Валентин Шульга. Сатирикон

83

PROТИ ШЕРСТІ

Вербальна трутина

“А ти сопілонько грай сумної

В сорочку розпачу вбрана

Хай молоко твоїх звуків гоїть

Стебла моєї рани”

Юрій Винничук

“Від твоїх губ так пахне молоком,

Коли здригаєшся – холодні пальці.”

Келя Ликеренко

“І сонце велике-велике

солодко плаває у колисковому молоці”

Дмитро Лазуткін

“Розм’якнув м’якуш –

Молоко твого хліііба.”

Леся Мудрак

“чаклун… ти пахнеш мені молоком і маком”

Юлія Шешуряк

“Ти зорі натирав до блиску в очах,

Купав мене у місячному листі

І вигрівав ковтками молока.”

“Ідеш в мені, як чорний пілігрим,

Крізь час і схлип ковтками молока…”

Тетяна Винник

“бери тепер слоїк зціджуй отруйне своє молоко

на холодного первістка”

Анна Малігон

“вистріли білим бісером на кору

вибери першим перла із молока

рухайсь доки жестом не перерву”

“коли ти прекрасна

коли ти хліб молоко і олово”

Ірина Шувалова

Стала важкою, моя ти голово,

перевершуєш навіть чавунний казан.

Мов, не мізками наповнена – оловом

чи оповив наркотичний дурман…

Як не схилити чоло перед скрутою,

як тут не гепнутися у відчай?!

Барди вгостили напевне якоюсь отрутою

не молоко, а їдкий молочай.

Рукоприкладство

“… и в постель рука стремится.”

Даниил Хармс

Я поклав руку на її тіла клямку.

… Рук моїх не пускала…

… Накрита моєю рукою…

… І сунув руки в мої пишні коси.

Твоя рука вмостилася на попі…

Ти втримаєш мене,

і на руках…

Ти мої руки покладеш на зад.

А далі – рухи… руки, як оркестр.

… Я взяв тебе в руки а значить носитиму…

… струмом від руки до руки

тремтіла жадала боролась ногами руками…

І пальці рук…

Зв’язок руки…

У пітьмі твоїх рук…

… як Адам проникає у Єву – руками…

І звично ляжуть руки на рамена…

Я дозволяю руці, чого не дозволяю собі…

Тому їм енергію твоїх рук – спиною…

Торкаюсь а рука тремтить…

Прикриваючись руками…

Ти стидалась мов цнотлива…

Ти знаєш? Різна від твоїх губ

лягає відстань до пальців рук!

… холодні руки тихо просять…

Тремтить рука ледь чутно… трохи…

Він міцно тримав її руку…

… руку ніжно запустив в волосся…

Я пускаю руки в коси золотаві…

моя теологія руки по лікоть криваві

лижуть руки плачуть а їм і личить це

лижуть руки стегна і їм це личить

тіло гаряче летюче до рук прибрати

… ми руки сплітаємо…

… виловив неводом рук…

Ми мріяли на відстані руки…

… приїхав, щоб просити серце й руку.

Вона так багато хотіла,

А він просто… тримав її руку.

(із колективної збірки “Ніч еротичної поезії non stop“, 2012)

О Боже правий – ліс суцільний рук!!!

Жадучі парубки й хітливі вельми дівки,

Ерота не ганьбіть. Для ласолюбних злук

достатньо однієї, п’ятої кінцівки!

Кота-Васі-я

Та усе змінилось вмить,

та усе змінилось вмить –

тільки чорному котові не щастить.”

Із давнього шлягера

Породистий кіт

Я на тобі звилась, наче кішка.

Отак засну. Не тяжко ж? Тоді – гладь!

Твій голий торс віднині замість ліжка.

Хай стукають сусіди: “Що за бл…?!”

Націлувалась до тремтіння вусів.

Соплю, соплю, аж серце – у хвості!

