Про це свідчать дані дослідження освітньої платформи «Preply», передає кореспондент «Літературної України онлайн».

Для дослідження експерти склали перелік зі 195 країн і проаналізували ситуацію з літературними творами в кожній із них окремо. Зважали, зокрема, на дані найбільшого мережевого бібліотечного каталогу «WorldCat», а також на інші авторитетні джерела.

«До десяти творів світу за числом перекладів увійшли: «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері (понад 380 перекладів) − Франція; «Пригоди Піноккіо» Карло Коллоді (понад 300 перекладів) − Італія; «Пригоди Аліси в Країні див» Льюїса Керрола (понад 175 перекладів) − Англія; «Казки» Ганса Крістіана Андерсена (понад 160 перекладів) − Данія; «Заповіт» Тараса Шевченка (понад 150 перекладів) − Україна; «Вигадливий ідальго Дон Кіхот з Ла Манчі» Мігеля де Сервантеса (понад 140 перекладів) − Іспанія; «Шлях до щастя» Лафаєт Рон Хаббард (понад 112 перекладів) − США; «Пригоди Тінтіна» Жоржа Проспера Ремі (понад 93 переклади) − Бельгія; «Трагедія людини» Імре Мадаха (понад 90 перекладів) − Угорщина; «Алхімік» Пауло Коельйо (понад 80 перекладів) – Бразилія», – підсумовують фахівці «Preply» своє дослідження.

Варто відзначити, що під час підготовки списку експерти не розглядали релігійних текстів, а також творів, які переклали менш як п’ятьма мовами.

Нагадаємо, завдяки новітнім технологіям удалося відтворити голос Тараса Шевченка.

Про це повідомляє «Суспільне | Культура».

Так, видавництво «Фабула» повідомило, що серед художньої літератури найчастіше купляли «Віллу Деккера» Юрія Винничука, «Дискордію» Остапа Українця, а також «Дівчинку, жінку, інакшу» Бернардін Еварісто. Трійка лідерів нон-фікшн виглядає так: «Авангардне мистецтво в Україні 1910–1930: пам’ять, за яку варто боротися» (Мирослав Шкандрій), «Живе кіно» (Френсіс Форд Коппола) та «Чи сняться зомбі воскреслі вівці?» (Тімоті Верстінен і Бредлі Войтек).

Видавництво «Смолоскип» назвало п’ять позицій зі своїми найпродаванішими на «Книжковому Арсеналі» виданнями, проте останню сходинку в цьому списку ділять між собою дві книжки, котрі продалися однаковим числом. Отже, серед лідерів «Смолоскипа» – «Бунтарки: нові жінки і модерна нація» (збірка есеїв про українських письменниць ХІХ-ХХ століть), антологія «Розстріляне Відродження» (упорядник – Юрій Лавріненко), «Василь Симоненко. Вибрані твори» (упорядник – Анатолій Ткаченко), антологія «Українська авангардна поезія (1910 – 1930-ті роки)», упорядники – Олег Коцарев і Юлія Стахівська), а також однаково популярними виявилися «Марія» Уласа Самчука та «Вибрані твори Василя Стуса», укладені Дмитром Стусом.

П’ятірка лідерів продажів видавництва «Віхола» виглядає так: «Медицина доказова і не дуже» (лікар, автора блоґу «MED GOblin» Андрій Сем’янків), «Пташина історія. Скандали, інтриги і мистецтво виживання» (Наталія Атамас), «Чути українською» (Ольга Дубчак), «Вино без правил. Як пити круте вино і не залежати від думки винних снобів» (Анна Євгенія Янченко) та «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією» (Володимир Станчишин).

Видавництво «Наш формат» на «Книжковому Арсеналі» продало найбільше примірників книжки, презентованої й у межах фестивалю – «Велика президентка маленької країни. Історія Далі Грибаускайте» Дайви Ульбінайте. За нею в послідовності спадання попиту розташувалися такі видання: «Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети» Ґреґа Маккеона, «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях» Марка Лівіна, «За межами порядку. Ще 12 правил життя» Джордана Пітерсона й «Ми, живі» Айн Ренд.

