кохання і час війни
ми
кохалися
в золоті
світанкового
сонця
ми
купалися
у блакиті
південних
морів
ми
лічили
монети
розсипані
рясно
в нічному
небі
над степом
і стояли
вітрам
на верхівʼях
гір
ти сказала
я хочу
знову
прокинутися
поруч
з тобою
без сирен
без бомб
без загроз
без росій
це ж нормально
правда
я відповів
звичайно
ми переможемо
і відбудуємо
наші міста
відновимо обрій
для золотого сонця
і піщаний берег
для блакитних південних морів
і монети
позику нам
повернемо
в небо
нічне
над степом
і вітри
на верхівʼя
гір
росія
то міф і вбивство
без минулого
без майбутнього
історія
однієї
ілюзії
сотні книжок
ні про що
романи
повні брехні
вірші
в яких
умертвлено
правду
гігантська
вʼязниця
територія
несвободи
простір
терору
ні
росія
нікуди не
подінеться
її не буде
а ми
памʼятатимемо
розбомблений
харків
знищений
маріуполь
загиблих
розстріляних
закатованих
твій внесок
росіє
в скарбницю
людства
у хроніку
гуманізму
Leave a Reply