То граюсь, лоскочу, то притулюся,

то укушу, подряпаю… Не ті

нявчать коти під вікнами блохасті!

Келя Ликеренко

Молитва кота

“Пусти мене в свою спальню.

Не бійся.

Я не буду гострити кігті

об спинку твого ліжка

і об твою спинку.

Тільки буду тебе нюхати,

лизати і муркати, муркати, муркати.

Бо я – кіт!”

Володимир Даниленко

“мову переписали заново: ми такі

правда ж?

котик”

Людмила Дядченко

“Космос наш

DJ – Джедай

I wonna be your dog

мяу”

Дмитро Лазуткін

Я не якась там посполита замазурка

(це намотайте, залицяльники, на вус),

а чистокровна,

племінна,

елітна Мурка –

лише з породними котами волочусь.

Хоч ви, пронози, і удатні на інтрижки,

мене не взяти муркотінням на вась-вась.

Я не піддамсь на провокації нітрішки,

моєї мишки вам, блошисто-сірим, – зась!

Брись!!!

Фігури умовчання

“Промовляло до нас навіть наше мовчання…”

Михайло Карповий

“рухайся рухайся нічого не говори...”

“рухайся рухайся потім лежи мовчи…”

Ірина Шувалова

“Впусти вогонь у тіло

Без слів без зайвого звуку…”

Анатолій Хромов

“Ти мої руки покладеш на зад.

Мовчанка разом так багатослівно!”

Мене схопив ти за холодну руку.

Без звуку

Цілувались.

“І я тобі зізнатися повинна:

Ти бест!”

Келя Ликеренко

“Тссси-и-ть!!!

Мене від тебе метееелить!?”

Лесі Мудрак

Нащо слова ліпш красномовний жест

чи млосні паси довкруж пупа…

Твій макогін, признаюся, the best!

А як тобі моя засмагла дупа?

Штурмівщина

“Була ніч. І було нас двоє.

Був мій перший до тайни крок”

Наталка Позняк

“Твій перший крок… вперед… мій крок…

і – зірвано боєприпаси!

Якщо помру, люби мене й такою!

Щоб, увійшовши, викрикнуть “Стріляй!”

Й воскреснути в смертельному двобої!”

“Ти мене розірвав на друзки, на шматки.

Завязав у вузли, розкидав у кутки.”

Келя Ликеренко

“З тобою –

у двобої.

Зухвалий звабний зойк.”

Андрій Шадрін

“Створений не для кохання,

воїне мій світлоликий!

Я – твоя битва остання…

Йдем у любов, наче в бій ми!”

Михайло Карповий

“І буде двобій урочий,

Святий, як саме життя.”

Наталка Позняк

“Перед штурмом священним

Ми стрункі і запеклі…”

“Атакуємо завзято

Б’єм уперто лобами…”

“Звивалось її тіло піді мною

Сплітаючись у класовім двобою”

Юрій Винничук

“о – так ми збіглись кутом життів

о

так забігли у позачасся

і дух покори як світло млів

о пів на четверту я здалася”

Людмила Дядченко

У понеділок з воїном ми пасли

худобу хутірську на міннім полі.

Спокійно сперш усе було доволі.

Та, мать, зробили вкрай зухвалий крок,

бо враз, як із шампанського корóк,

громово грякнули боєприпаси.

І – почалося… Вибухало, гримотіло…

Волання, стогін, лемент, зойки…

(Аж смаленим запахло, як від плойки).

Таке в степу почути – просто жах!

Це був, їй-бо, вселенський трах!

Хоча для профі, скажем, звичне діло.

Притаманне класичному двобою –

йшла за атакою навальною атака.

I не второпати – живіт то а чи с…а –

сплелися тілеса в один тугий пучок,

яко зі тичкою загонистий в’юнок.

Що тут належить дамі, що герою?..

Борні, здавалось, ні кінця ні краю…

Та попри зомліваючу знемогу,

тримала довго я, захекавшись, облогу

(неначе славна Запорозька Січ)

і в світлий день, і в темну ніч.

