Офіс Президента України
Міністерство культури України
Голові ЛОДА М. Козицькому
Правлінню НСПУ
Головам ОО НСПУ
Ми, письменники Львова, члени Національної Спілки Письменників України, стурбовані ситуацією, що виникає довкола НСПУ.
Про справи літературні у Спілці письменників за нинішнього керівництва розмови навіть не заводяться. Творчий процес пущено на самоплив. Зате дуже переймаються політиканством і розподілом решти спілчанських активів.
З лавини проблем виділяємо дві:
1. У травні 2020 року з подачі голови НСПУ Михайла Сидоржевського і за підтримки правління НСПУ були звільнені зі займаних оплачуваних посад усі штатні працівники обласних осередків НСПУ. Причина — відсутність фінансування від Мінкультури та проблеми зі збором орендної плати. Наскільки стало відомо, Міністерство культури свої фінансові зобов’язання перед Спілкою письменників виконало ще у серпні ц. р. Але й досі (початок грудня 2020 року) добровільно-примусово звільнені працівники не поновлені на своїх посадах.
Уже стало «традицією», що за кожного нового керманича НСПУ спілчанське майно усе зменшується у своїх обсягах, а фінансові операції «письменницьких керівників» — за сімома печатями.
Виникає питання: що буде з відібраними і без того жалюгідними окладами працівників обласних осередків НСПУ? Чи не час втрутитися прокуратурі? Куди поділися кошти, виділені Міністерством культури?
2. Під час виборів до місцевих органів влади у жовтні 2020 року голова Львівської обласної організації НСПУ ГУРГУЛА І. В. своєю заявою підтримав висуванців від партії «Слуги народу». На підставі звернення «ініціативного комітету» з 13-ти чоловік Сидоржевський на засіданні секретаріату НСПУ 26 листопада 2020 року приймає рішення про «відсторонення» І. В. Гургули від займаної посади.
Ігор Гургула — двічі обраний головою ЛОО НСПУ, автор 30-ти книг прози, поезій, есеїстики. Номінант на Національну премію імені Т. Г. Шевченка, лауреат понад 10-ти літературних премій аж до міжнародного значення. Під його орудою Львівська організація запрацювала злагоджено і ефективно. Чи допустимо «відсторонювати» не тобою призначеного, а обраного колективом ефективного менеджера тільки за його політичні уподобання?
Сам Сидоржевський під час минулих виборів Президента України неодноразово САМОЧИННО підписував різноманітні звернення на підтримку Петра Порошенка, ні з ким із членів НСПУ не радячись і не узгоджуючи. І ніхто навіть гадки немає, аби за подібні дії відсторонити Сидоржевського від посади, яку займає. Тим паче, що кінцеве рішення про відсторонення приймається не секретаріатом Спілки, а правлінням.
Вважаємо, що Національною Спілкою Письменників повинні керувати справжні професіонали, люди з літературними іменами, а не випадкові вискочки. А головне — усе повинно відбуватися у правовому полі.
27 листопада 2020 р.
м. Львів
Заяву підписали члени Львівської обласної організації Національної Спілки Письменників України:
Любомир Сеник
Анатолій Сергієнко
Анна Канич
Степан Сторож
Володимир Захожий
Роман Мазій
Микола Зимомря
Надія Черкес
Юрій Грешко
Ольга Вакуленко
Яніна Волосецька
Дзвенислава Чабан-Леус
Галина Пановик
Іван Сало
Тетяна Вікторова
Леся Бернакевич
Сергій Кустод
Михайло Трайста
Лариса Трайста
Віктор Палинський
Олег Рибчинський
Олег Ганущак
Ліліана Косановська
Йосиф Фиштик
Богдан Завідняк
Богдан Британ
Роман Соловчук
Роман Квітневий (Іванців)
Володимир Квітневий
Василь Чабан
Валентина Лотоцька
Ганна Вівчар
Володимир Ганулич
Надія Ковалик
Олександр Масляник
Василь Лило
Ярослав Петришин
ЧЕРГОВІ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ІГОРЯ ГУРГУЛИ
Він не з тих, хто визнає абсолютне фіаско і поразку! Як тільки стало відомо про рішення керівництва НСПУ «припинити» повноваження голови Львівської ОО І. Гургули — аж до можливості проведення загальних зборів (за порушення Статуту НСПУ і перевищення службових повноважень), як Гургула розіслав у відповідь листа офісу Президента України, Міністерству культури України, голові ЛОДА М. Козицькому, правлінню НСПУ, головам обласних організацій НСПУ. Відтак наші колеги із сусідніх областей поділилися з нами змістом цього листа, тому він не є секретом. Вістря свого «обурення» Гургула спрямовує проти голови НСПУ М. Сидоржевського, ще раз підтверджуючи тим, що йому начхати на долю НСПУ як української культурної інституції, бо він дбає тільки про власні інтереси. Але яким чином виживе львівська спілка, якщо він ставить під загрозу всеукраїнську?!
