Літературна премія імені Івана Корсака: звідки, що, хто і як?
— Здається, лише вчора було вперше оголошено про існування літературної премії імені Івана Корсака, а вона вже має свою історію: трьох талановитих лавреатів, три урочистих вручення… Михайле Федотовичу, нагадаймо про витоки премії, за що саме вона вручається?
— Коли раптово не стало Івана Корсака, якого смерть забрала на високому творчому злеті (він розповідав мені про кілька задумів нових романів, котрим не судилося здійснитися). Я запропонував синові письменника — відомому луцькому письменнику і меценатові Віктору Івановичу заснувати літературну премію імені Івана Корсака. Син охоче пристав на цю пропозицію, визначивши суму винагороди, котру одержуватиме лауреат премії, — 50 000 грн. Це логічно: премія імені Івана Корсака має своїми засновниками родину письменника та видавництво «Ярославів Вал», де він був постійним автором. У цьому видавництві оприлюднено понад півтора десятка його романів. Цілком логічно і те, що це премія саме за твори історичної прози. За романи й повісті саме з історії України, бо ж Іван Корсак став одним із лідерів українського історичного роману. І найвищі його творчі досягнення — в жанрі історичного роману.
— Цікаво, а хто має право номінації на здобуття премії?
— У положенні про премію чітко регламентовано: право номінувати на здобуття премії імені Івана Корсака мають обласні організації Національної Спілки письменників України, товариство «Просвіта», а також члени журі премії імені Івана Корсака. Претенденти на здобуття премії інколи не вчитуються в положення про неї й подеколи доходить до курйозних моментів: дехто сам висуває себе. Самі члени журі не можуть номінуватися на здобуття цієї премії.
— Утім, ще важливішим є запитання: які підстави для номінації на здобуття премії?
— За нашими умовами написаний українською мовою твір з історії України має бути художньо повнокровним і мати розголос після свого оприлюднення окремим виданням. Дехто нас атакує електронним варіантом роману чи повісті. Були випадки, коли намагалися номінувати фрагменти роману, опубліковані в часописі. Але журі в таких випадках було одностайне: тільки видання окремою книгою і тільки справді резонансний твір.
Є люди, які намагаються, щоб усе на світі було тільки по-їхньому. Журі вже зазнало атак такого характеру: мовляв, знову премії для іменитих письменників. А треба б для зовсім молодих, щоб допомогти їм увійти в літературу (так розгнівано написала користувачка ФБ у своєму пості, коментуючи присудження премії Петрові Кралюку, Миколі Суховецькому і Юрієві Винничуку). Але є тут доволі істотна обставина. Премія задумувалася не як грант для початківців, не як відзнака на виріст. Це премія за якість літературного тексту, а не за авторів вік і статус. Нам байдуже, скільки років авторові твору (чи він юний, як Артур Рембо, чи абсолютний патріарх). Ми не переінакшимо положення цієї премії. Так вона задумувалася і так буде й надалі. Премія має не лише підтримати авторів талановитих творів, а й активізувати увагу письменників до історії України. Зайве переконувати в тому, що саме історичні твори сприяють патріотичному вихованню нації. Згадаймо бодай приклад Генрика Сенкевича, який дав розтерзаній і здеморалізованій поразками Польщі твори, що підносили польський дух, польський патріотизм. Навіть коштом пониження й окарикатурювання українців.
— Хто є членами журі премії імені І. Корсака? Чи правда, що кожен лавреат премії автоматично стає й членом її журі?
— Нинішній склад журі такий. Кандидат медичних наук, доктор економічних наук, відомий підприємець і меценат Віктор Корсак. Михайло Слабошпицький — голова журі. Григорій Гусейнов — заступник голови. Члени журі: Володимир Поліщук, Світлана Короненко, Михайло Ватуляк, щойно введений до складу журі Сергій Козак, який погодився на обов’язки секретаря журі. І автоматично ввійшли до складу його Петро Кралюк, Микола Суховецький, Юрій Винничук — лавреати премії імені Івана Корсака. Отак відбувається і відбуватиметься надалі ротація, до складу журі входитиме кожен наступний лавреат. Натомість автоматично вилучаються з нього не лавреати цієї премії.
— Михайле Федотовичу, у видавництві «Ярославів Вал», яке Ви очолюєте, заплановано десятитомне (?) видання творів І. Корсака. Перші з них уже вийшли у світ. Чи можемо стверджувати, що своєрідним каталізатором такого видання стало започаткування премії?
— Так. Одну ідею тут не можна відокремлювати від другої. І десятитомник Івана Корсака, і премія його імені — це наші заходи, які ставлять за мету піднести в очах українського загалу престиж і значення історичної літератури, особливо важливої для народу, який має такі складні постколоніальні травми й уражений історичною амнезією. Ми розглядаємо це як своєрідний каталізатор у процесі націєтворення й виховання патріотизму.
— Премія вже посіла помітне місце в літературному ландшафті країни. Тим більше не зайвим буде нагадати про терміни висунення кандидатів на здобуття премії та її присудження.
— Це чітко зафіксовано в положенні про премію. Висунення на її здобуття починається з 1 червня і триває до 25 серпня. Вручення премії — 15 вересня в день народження Івана Корсака.
Вручення неодмінно відбувається в урочистій обстановці в Луцьку, в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків.
Вів розмову Сергій КОЗАК
Leave a Reply