Відбувся ІIІ всеукраїнський конкурс студентської поезії «Зозулиця»

1077

«Поезія висот — найкращий спосіб жить!»

27 травня у Книжковому лабіринті «Моя книга», що на легендарному київському ринку «Петрівка», з нагоди Дня Києва відбувся ІIІ всеукраїнський конкурс студентської поезії «Зозулиця: Молодість. Любов. Весна». У молодих українських поетів і поеток велике майбутнє і все ок не лише з запалом, але і з соціальною рефлексією, що відображає безпрецедентно висока якість презентованих поезій. Перемож(ни)цями визначені Володимир Вербіян, Поліна Компанієць і Сергій Богдан.

Студреспубліка, БФ «Культурні новації» та видавництво «Саміт-книга» разом із партнерами організували вже традиційний творчий конкурс, де збираються ті з молодих, хто прагне не просто свої думки, ідеї, мрії, почуття вилити у вірші, але й змінити світ, зробити його прогресивнішим. Як усе відбувалося — читайте у статті.

А вічне — то краса, а вічне — то бетон.
Все стелиться асфальт безмежного шосе. […]
Автомобільний шум — чарівний баритон,
А музику метро не перевершить Бах. […]
Поезія висот, найкращий спосіб жить!

Володимир Вербіян

24 найкращих молодих поетів і поетес були спеціальним чином відібрані й взяли участь у ІІІ Всеукраїнському конкурсі студентських віршувань «Зозулиця: Молодість. Любов. Весна». Автор(к)и — дуже талановиті, але такі несхожі: від зовсім новачків/ок, що вперше наживо презентували свій дорібок, — до тих, хто вже друкувався. Від тих, голоси й руки, яких тремтіли, — до тих, які впевнено та вишукано декламували свої вірші. Антураж і аромат передлітнього дощу й книжкового ринку, рокіт проїжджаючих зовсім неподалік потязів і резонанс від полум’яного і юного серцебиття утворили абсолютно неповторну атмосферу події.

Організатори переконані, що митці та мисткині покликані бути в авангарді поступу та модернізації, мають допомагати шукати відповідей на найскладніші питання — і про суперкризу, і про мир, і про пандемію.

Вірші читали на різні теми: багато інтимної лірики, бунтарства та романтики, філософських пошуків, цікавих спостережень за світом навколо нас, окремо необхідно відзначити високий рівень поетичної сатири і сміливої громадянської поезії. Мовою творів була здебільшого українська, а також російська. 

Лідер республіканців Павло Вікнянський під час вітального слова підкреслив: «Мистецтво, наука, великі мрії про космос, про зміну світу, про осяяння неосяжного, про любов, яка не має меж і кордонів — це те, що рухає світом. Ми, республіканці, нашою роботою здійснюємо поштовх, щоби молодь мала можливість і зреалізуватися, і долучитися до соціальної звитяги — для нашої Батьківщини і для всього світу. Бо мистецтво має містити потужний соціальний заряд і робити світ безумовно кращим. Як великі поети та поетки минувшини, треба творити історію, творити слово, а значить — новий, Інакший світ».

Також на конкурсі з новими чудовими поезіями неперевершено виступила переможниця ІІ всеукраїнського конкурсу «Зозулиця: Молодість. Любов. Весна» Кіра Снова.

Лауреат(к)ами конкурсу поезії молодості та любові стали: Сергій Богдан, Олексій Боков, Валерія Болобан, Тетяна Борисова, Андрій Бураков, Лія Бурман, Анастасія Василевська, Микола Величко, Володимир Вербіян, Дарина Горожанкіна, Денис Іванок, Валерія Іценко, Віктор Кирилюк, Поліна Компанієць, Владислав Левченко, Анастасія Лесів, Юлія Лиманська, Анатолій Незгодюк, Лариса Ніжнік, Леся Осіпенко, Сергій Попов, Анна Слезіна, Іван Усов і Дарина Чупат.

Частина журі працювала дистанційно, а на самому конкурсі присутніми були:

Після щирої дискусії, розуміючи який важкий вибір, журі присудило ІІІ місце Сергію Богдану, студенту Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого; на ІІ місці — Поліна Компанієць, студентка Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Тараса Шевченка, і переможне І місце здобув студент Національного університету харчових технологій Володимир Вербіян.

Усі учасники/ці були нагороджені спеціальними дипломами і книгами, а перемож(ни)ці отримали «червоні» дипломи та статуетки символічних зозулиць. Іван Степурін, директор «Саміт-книги», пообіцяв допомогти з виданням спеціальної поетичної збірки кращих віршів учасників/ць.

Студреспубліка ж удостоїла перших крутезними республіканськими футболками та підбіркою газети прогресивних людей «Нова Республіка».

Вітаємо переможців/ниць конкурсу! Бажаємо, аби творчість не лише надихала молодих на нові звершення, але й стала потужним двигуном хоробрих і солідарних дій для прогресу України та людства!

У України обов’язково будуть Нобелівські премії з літератури!

Організатори висловлюють окрему подяку президенту БФ «Культурні новації» Владиславу Трубіцину. 