Знову Гургула наступає на ті самі граблі, розпочинаючи свої інтриги від імені всіх нас: «Ми, письменники Львова…» Якась маніакальна залежність від очевидної маніпуляції та примітивної фальсифікації!
Львівські письменники ледве оговтались після епатажної й скандальної Гургулової попередниці, яка за підтримання Партії регіонів пішла війною проти тодішнього голови й усієї НСПУ. Де нині та екзальтована пані? На загумінку! Де опиниться Гургула зі своїми інсинуаціями й фальсифікаціями підписів? Там же!
Однак знову потерпатиме чесне ім’я всіх львівських письменників-спілчан, яких аферисти від літератури втягують у брудні політичні ігрища. Знову нам закидатимуть «галицький сепаратизм», окремішність і відцентровість. Запевняємо: це не так! Гургула — не «ефективний менеджер», як сам себе іменує, а корисливий авантюрист і маніпулятор. Таким не місце в національній Спілці письменників України!
Утім, логіка І. Гургули на поверхні: він традиційно робить ставку на своїй відданості чинній владі. Звинувачує М. Сидоржевського в тому, що той свого часу підтримував П. Порошенка (як і Гургула) і навіть САМОЧИННО підписував різноманітні звернення на підтримку Петра Порошенка, ні з ким із членів НСПУ не радячись і не узгоджуючи. Якщо хто забув, то підтримка П. Порошенка весною минулого року була позицією НСПУ. І все це для того, щоб довести, що такий «неблагонадійний» голова НСПУ не мав права підписати наказ про його, Гургули, «відсторонення». Ще одна брехня, так, поміж іншим, бо в наказі голови НСПУ йдеться про «припинення» повноважень Гургули. І ще одна, ну зовсім малюсінька, брехня від І. Гургули — «номінанта на Національну премію імені Т. Г. Шевченка» — насправді кандидата, бо він подавався, але не пройшов навіть до другого туру.
А тепер про найбільшу підлість І. Гургули: під його листом є список «підписантів» із 30 членів Львівського осередку НСПУ. Принаймні дві треті з них нічого про цього листа не знають. А шановний професор Микола Зимомря так сказав про цю ситуацію: «Мені просто сумно! Вперше чую про таку „новину”».
З усією відповідальністю заявляємо, що жодного листа на підтримку Гургули ми НЕ ПІДПИСУВАЛИ, усе це — далекоглядна інсинуація й примітивна фальсифікація від самого Гургули.
Без погодження були вписані наші прізвища, однак ми не підписували лист на захист Гургули:
Надія Ковалик, Микола Зимомря, Надія Черкес, Михайло Трайста, Олександр Масляник, Любомир Сеник, Богдан Завідняк, Сергій Кустов, Лариса Трайста.
Просимо інших колег заперечити або підтвердити свої підписи під листом.
Чекаємо спростувань від таких «підписантів»:
Іван Сало, Анна Канич, Ганна Вівчар, Володимир Ганулич, Роман Соловчук, Василь Лило, Ольга Вакуленко, Олег Рибчинський, Роман Квітневий (Іванців), Володимир Квітневий, Степан Сторож й ін.
02.12.2020
Михайло Сидоржевський, голова НСПУ: остаточне рішення — за Правлінням НСПУ
Прикро, але на бруд і брехню доводиться реагувати.
