Бібліотека Вернадського святкує 103-річчя

118
Бібліотека Вернадського. Фото – ілюстративне, з відкритих джерел

Сьогодні відзначає День народження Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського.

Про це пише Наталка Марків на шпальтах «Вечірнього Києва».

2 серпня 1918 року гетьман Павло Скоропадський підписав ухвалений Радою Міністрів Української Держави закон «Про утворення Фонду Національної бібліотеки Української Держави», опублікований 8 серпня 1918 у газеті «Державний вістник» – офіційному органі гетьманської влади.

Спочатку установа із такою гучною назвою займала одну кімнату у будинку Міністерства освіти по вулиці вул. Терещенківській, 2. У березні 2019 року «переїхала» у головний корпус Колегії Павла Галагана на вулиці Фундуклеївській, 9. Проте звідти згодом її перевели у скромніше приміщення – до чотирьох кімнат у найменшому корпусі Колегії (на розі вулиць Пушкінської та Фундуклеївської).

У 1929-1930 – за проєктом архітекторів Павла Альошина та Василя Осьмака для бібліотеки було споруджено спеціалізоване приміщення по вул. Володимирській, 62. Ця будівля склала єдиний архітектурний ансамбль разом із будинком Наукової бібліотеки імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 58; зведена за проєктом тих самих архітекторів у 1939-1940) та головним («червоним») корпусом університету.

Центральний вхід до головного корпусу. Фото – з відкритих джерел

У 1976 році розпочалося будівництво нового приміщення для бібліотеки. 27-поверховий «хмарочос» завершили у 1989 році.

У вестибюлі Бібліотеки розташоване монументально-декоративне панно «Болі землі» (автори Володимир Пасивенко та Володимир Прядка), виконане у техніці енкаустики. Основною темою композиції є розкриття головного призначення науки – захисту життя на Землі. Фоє перед читальними залами прикрашає гобелен-триптих «Витоки слов’янської писемності» (автори Марія Литовченко та Іван Литовченко). Автори обох робіт 1998 року стали лауреатами Державної премії України імені Тараса Шевченка.

Вертикальна частина споруди (книгосховище) налічує 27 поверхів, у горизонтальній частині розміщені читальні зали та службові приміщення бібліотеки. Установки для кондиціювання повітря дозволяють підтримувати в приміщеннях оптимальну температуру та вологість. У читальних залах протягом години тричі проводиться обмін повітря.

Фонди музею – національна культурна спадщина України – нараховують майже 15,8 млн одиниць.

Серед унікальних пам’яток писемності у НБУВ зберігаються: Київські глаголичні листки (10 ст.) – один із найдавніших вітчизняних рукописів; Пересопницьке Євангеліє (1556-1561), яке є символом української державності – на ньому присягають президенти України під час інавгурації; грецькі, латинські, польські, єврейські, східні та інші рукописи 11–18 ст., колекції історичних документів. Унікальним стародруком є книга Геродота «Історія» (видання 1494), в одному з розділів якої описане життя степових скіфів-землеробів та інших племен на території України в 5 ст. до н. е.

Цікаво, що у квітні 1996 року Президент України Леоніда Кучми надав бібліотеці статус національної установи. Тим самим указом у бібліотеці утворено Фонд Президентів України, що досліджує інститут президентства у світі, а також збирає і зберігає і впроваджує у науковий і культурний обіг документні матеріали, які відображають політичну і державну діяльність та життя президентів України.

На сайті бібліотеки можна дізнатися чимало цікавої інформації про фонди та життя наукового колективу.

У матеріалі використані дані з сайту Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського та «Вікіпедії».

Наталка Марків, «Вечірній Київ»

Leave a Reply