 

***
Володимир Вербіян

Володимир говорить про себе так: «Я бунтар. Бунтар, бо творю в стилі БУНТ (бунтарська урбаністична новаторська творчість). Стиль БУНТ — це, в першу чергу, протест проти антидемократичної влади, сучасного суспільства, постмодерної деградації культури та усталених норм творчості. БУНТ — це відхід від безкінечного і вже заяложеного оспівування природи і початок пошуку нової краси. У своїх творах я оспівую красу міст, сучасних висотних будівель та інженерних споруд, захоплююсь величчю технологій і прогресу та недосяжністю майбутнього. Пишу не тільки поетичні, а й прозові твори, як українською, так і російською та англійською мовами».

АРТЕРІЇ ДОРІГ

Артерії доріг тікали в далечінь,

І статика висот – краси мільйони тон.

Я врешті зрозумів – ми в світі тільки тлінь,

А вічне – то краса, а вічне – то бетон.

Все стелиться асфальт безмежного шосе,

Далекий горизонт – висотний небокрай.

Я врешті зрозумів – я люблю це усе!

Тут справжняя краса! У місті справжній рай!

Автомобільний шум – чарівний баритон,

А музику метро не перевершить Бах.

Я врешті зрозумів у місті кожен тон,

Тепер я можу жить лише в самих містах.

Артерії доріг тікали в далечінь,

І хмарочосів вись запалює вогні.

На місто вже лягла м’яка вечірня тінь,

Вмикають ліхтарі – як добре тут мені.

Пронзають фари ніч – безмежний вікон світ,

І слухає земля, як тиша міста спить.

Безмежність ліхтарів, автомобільний літ,

Поезія висот, найкращий спосіб жить!

Світанок: новий день виходить з-за дахів,

Прокинулось життя, закінчується сон.

У місті справжній рай, тут центр всіх світів,

Постав тут до небес будинків нових сонм.

***
Поліна Компанієць

Студентка Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Тараса Шевченка, є дуже соціально активною — депутатка Студентського парламенту України-2020/2021 і волонтерка. Працює вчителькою англійської для дошколят. Хобі: театральне мистецтво (грає у молодіжному театрі) та написання віршів (має декілька публікацій у збірках і на інтернет-ресурсах).

Яко́сь весня́ною чудовою порою
Зібралося засідання у ради
Шукали довго шоб іще вкрасти
І вирішили, що у нас землі багато

Поча́ло файне панство мозгувати
Рішати «де, по чьом і як»
І стали швидко обирати
Квадрати ґрунту на «про всяк»

Костюмні люди мають розум
І знають — інші не дурні
Тож лиш частину собі взяли
А іншу тещі і сестрі.

Розподілили і щасливі
І написали для усіх
Що землі віддані нужденним
Бо собі брати то є гріх.

Було вже пізно. Всі пішли по норах
Ділитися новинами з сім’єю
І кожен раб краватки дико радий
І спить собі з спокійною душею

Бо документи уже були прийня́ті
І Радою із радістю погоджені
А текст у них «Продати землю
Мертвим і живим і ненародженим»

***
Сергій Богдан
18-річний студент Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого, який навчається на 1-му курсі дикторів і ведучих телебачення.

З тобою треба боротися Будувати дамби поки не пізно
 З тобою не можна домовитися

Як з водою що вийшла із берегів

Але що буде коли ти зникнеш?

Перше: ці дамби псують мені вид з вікна
Друге мабуть банально:

лишиться суха земля

І як мені не пірнати у тебе

А потім вигребсти на мілину
 І як уберегти очі

Коли я в пісок кричу

***
Незгодюк Анатолій
Студент 1-го курсу агробіологічного факультету Національного університету біоресурсів та природокористування України, народився у Черкасах. Виріс у дуже книжній родині. Надихається природою, а ще — талановито малює.

ДО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Кобзареві пісні… Це не просто поезії твори, —

Чи ми збагнули все, що хотів ти донести да нас?

Тут краса сторони, тут і правди життєві докори.

Ти збудив Україну та зрушив в її в Новий час.

Заповіт твій живе у серцях та у відданих справах

Багатьох поколінь тих, хто вмів свою землю любить.

Бо у працях твоїх Україна надію пізнала,

Хоч чимало їй ще довелось пережить лихоліть.

Ми робить маєм все, щоб сильнішими разом ставати,

Піднімати свій край, досягати все вищих вершин.

Ще можливо не всі довелося терни нам пізнати,

Тож не варто боятись до цього не знаних царин.

В невідоме сміливо іти і вагання не знати,

Дорогій стороні кожен день неустанно служить,

Свою радість нести і ділитися нею завзято, —

Поміж радості й щастя нам краще усім буде жить.


***
Дарина Чупат
Студентка 2-го року навчання на спеціальності «українська філологія» в Києво-Могилянській академії. Веде власний Телеграм-канал: t.me/fen_met

танцюєте:
постать із каменю й ти навпроти —
радуйся куряву топчучи на кургані
й пісні половецькі співаючи 

станеться місяць жовтим неначе степ
радуйся радуйся
забуті пісні чебрецям нагадуючи 

шкірить попсовані зуби до тебе постать насупроти:
«меч кривулястий на нитці вгорі повис
рани ж мені не зможе завдати» —
співай же на голос стріли що знає куди летіти
співай же на лука голос розпружений
радуйся радуйся радуйся

Leave a Reply