З тим зазначу: це вже було. Кілька дрібних і амбітних авантюристів-невдах, починаючи з лютого 2016 року, три роки «колотили» Спілкою, паплюжачи й дискредитуючи її (власне, окремі суди, ініційовані ними, досі ще не завершилися, але дотепер вони не виграли жодного суду).
Аж нині — якесь дежавю у виконанні пана Гургули.
Невже справді цей чоловічок не розуміє, що він скоїв, і не тямить, що відбувається — в Україні і світі?..
Уже сам прецедент — публічна письменницька підтримка у «цитаделі української демократії» представників політичної сили, доволі далекої до українських національних цінностей, є, умовно кажучи, нонсенсом. Зауважте: сповідувачів загумінкової стратегії «ми їх сдєлалі» й антиукраїнської ідеології «какая разніца, под какім памятніком целоваться», не підтримали письменники та загалом представники культурних спільнот у жодному іншому регіоні України. Навіть письменники зросійщених Сходу й Півдня в переважній більшості твердо стоять на україноцентричних позиціях.
Аж ось підтримав випестуванців 95-го кварталу голова Львівської письменницької облорганізації (!) — від імені всієї організації, не поцікавившись у колег, що вони думають із цього приводу, і чи їм також байдуже, «под какім памятніком целоваться».
Утім, уподобавши акурат перед виборами «слуг народу», пан Гургула не порушив Статуту НСПУ. У нас демократична держава, і кожен сам обирає пріоритети в житті, зокрема й політичні. З тим нагадаю, що під час передвиборчих перегонів і минулого, і нинішнього років спілчанське керівництво нікому не нав’язувало вибору, за кого голосувати. (Публічну підтримку П. Порошенка, яку мені закидають автори заяви, на виборах я декларував як громадянин, ніде не виступаючи від імені НСПУ і не заявляючи «Ми, письменники України…»).
Однак наразі йдеться не про особисті політичні симпатії, а про грубу, цинічну фальсифікацію. Пан Гургула не мав ні морального, ні статутного, ні законного права одноосібно заявляти про підтримку окремої будь-якої політичної сили, від імені «письменників Львівщини», не порадившись із ними і не ухваливши відповідного колегіального рішення.
Очевидно, що такі дії пана Гургули — ганьба не тільки для нього і Львівської письменницької організації. Подібні нечистоплотні ініціативи дискредитують усю нашу письменницьку Спілку, яка нині, в надзвичайно складний час, послідовно обстоює українські національні цінності.
Природно, що абсурдний крок пана Гургули викликав надзвичайно гостру реакцію тих самих «письменників Львівщини», абсолютна більшість яких стоять на державницьких, україноцентричних позиціях. Своє обурення на зборах ініціативної групи й у соцмережах висловили найавторитетніші письменники Галичини.
Не менше обурення викликали жалюгідні спроби пана Гургули викрутитися й списати все на якісь непорозуміння та мовні ляпи.
До того ж ще один абсурд — у своєму листі на ім’я голови НСПУ пан Гургула аргументує свої дії тим, що один зі «слуг» як кандидат на посаду міського голови пообіцяв Львівській письменницькій організації за підтримку 2 мільйони гривень.
Якщо це не привселюдне зізнання в корупції, то що це?
Якщо це не банальний ганебний торг, то що це?
Зрештою, цей кандидат-слуга набрав на виборах аж 2% голосів. Тобто пан Гургула «поставив» на політичного лузера, який, і це було зрозуміло всім зарання, не мав жодних шансів на перемогу.
Абсурдна немічність і політична сліпота?
Чи щось інше, пане Гургула?..
Щодо обіцяних (отриманих) грошей — то нехай пан Гургула звітує про них перед львівськими письменниками. Принаймні мені в телефонній розмові пан Гургула жалівся, що осоружний «слуга» обіцяних грошей не дав.
За які ж «шіші» (використовуючи термінологію більшості «слуг»), питається, Вам доводиться терпіти таку ганьбу, пане Гургула?..
До речі, про кошти, отримані від здавання в оренду приміщень Львівської письменницької організації, як і про витрати надходжень від членських внесків, панові Гургулі доведеться звітувати не лише перед львівськими колегами, а й на засіданні Правління НСПУ.
