В електронному архіві українського визвольного руху оприлюднено документи зі справи авіаконструктора, журналіста та письменника-перекладача Євгена Касяненка, якого НКВС розстріляв за вигаданим звинуваченням.
Про це повідомляє Українська Інформаційна Служба з посиланням на згаданий ресурс.
Колекція, опублікована Центром досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху, містить пів сотні документів, а зокрема:
• анкета арештованого;
• ордер на проведення обшуку та арешт Євгена Касяненка, протоколи обшуку;
• протоколи допитів Касяненка, свідків та протоколи очної ставки;
• протокол допиту племінниці журналіста, її свідчення про «злочинну» діяльність дядька;
• пояснення Євгена Касяненка щодо звинувачення його у шпигунстві;
• каяття обвинуваченого щодо нібито вчинених злочинів;
• вирок Військової Колегії Верховного Суду СССР про розстріл Євгена Касяненка;
• заключення Військової колегії від 1959 року про припинення справи за відсутністю складу злочину, а також інші матеріали.
У 1937 році радянські спецслужби звинуватили авіаконструктора, журналіста та перекладача Євгена Касяненка у тому, що він належав до контрреволюційної терористичної організації і навіть більше — був її керівником.
Чекісти збирали пазл із показань інших допитуваних щодо постаті Касяненка.
Показовим є той факт, що формулювання у декількох протоколах допитів є ідентичними: так, Григорій Епік та Григорій Заїка, яких допитували в один день, показали абсолютно однаково.
На допиті письменник Михайло Биковець ніби-то розповідав чекістам: перекладач Касяненко не тільки перекладає німецьких письменників, а й тенденційно возвеличує Гітлера. Літератор Андрій Хмельницький, за версією слідчих, говорив, що у розмові з Євгеном Касяненком, останній поділився своїми думками про пригнічення всього національного та свідомого в Україні.
Племінниця Євгена Касяненка розповіла чекістам про «вечірку», що відбулася у помешканні дядька у будинку «Слово». Того вечора Касяненко, нібито, закликав боротися з радянською владою, обіцяв видати присутнім 10 револьверів для вбивства Сталіна та Постишева. Згадала родичка й іншу вечірку, де її дядько співав «Ще не вмерла України».
Менше, ніж за місяць після арешту Євген Касяненко «зізнається» у скоєному проти радянської влади: «Я вчинив, як двічі боягуз і двурушник та заслуговую суворого покарання. Та я прошу повірити мені, що я щиро каюся перед радянською владою та докладу всі свої сили, щоб знову заслужити її довіру, якщо вона пощадить мені жити».
Однак тієї ж осені Касяненко намагатиметься дати інші свідчення: «Я повторюю, що ніякої антирадянської роботи я не проводив і учасником націоналістичної організації ніколи не був». В обвинувальному висновку записали, що Касяненко своєї провини не визнав.
У переддень нового 1938-го року представники НКВС розстріляли Євгена Касяненка. У 1959 році справу Євгена Касяненка припинять за відсутністю складу злочину.
Нагадаємо, раніше в усемережжі публікували документи зі справи Миколи Зерова.
Leave a Reply