Про це інформує Центр досліджень визвольного руху.

Колекцію з понад 70-ти документів публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.

До збірки увійшли анкета арештованого поета; ордер, постанова та протокол обшуку в помешканні Миколи Зерова; протоколи допитів, очної ставки та свідчення літературознавця; заява Миколи Зерова в органи НКВД про свою роль в «націоналістичному контрреволюційному русі на Україні»; обліково-статистична картка на Миколу Зерова – в’язня Соловецької тюрми;
акт виконання вироку (розстрілу) тройки УНКВД щодо поета; довідка видана Софії Зеровій про перебування в місцях позбавлення волі її чоловіка; довідка про перегляд справи та реабілітацію митця; тощо.

У квітні 1935 року радянські спецслужби заарештували Миколу Зерова: його підозрювали в «українському буржуазному націоналізмі» та «контрреволюційній діяльності».

Радянське слідство використовувало мистецтво як речовий доказ у справах митців. Так, на одному з перших допитів Миколу Зерова змусили звітувати про вірші, які він читав у квартирі Максима Рильського. Зокрема, поету згадали прочитану у помешканні Рильського поезію Пантелеймона Куліша «До Кобзи».

«Літературознавці» з НКВД намагалися тлумачити її, як таку, що оспівує політичних борців минулого. Прикметно, що у заяві, яка мала внести пояснення до протоколу допиту, Микола Зеров вступив у полеміку з чекістами: ідея вірша геть інша – письменник писав про потужність та силу слова.

Митець не визнавав свою провину протягом двох місяців після арешту. Однак вже у червні 1935 року Микола Зеров «зізнається» слідству: його контрреволюційна націоналістична робота полягала у «пропаганді неокласицизма, тобто вишуканої буржуазної літератури, що суперечить революційній дійсності». Наступні допити Зерова приносили все більше фактів, які хотіло почути слідство.

Навіть із переведенням до Соловецької тюрми звинувачення проти митця не припиняються: у довідці, що була долучена до справи Зерова, керівництво в’язниці прозвітує — поет дискредитує вождів партії у розмовах з українськими в’язнями.

У 1937 році Особлива тройка по Ленінградській області вирішила розстріляти поета. У листопаді 1937 року Миколу Зерова стратили в урочищі Сандармох разом з іншими українськими діячами.

Через 21 рік КГБ видасть дружині розстріляного літератора фальшиву довідку, де буде зазначено, що її чоловік перебував у місцях позбавлення волі до 1941 року. Софії Зеровій повідомили, що Микола Зеров помер від паралічу серцево-судинної системи.

Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.

Нагадаємо, нещодавно громадські активісти відшукали монографію Віктора Медведчука, написану на основі «зниклої» дисертації. У книжці Медведчук пише мало не як патріот.