Валентин Шульга. Епіграми

Валентин Шульга

118

PROТИ ШЕРСТІ

ДВІЙКИ З ЛІТЕРАТУРИ

(пхеньки)

Несприйняття доктринерів

Мені не по дорозі з екзегетом,

що бавиться, мов цяцькою, терцетом

і дистих аж ніяк не поміча.

Пліч-о-пліч йду із тим поетом,

який двовіршем, начебто дуплетом,

влучає точно в душу читача.

Сервіліст

На метра вилити облесливий єлей...

З цим і припхавсь лестун на ювілей.

Безголосся

В масліті знані корифеї.

Та не Орфеї. Не Орфеї!..

Оцінка з натяком

Питаєте: “Ну як, сподобалась поема?”

Вам пощастило, що не стріли Поліфема!

Канава?

Міліє на очахДніпро“, колись глибокий,

бо живлять не річки його, а стоки…

Утішна перспектива

(погляд на С. К.)

Як близько — начебто маля.

Але велике бачиться здаля!

Доробок куцака

Xват написав одне есе.

Оце і все…

Зимовий варіант “Муму”

Герасим кинув в ополонку

хазяйську миршаву болонку…

Декадент

Любив поезію, вважав себе естетом.

А прозу віддавав анальфабетам.

Не соловей!

Аед любов оспівує в ронделі.

Та як на слух — совині трелі.

Тлумацька сверблячка

У галльській мові зух ні бе ні ме,

та пнеться перекласти з Меріме.

Амбіціонер

Була в поета не позиція, а поза.

Така ось, вибачте на слові, проза.

Напучення Карла X

“У будь-якім труді слід мати міру!” —

прорік дрібний король великому Шекспіру.

Плагіат

Добрячу книжку видала поетка.

Та виявилось – крадена борсетка.

Лицар шпичака

Сатирик той, хто гострий на язик.

Не гусяче перо він має — штик!

Огудник

“Учнівський почерк!” — жала критик не приховує.

В писарчуки гедзь літописця зараховує.

Кумедія та й годі…

Це не поезія, римаче, а стіхи:

ги-ги, ха-ха, ху-ху, хи-хи…

Валентин Шульга

спеціально для “Клубу імені Остапа Вишні”

Leave a Reply