In memoriam. Ілля Чернілевський

382
Ілля Чернілевський

Стало відомо, що на передовій загинув Ілля Чернілевський: талановитий поет і музикант, лауреат багатьох літературних відзнак, син відомого українського поета Станіслава Чернілевського.

Ілля вступив до ЗСУ добровольцем. Був гідним сином свого батька, який під час Революції гідності зазнав важких поранень кількома снайперськими кулями.

Ілля доблесно воював, підтримував побратимів своїм оптимізмом і музикою, писав глибокі поетичні тексти в окопах. Востаннє виходив на зв`язок із батьком за день до загибелі.

Тепер він у небесному пантеоні наших захисників.

Висловлюємо найщиріші співчуття усім близьким і друзям загиблого героя.

 

Станіслав Чернілевський присвятив синові такі рядки:

***

Весна. Та мільйонами лез ножових –

киреї зелено-одежні.

Ні в списках загиблих,

ні серед живих

нема мого сина.

То де ж він?

Затерпли в намистах зелених бусин

Вишневі сади безбережні.

Зі степу вже не озивається син

До жодного саду.

То де ж він?

Рашистська гієно зажерно-глуха!

Лиха б тебе сила побила!

Нехай під тобою земля вибуха!

Ти де мога сина згубила?

Якби тебе всю сатана закопав

туди ж, де пігмея канава!

Сволото! Мій син через тебе пропав.

О, щоб ти, як сука, сконала!

 

Ти вся знавісніла давно. Від зачать.

Нехай же про тебе віки замовчать!

І Бог запроторить під чорну печать

бридку твою чадь!!!

12.05.2022 с. Жван

***
Вже скрізь бузок

з рожевого на синє

так щедро й пишно обсипа кущі.

Та як у горлі терпне голосіннє

німе волання: син у пропащі !

щодня конає сподівання стерте

і ще гостріше скрикує нове.

Чому мій син

мов сам

впритул до смерти

так прагнув стати

в поле лихове?

Чи був глухим на зраненість дитяти

Я з ранніх літ?

Чи лжа дівочих чар

Вразливе серце, болями потяте,

Жбурнула на загрозливий готар?

Чи густожально зібрані гіркоти? -,

Чи як стлумачить хоч який мудрай,

Що вибрав син мій

Смерть собі навпроти?

Чи все простіше: став за рідний край?

Бо допекла вже густота облуди.

Та поясніть,

чому -на подив мій-

невійськового

виставили люди

беззахисно в степу приймати бій?

Комбриги, хто ви?

Генерали, хто ви?

І всі позакордонці, зокрема,

і ви, що слово цідите Христове?

Обмовтесь:

де мій син?

чому нема?!

Спит риторичний.

Хто?

Яким одвітом

запне нещадність

лютої трощі?..

Лише бузок

хрещато-синім цвітом

несамовито

обсипа кущі.

12.05.2022 р.,

с. Жван

***

Хмари обступили видноколи

біло-сизим плином дальніх лих.

Що ви там вишукуєте, бджоли,

в тріщинах будівель нежилих?

День приходить, бродить, проминає

меркне, але ніч не настає.

Як же невідомість вщент зминає,

серце пересмучене моє!

Десь шаліє степова скосина

вирвами й громами без числа.

І бодай чогось мені про сина

жодна хвиля ще не принесла.

Тільки, мов коса до трав стинкових,

щось до пульсу рине здалини.

Як натужно в стеблах сутінкових

спилюють мовчання цвіркуни.

13.05.2022

с. Жван

Leave a Reply