто віддати шану усім, для кого цей день має символічне значення, пам’ятаючи, що так само важливим є 8 Травня як День пам’яті та примирення. Крім того, війна не стала атрибутом суто історії, частиною минулого, а є чинником нашого з вами сьогодення. І джерелом війни є путінський кремль, у якому сформовано центр тероризму, агресивне ядро нового Зла, яке несе відповідальність за тисячі українців, які загинули у війні 2013-2020-… років.

Дмитро Дроздовський,

Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України,

головний редактор журналу «Всесвіт»