На жаль, пан Гургула і надалі робить неадекватні дії, замість того, щоб із честю прийняти рішення Секретаріату, який відповідно оцінив його крутійство і безвідповідальність, відсторонивши від виконання обов’язків голови Львівської письменницької організації.
Лист-скарга, написана у форматі доносу й оприлюднена вище, знову ж таки, від імені «письменників Львівщини» — яскраве тому свідчення. Тут буквально кожна теза — м’яко кажучи, неправда, але я зупинюся на кількох, що стосуються безпосередньо мене як голови НСПУ.
З тим одразу зазначу: ні самої заяви з підписами тих людей, чиї прізвища стоять у списку, ні бодай копії цієї заяви керівництво НСПУ в очі не бачило. Принагідно процитую коментар Надії Мориквас зі сторінки Львівської письменницької організації на Facebook: «Професор Любомир Сеник просив передати: він вважає моральним злочином використання його чесного імені Ігорем Гургулою двічі — у сумнозвісній заяві І. Гургули від імені спілчан під час місцевих виборів та в листі-пасквілі проти голови НСПУ М. Сидоржевського — в той час як Л. Сеник поставив свій підпис під вимогою висловити недовір’я І. Гургулі як голові Спілки».
Цитую заяву «письменників Львівщини»: «У травні 2020 року з подачі голови НСПУ Сидоржевського і за підтримки правління НСПУ були звільнені зі займаних оплачуваних посад усі штатні працівники обласних осередків НСПУ. Причина — відсутність фінансування від Мінкультури та проблеми зі збором орендної плати. Наскільки стало відомо, Міністерство культури свої фінансові зобов’язання перед Спілкою письменників виконало ще у серпні ц. р. Але й досі (початок грудня 2020 року) добровільно-примусово звільнені працівники не поновлені на своїх посадах».
Насправді рішення про скорочення працівників обласних осередків НСПУ було ухвалене Правлінням НСПУ 12 березня 2020 року й набуло чинності, згідно із законодавством, через два місяці. Це рішення було зумовлене надзвичайно складним фінансовим становищем, у якому перебувала Спілка на той час. Станом на 12 березня ми не отримали жодної копійки бюджетних коштів, і було невідомо, чи вони взагалі будуть (за перших п’ять місяців Спілка отримала бюджетні кошти тільки в червні). Крім того, через карантин у нас виникли дуже серйозні проблеми з отриманням коштів за оренду наших об’єктів від орендарів. Повністю зупинилися надходження від проведення платних заходів, оскільки вони були заборонені карантином.
Відтак на Правлінні ми змушені були ухвалити важке рішення, бо грошей у нас не було. Також ми змушені були значно урізати видатки на зарплату для працівників апарату, переважна більшість яких працювали онлайн, а на якийсь час навесні були відправлені у відпустки без збереження зарплатні.
До того ж я як голова НСПУ на березневому засіданні Правління пообіцяв, що в разі відновлення фінансування ми повернемося до виплат обласним організаціям — але вже не на зарплату, а на здійснення культурно-мистецьких заходів, як того вимагає урядова програма під номером 3801100.
Що й було зроблено. З початку вересня всі обласні організації (за винятком кількох, які досі не мають розрахункових рахунків у банку) отримують щомісячно по 2 тис. 500 грн. Ці гроші можуть використовуватися, залежно від потреб, на розсуд кожного голови облорганізації.
Щодо виконання «фінансових зобов’язань» Мінкультом, про які згадано в заяві, то насправді ми ще не отримали гроші повністю: коштів за жовтень-грудень цього року досі немає. І невідомо, чи отримаємо, оскільки державна казна за хазяйнування теперішніх «господарників» як ніколи порожня.
Цитата: «Уже стало „традицією”, що за кожного нового керманича НСПУ спілчанське майно усе зменшується у своїх обсягах, а фінансові операції „письменницьких керівників” — за сімома печатями».
