Що ж ми бачимо в Україні? «Слуги народу» роблять прямо протилежне. Починаючи з різкого урізання гуманітарних видатків у 2020 році, від якого найбільше постраждала саме культурна галузь, і закінчуючи проєктом бюджету на 2022 рік.

Дії влади важко розцінити інакше, як політику нищення української культури.

Судить самі. З 1 трильйону 363 мільярдів видатків держбюджету на 2021 рік на культуру виділено 7,5 мільярдів або 0,55%. Ця цифра сама по собі знущально мала і є яскравим свідченням горезвісного «залишкового фінансування» культури.

У проєкті бюджету 2022 видатки, які на 100 мільярдів (7,6%) перевищують цьогорічні. Відповідно, збільшуються видатки майже на всі галузі. Але не на культуру!

І без того мізерні державні видатки на культуру уряд не лише не збільшує, а зменшує до 6,8 млрд. грн. (0,46% від усіх видатків).

Ще рельєфніше картина проступає в розрізі окремих бюджетних програм.

Наприклад, фінансування програми «Загальнодержавні заходи у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин» зменшується майже в 4 рази – з 242 до 69 мільйонів гривень.

Так само в 4 рази – з 1.200 до 300 мільйонів – зменшуються видатки на розвиток і будівництво закладів загальнодержавного значення.

У десять разів (!) – з 1 мільярду до 100 мільйонів – зменшується субвенція місцевим бюджетам на ремонт і реставрацію пам’яток культури, що перебувають у комунальній власності.

І навіть там, де видатки не зменшуються, вони і близько не відповідають потребам. Наприклад, на Інститут книги, як і цього року, передбачено 152 мільйони при потребі близько 700 мільйонів. І це в умовах катастрофічного падіння книжкового ринку. За такого рівня фінансування не може бути й мови ні про нормальне поповнення бібліотечних фондів, ні про ваучери для випускників шкіл на придбання книжок, ні про дієву підтримку видавців та книгарень.

На формування позитивного іміджу України у світі, всі програми Українського інституту МЗС і зв’язки з українцями за кордоном передбачено 74 мільйони гривень. Три мільйони доларів, тобто практично нічого.

На захист національного інформаційного простору уряд закладає «аж» 50 мільйонів гривень.

Цей перелік можна продовжувати.

Хочу ще раз підкреслити, що справа не у нестачі коштів, адже бюджети, наприклад, правоохоронних органів, зростають на мільярди.

Справа в пріоритетах державної політики. І кожен депутат, який проголосує за цей бюджет, стане співучасником політики нищення української культури.

Володимир В’ятрович, «Український погляд»

Фото – ілюстративне, з відкритих джерел

Про це повідомляє «Укрінформ», посилаючись на вебсайт премії.

Цьогоріч умовою надання ґранту стало успішне проведення краудфандинґової кампанії – що й було зроблено: зусиллями загалом дев’яноста п’ятьох доброчинців організаторам удалося залучити ₴100900 завдяки сервісу «Спільнокошт». Тож у межах ґрантової програми «EU4USociety» фонд «Відродження» виділив ₴100000.

«Міжнародну премію імені Івана Франка підтримують українці, і я їм за це щиро дякую. Це важливо, коли громадяни фінансово підтримують пам’ять про людей, які на зламі розвитку нації стали своєрідними дороговказами», – сказав директор Фонду «Відродження» Ігор Курус.

У Фонді зазначили, що 25-26 серпня відбудеться засідання Міжнародного журі, де буде обрано восьмого лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка. Визначатимуть переможця дванадцятеро докторів наук у різних галузях. З іменем лавреата визначаться 27 серпня – у 165-ту річницю від дня народження Івана Франка.

За 6 років існування на Міжнародну премію ім. Івана Франка претендували 107 науковців і 11 авторських колективів з України, Австрії, Італії, Канади, Великобританії, Німеччини, США, Фінляндії, Іспанії, Грузії, Ізраїлю, Польщі та Сербії. За її здобуття змагаються історики, мовознавці, літературознавці, правники, філологи із провідних університетів світу. Вона успішно подає інформацію про Україну в інтелектуальних добірних колах, товариствах високого рівня, відкриває для зацікавлених знання про українські центри за кордоном.

Премія переконує українців у їхній гідності, спонукає інших поважати нас як народ, адже доводить, що Україна – цікава і можлива для перспектив, кар’єрного зростання й професійного визнання. Тематика праць переможців багатогранна: від дослідження витоків української мови до дослідження діяльності окремих постатей; від суспільної географії до розвідки в царині історії дитинства у «старій Україні».

У у 2021 році на золоту медаль і грошовий приз претендують троє домінантів: колективна монографія за ред. Альфредаса Бумблаускаса, Сальвіюса Кулявічюса та Ігоря Скочиляса — «На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі»; Оксана Кісь з монографією «Українки в ГУЛАГу: Вижити значить перемогти»; Леонід Тимошенко з монографією «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)».

Нагадуємо, цьогоріч Шевченківська премія цьогоріч дістала нову номінацію.

Про це пише «Цензор.НЕТ», посилаючись на інтерв’ю міністра культури України Олександра Ткаченка виданню «НВ».

«Світовий Конґрес Українців готовий інвестувати понад двадцять мільйонів доларів у державний проєкт Бабиного Яру», – цитує пана Олександра видання.

Наразі існує дві провідні концепції майбутнього меморіалу – державна й приватна. Останню, за інформацією «Цензор.НЕТ», часто критикують через залучення коштів російських бізнесменів. Одначе, за словами міністра культури, зараз немає конкретних планів на будівництво ані першого, ані другого проєктів.

«Ми активно співпрацюємо як з авторами державної концепції, так і приватної. І я радий, що останнім часом спостерігається порозуміння в цьому питанні», – сказав Олександр Ткаченко.

Також пан міністр підкреслив, що бізнесмени, чиї гроші планується залучити в межах утілення приватного проєкту, – не російські, а «міжнародні».

«Сам по собі склад наглядової ради меморіалу є міжнародним. Тобто там є люди, які працювали в Росії, але які зараз себе позиціонують, як міжнародні інвестори», – відзначив пан Ткаченко. Він також додав, що його завдання – зробити так, щоби фінанси, які можна залучити, надходили з різних джерел, «в тому числі від інших держав».

«Саме тому робоча група, яка, я сподіваюсь, почне працювати найближчим часом, дозволить такі можливості відкрити і зняти з порядку денного питання, на якому акцентовано роблять наголос деякі колеги стосовно походження цих коштів», – зауважив міністр.

Нагадаємо, київську владу закликають підтримати український проєкт меморіалу «Бабин Яр».

Про це пише Вероніка Янченко для «FBC.ua».

Відповідний намір працівники відомства проголосили на круглому столі «Роль ветеранської літератури в протидії смисловій війні РФ проти України», який відбувався у межах десятого «Книжкового Арсеналу». У заході, крім представників міністерства, брали участь ветерани-письменники і активісти громадських об’єднань.

«Ні для кого не секрет, що Росія як і раніше займається переписуванням історії та вкладає в це величезні ресурси. Тому держава повинна сказати своє слово на підтримку ветеранської літератури», – цитує слова представників Міністерства у справах ветеранів України «FBC.ua».

Упродовж спілкування урядовці визнали: нині важливо формувати в свідомості молоді нові сучасні українські смисли, оскільки тільки так Україна зможе протистояти Росії в її політичній дезінформації.

Нагадаємо, сьогодні – останній день роботи виставки дитячих малюнків «Барви свободи. Майдан, мальований дітьми», котра відбувається у столичному Маріїнському парку.