Список найпопулярніших книжок видавництва «Брайт Букс» складається з дванадцяти позицій. Перші три місця в нім посідають видання Володимира Яворівського – «Іван Окаяний», «У мене вечеряв Іісус» і «Вони були, вони є». За ними розташувалися: «Теплі історії про справжнє» Ольги Саліпи, «Теплі історії до кави» Надійки Гербіш, «Остров’янка» Ірини Агапєєвої, «Як перемогти Росію у війні майбутнього» Володимира Горбуліна, «Стів Джобс» Уолтера Айзексона, «Собор» Валентина Бардака, «Успешные женщины думают иначе» Велорі Бертон, «Пять языков любви» Гері Чепмена та «Професії. Оптимальний довідник для планування майбутнього» Сари Павловськи.

Видавництво «Видавництво» назвало такі видання: «Елі й Ґастон: Дух осені» (Людовік Війєн, Селін Дереньокур), «Щоденник Анни Франк. Графічна адаптація» (Арі Фолман і Давид Полонський), «Вітчизна» (Нора Круґ), «Персеполіс» (Маржан Сатрапі) та «Пхеньян» (Ґі Деліль).

П’ятірка видавництва «Лабораторія» ж виглядає так: «Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна» (Лоренс Ріс), «Черчилль і Орвелл. Битва за свободу» (Томас Рікс), «Взаємодія з ворогом. Як працювати з людьми, які не викликають ні довіри, ні симпатій» (Адам Кехейн), «Досить уже помилок. Як наші упередження впливають на наші рішення» (Олів’є Сібоні) та «За межами піраміди потреб. Новий погляд на самореалізацію» (Скотт Кауфман).

Нагадаємо, «Книжковий Арсенал» 2021-го року завершився у неділю, 27 червня. Цього року він проходив у гібридному форматі.

Про це повідомляє «Довженко-Центр».

«Ми звернулися до Спілки кінокритиків України та незалежних кіноекспертів із проханням скласти власний топ-10 найкращих українських фільмів в період від створення кінематографу до нашого часу. При визначенні результатів враховувалися кількість згадувань та місце в списках респондентів. Найкращим фільмом опитування визначався фільм, який отримав найбільшу кількість згадувань і найвище місце в рейтингах. За бажанням, кожен учасник учасник опитування міг додавали короткі коментарі до обраних ним фільмів, або до рейтингу в цілому», – пояснили ініціатори складання рейтингу.

До опитування долучилися й закордонні колеги-дослідники українських фільмів. За орієнтир для рейтингу правили списки кращих фільмів в історії усього світового кіно, які вже майже 70 років формує Британський кіноінститут (BFI).

Отже, перша десятка найліпших українських фільмів в історії за версією «Довженко-Центру» виглядає так:

1. «Тіні забутих предків» (1964), реж. Сергій Параджанов;
2. «Земля» (1930), реж. Олександр Довженко;
3. «Людина з кіноапаратом» (1930), реж. Дзиґа Вертов;
4. «Плем’я» (2014), реж. Мирослав Слабошпицкий;
5. «Камінний хрест» (1968), реж. Леонід Осика;
6. «Астенічний синдром» (1989), реж. Кіра Муратова;
7. «Польоти уві сні та наяву» (1982), реж. Роман Балаян;
8. «Білий птах з чорною ознакою» (1970), реж. Юрій Іллєнко;
9. «Довгі проводи» (1971), реж. Кіра Муратова;
10. «Вавилон ХХ» (1979), реж. Іван Миколайчук.

Зазначається, що сім повнометражних фільмів із цього списку, вироблених у незалежній Україні, ввійшли в ретроспективну програму «Незалежні» на 12-му Одеському міжнародному кінофестивалі, що проходитиме з 14 до 21 серпня в Одесі.

Нагадаємо, у Києві триває «Книжковий Арсенал». Учора на нього завітали подружжя чинного та колишнього президентів.