Нагадую, що рішенням позачергового з’їзду у 2017 році ми змушені були продати недобудований ресторан на території Одеського будинку творчості письменників, який перебував на балансі НСПУ. Спілка за це отримала в гривневому еквіваленті 80 тис. доларів — це цілком ринкова ціна за цегляну руїну на площі 5 соток землі. Причина продажу — кабальний земельний податок (майже 160 тис. гривень на місяць), установлений КМДА за користування землею по Банковій, 2, в результаті чого три наших об’єкти — Будинок письменників у Києві, Одеський БТП і Харківський будинок письменників — описали податківці в податкову заставу. У разі несплати величезного боргу (понад 2 млн гривень) ми могли б безповоротно втратити всі ці об’єкти.
Також ми змушені були рішенням Правління у 2018 році за 1 млн 600 тис. гривень передати 6% нашої власності в колишній письменницькій поліклініці, бо жодним чином не могли вплинути на дії власника 94% цього об’єкта, а поліклініка стояла зачиненою вже багато років.
Якщо казати про продаж у 2016 році 13 соток землі на території Одеського БТП, то ця земля перебувала на балансі Одеського БТП як окремої юридичної особи, тодішнє керівництво якого і продало цю землю. Спілка не продавала і не мала права продавати цю землю.
Додам, що всі фінансові операції Спілки здійснюються відкрито, з повним дотриманням Статуту НСПУ і чинного законодавства.
Цитата із заяви «Чи не час втрутитися прокуратурі?» смердить класичним доносом. Знову ж таки, це вже було: і численні заяви до різних прокуратур, поліцій, СБУ, судів, вагони нечисті й брехні в пресі… Пане Гургула, Ви пам’ятаєте, де зараз двійко затятих продуцентів цієї мерзенної чорноти? За межами Спілки. Вам кортить ступити на цю ганебну стежку?
«Куди поділися кошти, виділені Міністерством культури?» Нікуди не поділися. До копієчки використані за призначенням. Зі щомісячної суми 76 тис. 700 грн, яка надходить із бюджету (згідно з Планом використання бюджетних коштів, погодженим із Міністерством культури, і згідно з Паспортом, затвердженим Міністерством культури і погодженим із Міністерством фінансів), гроші ми зобов’язані використовувати так: фонд оплати праці (включно із зарплатою, податок ПФО і військовий збір) — 54 тис. 672 грн, єдиний соціальний внесок — 12 тис. 28 грн, витрати на електроенергію — 8 тис. грн, телекомунікаційні послуги — 2 тис. грн.
До Вашого відома, пане Гургула: нецільове використання бюджетних коштів карається дуже суворо.
Ще цитата із «заяви письменників Львівщини»: «Чи допустимо „відсторонювати” не тобою призначеного, а обраного колективом ефективного менеджера (І. Гургулу) тільки за його політичні уподобання?»
Не братиму до уваги зверхньо-зневажливе «не тобою призначеного». Скажу інше: рішення про відсторонення пана Гургули ухвалювалося колегіально, Секретаріатом, на підставі заяви членів Львівської організації НСПУ, під якою стоять підписи 60 письменників-львів’ян, з-поміж яких багато відомих, авторитетних, заслужених наших колег. Саме вони вимагали відсторонення пана Гургули від посади, і ми не могли проігнорувати вимогу такої кількості відомих письменників. І, ще раз нагадаю, що це рішення було ухвалене не за «політичні уподобання», а за грубе, цинічне порушення паном Гургулою Статуту НСПУ — за перевищення службових повноважень, тому що він не мав права самочинно, без відповідних колегіальних рішень, виступати від імені «письменників Львівщини» з політичною заявою.
До речі, остаточне рішення щодо пана Гургули після розгляду цього питання загальними зборами Львівської обласної організації НСПУ — за Правлінням НСПУ. І розглядатиметься питання не щодо «відсторонення», а усунення його з посади.
І на завершення.
Навряд чи варта уваги ще одна, кинута через верхню губу, цитата із заяви: «Вважаємо, що Національною Спілкою Письменників повинні керувати справжні професіонали, люди з літературними іменами, а не випадкові вискочки».
Скажу тільки, що «випадкова вискочка» навряд чи впоралась би з тими численними і дуже непростими випробуваннями, які випали мені за останніх шість років, відколи довірено керувати нашою Спілкою.
А хто з нас «справжній професіонал» — нехай розсудять час і читачі.
Leave a Reply