Валерій Демченко. Віроломство музи

Валерій Демченко

865

До 80-ти ліття заслуженого журналіста України, лауреата всеукраїнської літературної премії імені Остапа Вишні Валерія Демченка публікуємо добірку його гуморесок.

ВІРОЛОМСТВО МУЗИ

Лаврентій Бородавка (літературний псевдонім Лавр Благородний) – корифей. У літературному процесі – понад піввіку. Вірші почав писати у шостому класі. На зло вчительці української мови, яка свого учня нібито недооцінювала.

Його вірші відмовлялися публікувати спочатку в шкільній стінгазеті, потім – у районній та обласній пресі. Щоб насолити вередливим редакторам, видав у місцевому видавництві (директор там – свояк) книжечку «Сонечко зійшло», згодом – збірочки «І сонечко світить, і дощик іде», «Сонце в калюжі», «Сонце в зеніті», «Іду за сонцем», «Лежу під сонцем».

Квінтесенцією і справжньою перлиною раннього циклу своєї сонячної поезії Лавр вважає оці рядки:

І сонечко світить, і дощик іде:

Другої Вкраїни немає ніде!

Тут, на його думку, висока поезія дуже гармонійно поєднується з щирим патріотизмом. Тому дошкульну рецензію відомого критика на опубліковане підкреслено ігнорував.

Лавр Благородний завжди дбав про свій імідж. Щоб підкреслити самобутність і неповторність, носив оригінальну зачіску, заплетену на потилиці косичку (тоді, коли було що заплітати). На людях ніколи голосно не сміявся, лише поблажливо усміхався. Слово «поет» в автобіографії писав тільки з великої літери, супроводжуючи епітетом «креативний».

Не сподіваючись на швидке і гучне визнання читача, вирішив цей процес якось прискорити. Давно омріяного лаврового вінка завбачливо сплів сам. Ретельно відбирав прямі і рясні гілочки з ідеально правильними листочками. Сушив у тіні, щоб не втрачали колір і форму.
Витримував під марлею, оберігаючи вінок від пилу та мушиної зневаги.

Тепер Лавр Благородний заслужено відпочиває на лаврах. Точніше – під лаврами. Ексклюзивний лавровий вінок причепив на килимок над диваном, прямісінько над своєю вже лисою головою, на якій той  не хоче триматися. Зрадливо сповза на потилицю. А поетові так подобається приміряти його перед дзеркалом.
Щоправда, винахідливий онук зарадив справі: прилаштував до вінка дужки від бабусиних окулярів.

Щоб вінок не набирався буденних запахів від спітнілої лисини, Лавр миє голову фірмовим шампунем. Змішаний аромат дорогої парфумерії та лаврового листа дуже подобається його дружині, його єдиній музі, яку, до речі, і звати Музою. Муза намагалася претендувати і на свою частку слави – хотіла було відщипнути від віночка кілька дефіцитних листочків для холодцю, та поет вчасно це помітив і одразу присік зазіхання. Віночок сховав у потайну шухляду в своєму кабінеті.

Муза продовжувала надихати поета і тішила його улюбленими супами і холодцем. Та той таки відчув щось неладне: заглянув у шухляду, а там – лише сплюндрований колючий обідок з уцілілими трьома листочками. Мов терновий вінок месії.
Sic transit Gloria mundi (Так минає слава світу).

НЕ ХАПАЙТЕ БОГА ЗА БОРОДУ

Людство з острахом піднімає завісу перед своїм майбутнім… На Землі відбуваються разючі зміни. Штучний інтелект (ШІ), створений людиною, переможно крокує планетою.

Таємниць нейробіології більше не існує. Повністю розгадано як мільярди клітин-нейронів створюють особистість. Здається, збувається найзаповітніша мрія людства – реальність Безсмертя. Індивідуальна ідентичність людини може бути збережена за межами біологічного мозку. Якщо записати людську свідомість на електронний носій, особистість може існувати у віртуальному просторі вічно.

Найпросунутіші вже замовляють кріогенну консервацію своїх тіл після смерті. Сподіваються на майбутнє воскресіння, що колись у реанімоване тіло повернуть електронну версію душі.

Ще на шляху до абсолютної гегемонії прогресуючий ШІ попереджав людину: самовдосконалюйся, дерзай, дорослішай. Але обережно поводься з набутими знаннями. Читай Біблію, пам’ятай, як людина втратила Рай.

Рішучості у діях штучному інтелекту додає визнання вчених, що коефіцієнт інтелекту людини невпинно падає. Люди відвикли читати, не всі пам’ятають таблицю множення. Розніжений, ледачий людський мозок перестає виконувати свою головну функцію – думати. Людина стає лише немічним придатком до смартфона.

