Приблизно такі слова чули сотні, якщо не тисячі білорусів, які опинялися в катівнях тамтешнього КДБ після того, як їх хапали на антилукашенківських акціях. Це не цитата зі спогадів когось з учасників мітингів в Білорусі 2020-2021 років; це – слова з книги Олександра Никонорова «Заручники долі».

Книга була написана задовго до відомих подій, але ж наскільки реалістично вона передала стан справ у Республіці Білорусь! Що цікаво, що сам Сашко Никоноров – не з Білорусі, навіть не жив там. Але наскільки цікаво і правдоподібно він описав у своєму романі «Заручники долі» історію молодих білоруських опозиціонерів, які мали сміливість заявити, що у них є права і що вони не хочуть, що їх батьківщина була новітнім ГУЛАГом біля кордонів країн ЄС, НАТО, України!

Ба більше, Сашко написав свій роман ще навіть до подій Революції Гідності в Україні. Він, очевидно, пройнявся історіями знайомих про те, як без надії на успіх вони намагаються виборювати свободу для Білорусі.

На жаль, при житті Олександр Никоноров так і не побачив свій літературний твір виданим. Блискучий політолог і публіцист загинув в автотрощі 6 вересня 2017 року. Літературний доробок Сашка видали його друзі в грудні 2017 року за підтримки Видавництва Сергія Пантюка.

У книзі, окрім роману «Заручники долі», опубліковані також оповідання «Батьківщина» та «Повстанець». Перше оповідання – про опір диктаторському прорадянському режиму в Румунії після Другої світової війни, а «Повстанець» – про хорватського націоналіста, який став на шлях боротьби з сербською шовіністичною диктатурою в Королівстві Югославія 30-х років 20 ст. Фактично, вся книга присвячена боротьбі націй і людини за свої права і гідність, нерівній і нечесній боротьбі з різними чаушесками, лукашенками й путіними. І завдяки цьому вона ніколи не втратить актуальності, принаймні тут, в Україні, й, принаймні, до тих пір, доки біля наших кордонів існують держави з диктаторами на чолі.

Сергій Пархоменко-Багряний

Прочитати або завантажити видання «Заручники долі» О. Никонорова можна за цим посиланням.

Рятували книги – наукова та науково-публіцистична література, яку, на щастя, все-таки вдавалося дістати. Та все одно повних збірок праць українських чи закордонних істориків на тему ОУН чи УПА було обмаль.

І от зараз, майже за п’ятнадцять років, я можу впевнено сказати: нинішньому поколінню студентів та молодих науковців, які цікавляться визвольним рухом середини ХХ століття, Організацією Українських Націоналістів чи Українською Повстанської Армією, дуже пощастило. Я щиро радію за них, адже тепер є змога ознайомитися з повною інформацію про український визвольний рух. Щобільше, практично всю інформацію про діяльність українського підпілля в період з 1939 по 1960 р. ви можете знайти… в одній книзі!

Ідеться про монографію доктора історичних наук Івана Патриляка «Визвольна боротьба ОУН й УПА (1939-1960 рр.)», що вийшла друком 2020-го року у видавництві «АДЕФ-Україна».

Тепер не доведеться лізти в архіви, по пів дня шукати потрібну літературу в наукових бібліотеках чи намагатися «впіймати» жадану інформацію в інтернет-пошуковиках. Усе є в одному виданні.

Навіть якщо ви не науковець, а, наприклад, публіцист, книга однаково стане в пригоді.

Вам треба розвінчати міф російської та радянської пропаганди про буцімто «співпрацю» бандерівців з нацистами – будь ласка, відкривайте монографію «Визвольна боротьба ОУН й УПА (1939-1960 рр.)», розділ IV: тут уся фахова, але не обтяжена складними науковими термінами інформація про протистояння упівців нацистам. Доступність викладення – взагалі сильний бік праці пана Патриляка.

Ну, або ж вас цікавить інформаційно-пропагандсистька діяльність ОУН і УПА; тоді до вашої уваги – публікація Олександра Пагірі «Видавнича, публіцистична, інформативно-пропагандситська діяльність підпілля ОУН і УПА», яка так само розміщена в цій монографії.

Припустімо, ви пишете якийсь інший матеріал на тему повстанського українського руху середини ХХ століття і вам потрібна чи то статистика, чи якісь архівні світлини, чи інфографіка. Так само розгортаймо книгу «Визвольна боротьба ОУН й УПА 1939-1960 рр.)» – тут це також є.

Безперечно, серед наукового чтива про український повстанський рух ця праця є наразі однією з найповніших. Вам не обов’язково читати її всю, але я переконаний, що кожен, хто цікавиться цією тематикою, зможе знайти корисний для себе розділ.

Сергій Пархоменко-Багряний