Про це повідомляє «Укрінформ», посилаючись на сторінку віцепрем’єр-міністра, міністра цифрової трансформації Михайла Федорова в соціальній мережі «Facebook».

«Наша команда разом з «Google Україна» перенесла в онлайн Музей історії урядів України. В одному з найвищих рівнів якості зображення, які існують сьогодні, – 11К. Продовжуємо сприяти розвитку технологій і наближати Україну до цифрових стандартів сучасного світу», – написав пан Михайло.

За його словами, у світі існують сотні музеїв, але дістатися до них не завжди просто. «Тут у пригоді стають технології, за допомогою яких музеї почали створювати віртуальні тури. І пандемія прискорила такий перехід в онлайн», – відзначив урядовець.

Ознайомитися з віртуальною експозицією можна в усемережжі.

У коментарі кореспонденту «Літературної України онлайн» заступник голови ГО «Ukrainian Liberation» Олексій Мазур підкреслив: ініціатива з оцифрування музейних експозицій – корисна й актуальна, проте залучення до цього процесу транснаціональних ІТ-корпорацій потенційно створює цілу низку загроз.

«Ми говоримо про «Google», а отже – про компанію, що займається розробкою закритого, невільного, захищеного розмаїтими патентами, а часто ще й неетичного в контексті поваги до приватності користувачів програмного забезпечення. Така залежність від конкретної корпорації – тупик, оскільки коли щось станеться з самою «Google», з її роботою, то й усі ці цифрові музеї, виставки, віртуальні експозиції зґиґляться за інерцією», – зауважив він.

На думку пана Олексія, надмірна сконцентрованість на пропрієтарному ПЗ раніше чи пізніше може зіграти злий жарт. «Усі пам’ятаємо новини про машини «Тесла», які відмовляються заводитися без з’єднання з якимись там хмарними серверами компанії-виробника. Грубо кажучи, щось станеться з тими серверами – авто обернеться на брухт. Схоже може відбутися, наприклад, із «яблучною» продукцією, де всі пристрої зав’язані довкола пропрієтарної «екосистеми» корпорації-виробника. Все, що передбачає якийсь «центр керування», поготів коли він закритий, а його сирець [програмний код – ред.] прихований від очей користувачів, захищений невільними патентами й ліцензіями, потенційно несе цю загрозу», – пояснив пан Мазур.

Сама ініціатива з оцифруванням музеїв, переконаний громадський діяч, – чудова, проте для цього «однозначно потрібно застосовувати вільне, відкрите та етичне програмне забезпечення», а не «власницькі розробки якоїсь корпорації, причому абсолютно незалежно від її назви та ступеня впливовості».

Нагадаємо, нещодавно «Google» випустив логотип, присвячений пам’яткам писемності Київської Русі, знехтувавши Україну.

Пропоную ознайомитися з найважливішими технологіями, що трансформуватимуть видавничу індустрію найближчі 5 років.

Електронна та аудіо експансія

Як я неодноразово писав, аудіо- та електронні книжки продовжують відвойовувати у паперової книги простір в літературному середовищі. І хоча друковані видання залишаються популярнішими (65% читачів у 2019 році віддають перевагу їм, 25% обирають електронні) аудиторія слухачів аудіовидань невпинно збільшується. У 2020 році приріст цієї аудиторії в США, Китаї, Німеччині, Великій Британії, Японії та Франції, згідно з аналітичними звітами сягнув 30%.

У 2020 році світовий виторг від продажу аудіокнижок виріс на 25% порівняно з 2019 та склав 3,5 млрд доларів США. Сьогодні, аудіокнижки – один із секторів світової видавничої індустрії, що зростає найшвидше. Але, зауважу, що продажі електронних книжок насправді перевищують продаж аудіо. Минулого року продажі електронних книг зросли на 29%. Відомо, що світовий ринок електронної книги на 50% контролює «Amazon», який розміщує 200 тис. аудіовидань. Згідно з аналітикою, за 2020 рік з ресурсу було завантажено 326 млн одиниць цифрового контенту — це на 20% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Відомо, що на початку 2021 року «ByteDance» інвестувала 170 млн доларів у «Zhangyue» – одне з найбільших китайських видавництв електронних книг світу.