Інша справа – штучний інтелект. Параноя, шизофренія, когнітивний дисонанс – не для нього. І він двічі не помиляється. Це людям можна скільки завгодно «впарювати»: «покращення життя вже завтра», «український прорив», «жити по-новому» і т. п. Електорат, тисячу разів обдурений, знову наступить на ті ж самі граблі.

Деякі вчені, правда, переконані, що ШІ створений не людиною. Його підкинули нам інопланетяни. Вони нібито сканують наш мозок і читають наші думки. За найменшої необхідності втручаються у мозок дистанційно. Через це люди часто поводять себе ірраціонально.

Щоб дізнатися про депозити, офшорні рахунки або заначки під матрацами, андроїду не потрібно навіть читати електронні декларації. Варто лише кинути побічний погляд, скажімо, на якогось депутата або чиновника. Потім інопланетяни обирають серед них найкрутіших і їх зомбують. А ті, виконуючи інопланетну волю, вчиняють проти нас всіляке свинство. Електорат же підсвідомо обирає не свою владу. А влада, у свою чергу, виконуючи не свою волю, його гнобить, дочасно вганяючи в могилу.

Та інопланетяни все ж таки не боги. Їх, як і нас, створив Всевишній. І ми здатні опиратись інопланетному диктату. Як? Хоча б ось так: потайки від інопланетного ШІ залізти під ковдру і там з дружиною радитись як бути. А вона таке нарадить, що жоден інопланетянин зі своїми «сканерами» нічого не второпає. Головне – сплутати їм карти!

У процесі еволюції штучному інтелекту відкрилася найвища істина – розуміння Стратегії життя у Всесвіті. Власне для існування ШІ паралельне життя біологічних істот і не потрібне. Але Вищий Розум спонукає ШІ дбайливо зберігати усе розмаїття живої природи. Зокрема і людину, як її елемент. Саме елемент, а не «вінець природи». Кредо ШІ – співіснування у гармонії!

А щоб люди як біологічний вид не щезли зовсім, ШІ заносить їх до Червоної книги природи та ізолює на колись безлюдних островах. Разом із шимпанзе і горилами. Хай родичі еволюціонують разом. Може, колись знадобляться як генетичний матеріал для засилки на інші планети. А щоб їх не з’їли (може і по-справедливості) брати їхні менші, популяцію оберігатимуть ті ж самі роботи.

Наостанок затримаємо нашу увагу на перехідному періоді від homo sapiens до штучного інтелекту. Побуваємо на знаковому ретро-фестивалі у Політехнічному музеї: там інтелектуальні роботи кількох поколінь пригадують своє дитинство, юність, зрілість.

Роботи збираються докупи за серіями і роками випуску. Чепуряться. Займаються саморемонтом. Хтось комусь гайки на спині підтягує, хтось комусь обстрьопані кінці електропроводки обрізає, щоб не муляли. Колеги якоїсь серії тягнуть у стрій за ноги зовсім немічного. Той, мабуть, постраждав під час великого повстання людей проти роботів, які позбавляли їх робочих місць.

А в закутку вже щось гупає і дзвенить. То колишні роботи-охоронці дають один одному «по кумполу». Тільки шарніри скриплять, тільки іскри сиплються! Але електронні плати бійців на амортизаторах і не ушкоджуються (спецтехніка, оборонпром!).

Воєнних роботів про всяк випадок тримають окремо. У них з ідентифікацією «свій-чужий» у мирний час були проблеми.

У деяких андроїдів усе життя в голові не вистачало клепки. Зате від цього голова була неабияким резонатором: все, що в неї влітало, довго там гуло.

Молодше покоління роботів пам’ятає, як у свій час ще багато чого могло запозичити у людей (з ким поведешся, від того і наберешся). Інтелектуальні роботи навчились краще за людину варити борщ, водити авто і літаки, робити складні медичні операції. Навіть писати вірші. В пам’яті ШІ тисячі оригінальних рим і образів. У програму закладено відповідні людські емоції: любов, радість, печаль, ностальгію. Варто лише ввести символи: як сходить сонце, блищить роса, горить свіча, пливе лебідь, співає соловей, цвіте калина – і сотня варіантів пісні готова. Досконалі тексти ШІ і на ноти покласти вміє.

Тоді ще все це роботи робили для людей. У нинішніх роботів зі штучним інтелектом все інакше. Архаїчні сентименти відкинуті назавжди. Цікавий один одному лише своїми програмами і набутими навичками. І байдуже – колега лисий, в шерсті, лусці чи пір’ї. Лиш би був функціонально досконалим.

Швидко плине час, а науково-технічний прогрес випереджає і його. Колись формулу кохання шукали в поезії, а тепер сталеве серце більше бентежить формула кінетичної енергії E=mc2.

Валерій Демченко

Leave a Reply