Перша книжка має назву «Пісні Явдохи Зуїхи». Явдоха Зуїха (1855-1935) була абсолютно феноменальною людиною в історії досліджень української народної творчості. Вона знала напам’ять 1008 народних пісень, ідеально виконуючи їх як у текстуальному, так і в музичному сенсі. На відміну від блискучої артистичної біографії, життєва доля Зуїхи була важкою: народження в кріпацькій родині, рання смерть матері, наймитування, виїзди на заробітки, два овдовіння… Але, на щастя (і на диво), талант цієї жінки не лишився непоміченим. Її творчість багато років записував і студіював знаменитий дослідник фольклору і земляк Зуїхи (народився в Зятківцях Гайсинського району на Вінниччині, де вона жила останні роки) Гнат Танцюра. А як розповідає Микола Дмитренко (також уродженець Зятківців!), люди в цьому селі й досі пам’ятають Зуїху і навіть на її честь називають самогон «зуїшкою».

Збірка пісень Явдохи Зуїхи вельми багата. Від купальського «Клен-дерева» до численних творів про особливості життя жінки в патріархальному суспільстві – наприклад, про страждання матері «незаконної» дитини (приміром, «Ой у лузі, в лузі Василь сіно косить» чи «Чорноморець»). Або історичні пісні, де є не лише очікувані речі про Морозенка чи Кармелюка, а й, скажімо, «Дарував цар землю…», пісня про переселення українців з-під царської влади за Дунай, чи пісня про те, як «Уродився Шевченко, / Уродився та вдався, / заніс же його розум, / Що в солдати записався».

Друге видання серії – «Українські народні пісні в записах Гната Танцюри». Ще одна масштабна фольклорна колекція. Пісні й танці, записані насамперед у тому ж Гайсинському районі, а також в інших, здебільшого центральних, регіонах нашої країни.

Пісні поділяються за жанрово-тематичним принципом. Розділи – «Календарно-обрядові пісні», «Історичні пісні», «Балади», «Соціально-побутові пісні», «Родинно-побутові пісні». Отож, читачі тут можуть ознайомитися, приміром, із веснянками, від пісні-гри «Кедровеє деревце» до пісні «Ой нуна, нуна».

Окремим розділом подано фундаментальну працю Гната Танцюри «Весілля в селі Зятківцях», яка вже давно стала бібліографічною рідкістю. Є також розділ, присвячений танцям. Тут до уваги читачів – нотні записи, приміром, різновидів польки: «Соколівська», «Галичанка», «Російська», «Орлівська», «Варшавська», «Австрійська».

І третя книжка – «Українські народні казки». Велика збірка казок про тварин, чарівних казок, а також соціально-побутових. Наукові редактори, автори передмови – Микола Дмитренко та Світлана Карпенко. До неї ввійшли сотні архетипних сюжетів з локальними та універсальними підтекстами. Тексти, зібрані протягом двох попередніх століть такими діячами, як, наприклад, Павло Чубинський чи Іван Франко, але також і нашими сучасниками.

Одні казки глибоко занурені в архаїку та в давні форми релігійності, магії – так можна сказати про «Кобилячу голову» з її прадавньою символікою та моторошною емоційною атмосферою. Інші на такому тлі значно «прозоріші» та сучасніші. Наприклад, історія цапа, якого обдурила лисиця та заманила в яму. Є й казки, які змальовують історичну атмосферу чи дух певних соціальних середовищ. Це стосується, до прикладу, казки про сватання до дівчини-сироти, яку випробовує та принижує потенційна свекруха.

«І в нас, і в світі дуже славиться українська пісенна традиція. Але українська казкова традиція аж ніяк не гірша! – каже Микола Дмитренко. – Є підрахунки, що саме в ній найбільше сюжетів, порівняно з іншими слов’янськими традиціями. Українська казка – це приклад того, що наш фольклор не щось відмерле, а навпаки, абсолютно жива традиція».

«Серія “Скарби українського фольклору” є унікальним виданням в Україні. Для колективу нашого видавництва цей проект став знаковим з багатьох причин. Цьогоріч Україна святкує тридцятиліття своєї Незалежності, а наступного року видавництво “Літера ЛТД” святкуватиме своє тридцятиліття. За роки існування у видавництві виходила друком різноманітна література, серед якої значна кількість присвячена історії та культурі України. Для нашого колективу – людей творчих та талановитих подібна тематика не нова. Саме тому виникла ідея ознаменувати такі важливі для нас дати знаковим виданням», підкреслює історик, заступник генерального директора видавництва «Літера ЛТД» та керівник проекту «Серія книжок “Скарби українського фольклору”» Олександр Панарін.

«Олександру Довженку належить чудовий вислів “Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу”. У цей ювілейний рік з’явиться багато праць, присвячених українській минувшині. Ми ж вирішили видати українську історію, написану самим народом. Цьому посприяла доля, адже вона звела разом людей, для яких не байдужа українська культура: директора нашого видавництва Сергія Макаревича, фольклориста, професора Миколу Дмитренка та етномузикознавця, доктора мистецтвознавства Людмилу Єфремову», – зауважує Панарін.

Мета видавництва «Літера ЛТД» – зробити українську культуру доступною широкому колу читачів, адже етнічна культура є колискою української національної самобутності, за збереження якої ми маємо боротися повсякчас. Останнє подібне видання вийшло друком 65 років тому, до того ж, із відповідними ідеологічними нашаруваннями. За часи Незалежності подібних видань не було. Видавництво «Літера ЛТД» наразі виступає єдиним меценатом цього проєкту, але, підкреслю, що його мета не може бути обрахована грошима. Це наш внесок в розбудову української національної держави, дарунок сучасникам та майбутнім поколінням українців.

Три томи «Скарбів українського фольклору» варто означити як науково-популярні видання. Вони можуть бути цікаві як фахівцям, так і ширшому читацькому колу. А з огляду на масштаб зібраного матеріалу та добру якість видання, це, однозначно, і подарункові книжки.

Олег Коцарев