Малі епізоди з життя великих. Генрих Гейне

110
Генріх Гейне на обкладинці журналу "Югенд"

– Читали ви нову брошуру В.? – спитали у Генріха Гейне.

– Ні,відповів поет. – Я читаю лише великі його труди, бажано три, – чотири, – пятитомні. Коли я бачу озеро, море, океанце дух захоплює, проте в чайній ложці я воду не переношу.

* * *

Гейне співробітничав уРевю Франсез“, який платив йому франк за рядок. Одного разу його друзі й побратими пера улаштували розкішну вечерю по 50 франків з кожного. Вечеря проминула украй весело. Біля дверей ресторану Гейне зустрів знайомого.

– Здається, ви добре повечеряли, – зауважив той.

– Дорогий мій, ми зїли кожен по пятдесят рядків, – відповів Гейне.

* * *

Напевне, я видаюсь вам занадто нудним, – сказав якось Гейне своєму паризькому другу після нетривалої розмови. – Це тому, що незадовго до вас мене відвідав наш друг Ікс, і ми обмінялися думками.

* * *

– Ти говориш, як пишеш! – вигукнув одного разу Генріх Лаубе, знайомий Гейне.

– Так буває завжди, коли писати ми вже нездатні, – відповів поет.

* * *

Данський поет Еленшлегер читав свою нову трагедію. Читав він кепсько, з усіма характерними для данців перекрученнями німецької мови. Гейне, пожалкувавши, що не зумів ухилитися від запрошення, сказав замість очікуваної похвали:

От уже не думав, що я так гарно розумію поданському.

Підготував  Валентин Шульга

Leave a Reply