У Національному музеї літератури України у рамках Новорічних літературно-мистецьких зустрічей українських письменників відбулася зустріч із поеткою Мар’яною Степановою
26
3 січня у Національному музеї літератури України у рамках Новорічних літературно-мистецьких зустрічей українських письменників і з нагоди 10-річчя створення волонтерської групи «Музейні бджілки» в рамках музейної програми «На цій землі нас не здолать» відбулася творча зустріч із поеткою, волонтеркою Марʼяною Степановою.
На зустріч із мисткинею прийшли українські письменники, читачі, усі небайдужі до сучасної української поезії.
Невтомна команда трудівниць, яку координує Мар’яна Степанова, створює маскувальні сітки, кікімори та балаклави, які врятували не одне життя наших воїнів на передовій. Завдяки відданій праці таких людей твориться надійний тил для наших героїв. Під час творчої зустрічі Національний музей літератури України подякував «Музейним бджілкам» за їхню роботу та вручив подяки за активну громадську позицію, невтомну працю задля перемоги України, за жертовну та самовіддану працю, яка рятує життя нашим воїнам.
Розпочався вечір віршем-присвятою Мар’яні, який написав її батько – письменник, перекладач Володимир Кухалашвілі.
Як згадувала поетка – «З дитинства мені прищеплювали любов до слова, читали багато книжок, та й сама я читати почала рано. Книги, поезія та загалом література для мене почалася з батька». Через 30 років Мар’яна Степанова видала свою першу збірку, присвяту батькові, з якої прочитала деякі поезії. Загалом тема родини та батьків дуже важлива у творчості письменниці, вона часто про них згадує і звертається у своїх творах.
Музичну сторінку вечора для гостей подарував бард, композитор Ігор Якубовський. Він виконав пісні на слова українських поетів, а також колядки, тож «Добрий вечір тобі, пане Господарю» гості заходу співали разом.
Нині головною темою творчості Мар’яни Степанової є російсько-українська війна, мужність і відвага українських воїнів та тверда віра в Перемогу України.
На жаль, ця сторінка її творчості була перервана сигналом «Повітряна тривога», що змусило завершувати розмову та вкотре спускатися до укриття. Проте на завершення Мар’яна все ж прочитала дуже щемливі та потужні поезії, присвячені нашим воїнам та волонтерам – «…Сам Бог моїми руками спасіння чиєсь плете…».