Платформи для складання резюме книжок

Сьогодні в країнах-лідерах книжкової індустрії спостерігається зростання числа платформ і сервісів, призначених для узагальнення змісту науково-популярної літератури. Одним з лідерів напрямку у світі є німецький ресурс «Blinkist». Він був заснований у 2012 році та станом на 2021 рік налічує 18 млн користувачів. «Blinkist» об’єднує книги в аудіо- та текстові зведення, що називаються «миготіння». На сьогодні ресурс залучив 34 млн. доларів венчурного фінансування. Blinkist визначає основні ідеї популярних подкастів та наукової літератури й конвертує їх у 15-хвилинні текстові та аудіофайли. Користувач, за умови передплати, має можливість прочитати або прослухати понад 4500 узагальнених бестселерів на найрізноманітніші теми: від особистого розвитку до психології. Передплата надає необмежений доступ до всього, що є в бібліотеці «Blinkist», включно з 70-ма новими заголовками, які додаються щомісяця.

Штучний інтелект розширює жанрові кордони

Технології стали ключовим фактором змін у книговидавничій індустрії в 2021 році. Штучний інтелект починає створювати бестселери, а межа між творами письменників-людей та письменників-роботів поступово стирається. У 2021 році, пошуки в «Google» за запитом «AI Writing» збільшилися в 9 порівняно з минулим роком . Поки що, книговидавці здебільшого використовують цю технологію для класифікації контенту, перевіряння на плагіат, для книжкового маркетингу. Але у найближчому майбутньому ситуація неодмінно зміниться. Згідно зі звітом про релевантність «USC Annenberg»: «ШІ ще не готовий написати бестселер, але це потужний інструмент, який може поліпшити історії й підвищити залученість аудиторії».

NFT книжковій справі

NFT (non-fungible token) уважають головним трендом 2021 року в блокчейні. Ідеться про технологію, яка стрімко увірвалася в усі сфери життя й надалі матиме стійкий прогрес укорінювання. NFT дозволяє оцифрувати взаємодію з будь-якими контентом. Контент може бути чим завгодно: мистецтвом, музикою, графікою, твітом, мемом, грою, книжкою тощо.

Для початку розповім про те, що відрізняє NFT від цифрових копій книжок в електронних книгарнях та бібліотеках. Коли користувач купує електронну книгу, наприклад, на «Amazon», його право на користування цим товаром відрізняється від права власності на фізичну книгу. Якщо завтра «Amazon» зійде в ніщо, книжка зникне разом з рештою інформації, розміщеної на платформі. NFT ж не зникне нікуди. Фактично з NFT користувач не просто володіє копією книги, але має право створювати додаткові серії копій та тиражувати ці копії під номерами. Хоча тут існує велика проблема, з якою зараз намагаються впоратися розробники – захист авторського права.

Ще один аспект NFT для книжкового бізнесу – це можливість застосовувати смарт-контракт. Опублікована книга зазвичай має дві сторони, які отримують відсотки від кожного продажу. Ідеться про автора та видавця. Відсотки виплачують кілька разів на рік, залежно від умов контракту. Автор має можливість включити в контракт із видавцем пункт — непередбачені обставини, пов’язані з відтермінуванням виплат та їх пролонгацією навіть після його смерті. Але найцікавіше — перепродаж. Власники NFT мають право виставити свій NFT на перепродаж. Зрештою видавці, автори та всі залучені сторони мають можливість продовжувати отримувати відсотки від цих перепродажів у реальності.

Загалом видавнича справа — це галузь, що має залучати технології та швидко адаптуватися до мінливих умов. Тому, цілком логічно, що все новітнє що відбувається у світі швидко потрапляє в книжкове середовище. На жаль, на відміну від колег з розвинених країн світу, українським видавцям пристосуватися до сучасних челенджів набагато складніше. Але українці завжди могли пишатися своєю креативністю та винахідливістю. Залишається лише заручитися підтримкою з боку держави.