А скільки раз, уже й не пам’ятаю.

… Розбіглася скотина. Тільки пасся

бугай, байдуже зирячи на драму.

Хоча й була міцною моя брама,

хоча й кричала як на пуп “No passaran!”,

та більш потужним виявивсь таран –

в четвер о пів на чверту я здалася.

Ху-у-ух!..

Животіння

(із книжок “Ніч еротичної поезії” та “ТекС-ТИ-ЛЬ & Libido“)

“Як малиновий кущ. Наче стежка ножа.

В живота – тільки верх. Тільки верх і душа

із прозорих прозора. Пожежа, сльота.

Я – продовження тіні твого живота,

(що собою саме заперечує тінь).”

Анна Малігон

“Ох цей живіт що мене гойдає

Тут одна муха знайома гуляла

Та заблукавши й донині блукає

Коли із голоду не сконала”

* * *

“Я комсомолку грав у ленінській кімнаті

Були у неї ноги волохаті

Прищі були на дупі а живіт

Бурчав і торохтів, і лився піт”

Юрій Винничук

“… На страту колін-губи!

Займанко моя животворна:

Живіт горне

до себе жагу-у-у:

Твоя вишиванка – чорна,

червоніє квітка в паху,

у-у-ух?!”

“Плавс-я,

мов ку-у-усень

голландського сиру

на сковорідці живо-тика.”

* * *

“Хай нариє

ще часу

кріт…

І – коли я вже – у екстаааа…

Екстра ера і –

глу-хо -Тааа…

Ти візьмешшш

мене на живіт –

Світ… світ?

Свііііт!!!”

Леся Мудрак

“Зводить живіт

від сублімацій

і дивних снів,

що сняться

по черзі

тобі і мені.”

Русана Остапович

О, цей сповнений шарму живіт!

Незважаючи на целюліт,

притягає, неначе магніт,

любострасника сласний бісквіт.

Він привабніш полярної “ж”,

смаковитіш желе blanc-manger.

О, яка це хвилююча мить,

коли він натякливо бурчить!

А на нім ще родзинка – сосок –

від натуги ліловий пупок.

Розпалити спроможний жагу,

як голодного миска рагу.

… Світ не знає крутіш лєпоти,

аніж схильні до ласк животи!

Спинальний синдром

“Моя душа

здригалася в кутку.

Подерта спина

злиплася в піску.”

Келя Ликеренко

“хтось до мене

торкається

теплі як вітер долоні

і цілує спину…”

Мар’яна Савка

“… Я виверну у жар, що звалось віршем,

Я вивернусь – уся

І стану ближча –

До тої,

Що ходила за спиною.”

Тетяна Винник

“червоні колії на спині засмаглій…”

Людмила Дядченко

“А завтра –

реєстрація снігу над сірими спинами площ.”

“я вишкрябала дороги у тебе на спині,

коли починала кінчати”

“долями

спинами зростаємо одне з одним”

Анна Малігон

“Тому

їм енергію

твоїх рук – спиною,

щосекундно,

впадаючи в транс.”

Русана Остапович

“хто вас запише у книги життя і кайфу

хто вам покриє спини червоним лаком…”

Ірина Шувалова

“В пустельному Всесвіті – два блукальці,

Безглуздий автобус, дороги злі,

Де спиною терла раптові яйця,

І навіть не знала, що то – мої.”

Андрій Шадрін

Щосил аеди дерлись до вершини

літературної (омріяний Парнас),

та з віршами торби натерли спини,

і надих творчий п’ядь за п’яддю згас…

Коли митці зняли подерті лахи,

побачили подряпини й синці,

а (жах!) у словоруба-горепахи –

ще й тріщину на лівому яйці.

… Поспівчуваймо: помсту злої долі

відчули наші римосівачі.

Природно поділити їхні болі,

але ж найдуж страждають читачі.

Валентин Шульга

Leave a Reply