Віктор Круглов,
директор видавництва «Ранок»

Про це інформує «Читомо».

26 липня 1951 радянська археологічна експедиція під керівництвом Артемія Арциховського у Великому Новгороді (Росія) розкопала перший древній рукопис берестяної деревини – середньовічний лист із написом давньоруського тексту.

«Сьогоднішній дудл відзначає 70-ту річницю цього великого відкриття, яке ознаменувало новий розділ в російському мовознавчому дослідженні та пролило нове світло на повсякденне життя русів у середні віки», – цитує «Читомо» блоґ творців логотипу «Google». Крім того, в усемережжі наявне й пояснення у вигляді відеоролика.

У супровідному тексті до логотипу Русь позиціюють як нинішню Росію, де «береста була найнадійнішим матеріалом для спілкування серед мешканців середньовічних міст». Логотип доступний користувачам мережі з Росії.

«Ця знахідка виявилася лише верхівкою айсберга, оскільки з тих часів по всій Росії було виявлено понад 1000 рукописів − деякі ще з XI століття. Сьогодні за оцінками експертів під російською землею залишаються десятки тисяч творів берести», − переказує видання слова творців логотипа-«дудла».

Однак, пояснює «Читомо», у 1988-1989 роках в селі Звенигороді Львівської області під час археологічних досліджень теж знаходили берестяні грамоти. Зараз їх зберігають у Центральному державному історичному архіві у Львові. Минулого року Державна архівна служба України оцифрувала і оприлюднила їх.

Опріч цього, берестяні грамоти знаходили у 2008 році в Буському районі Львівської області та у 2018 році в Києві. Відомо про такі знахідки й на території Білорусі, де у 2008 році їм навіть присвятили поштову марку.

«Малу присутність берестяних грамот на території України окремі історики пояснювали тим, що березова кора як матеріал для письма не набула на цих теренах такого поширення, як у північних регіонах Русі. Однак неодноразові знахідки бронзових і кістяних знарядь для писання на бересті переконливо спростовували ці припущення. Чи не єдиним поясненням невиявлення на території України берестяних документів вважають особливостями ґрунтів, які через високий рівень аерації перешкоджають збереженню і консервації присутніх у їхніх культурних шарах таких артефактів», – відзначає видання «Читомо».

Заступник голови громадської організації «Ukrainian Liberation» Олексій Мазур у коментарі кореспонденту «Літературної України онлайн» пояснив, що вплив корпорацій ІТ-галузі, як-от «Google», «Microsoft», «Apple» тощо, неспинно міцнітиме; в майбутньому варто остерігатися випадків поширення необ’єктивної, однобічно висвітленої інформації в усесвітніх тенетах. «Гадаю, той-таки «Google» більше зацікавлений у російському ринку – хоча б тому, що у Росії живе більше людей, аніж в Україні. Та й уплив цієї держави на міжнародну політичну ситуацію, як не крути, відчутніший. А російським користувачам «любо» читати те, що вони хочуть читати, сприймати інформацію у звичному для них, наскрізь просякнутому пропагандою ключі», – відзначив громадський діяч.

За словами пана Олексія, низький рівень комп’ютерної грамотності українців фактично відкриває канали для поширення хибної інформації, різного штибу фейків, а часто-густо й пропаганди інших держав.

«Творці закритих, пропрієтарних платформ, які найчастіше не поважають ані приватності своїх користувачів, ані їхнього невіднятного права на отримання різнобічної та неупередженої інформації, поширюють тільки те, що їм вигідно – з тих чи інших міркувань. А люди наші найчастіше безоглядно вірять інтернету, довіряють інформації з нього. Тобто ми стоїмо перед загрозою сценарію, коли в майбутньому цілі покоління активних, але недостатньо технічно підкутих користувачів розмаїтих цифрових пристосунків матимуть за чисту монету все, що бачать на вебмайданчиках», – підкреслив Олексій Мазур.

Нагадаємо, кримськотатарську мову просили включити у сервіс «Google Translate».