Про це повідомляє Національна спілка письменників України, посилаючись на матеріал Вадима Рижкова на шпальтах видання «День».

У ювілейному виданні «Леся Українка. Лісова пісня» – майже 300 сторінок. Там – вибрана поезія та драматичні твори.

Збірку проілюстрували роботами видатних українських художників, які жили та працювали у ті ж роки, що і Леся Українка. А ще — сучасних майстрів живопису та книжкової графіки. Як відзначають в облдержадміністрації, книжка стала подарунком до 30-річчя незалежності України.

Презентацію книжки у Дніпропетровському академічному театрі опери та балету вела народна артистка та Герой України, акторка театру і кіно Ада Роговцева. «Дуже приємно, що саме до ювілею Лесі Українки побачила світ ця книжка. У ній – все. Ця збірка, як писала Леся, «прорізає темряву ночі» нашої свідомості та збуджує бажання попрацювати головою. Це видання зробили люди, небайдужі до всього, що відбувається. Я щаслива», – сказала вона.

«Для нашого театру велика честь презентувати це видання. Символічно, що саме сьогодні ми відкриваємо міжнародний музично-театральний фестиваль «Перехрестя епох», присвячений 150-річчю від дня народження Лесі Українки», – зазначив директор-художній керівник Дніпропетровського академічного театру опери та балету Костянтин Пінчук.

Між іншим, Леся Українка заговорила голосом Ірми Вітовської.

Про це пише Світлана Симоненко для «Фактів».

Книжку підготувала пані Наталя, вдова Михайла Жванецького, а видав її одеський бізнесмен і меценат Андрій Ставніцер.

За словами доброчинця, втілити цей проєкт його спонукало бажання зберегти та примножити пам’ять про Михайла Жванецького.

«Я вдячний долі, що зміг взяти участь у цій неоціненний справі. Ми ніколи не забудемо Жванецького, котрий створив наші характери, котрий створив образ Одеси в головах усього світу, котрий знав все про всіх і ніколи не шкодував для нас цієї мудрості», – зазначив пан Андрій.

Збірка оповідань «Одеса» складається зі ста дванадцятьох мініатюр, написаних упродовж більш як шістдесяти років творчої діяльності пана Михайла. Ідея дизайну обкладинки, на якій зображена «традиційна» одеська арка з трьома постатями, що в неї заходять, належить також Наталі Жванецькій.

Збірку «Одеса» планується видати загальним тиражем 10000 примірників. Усі гроші, отримані з продажу, спрямують на благодійний соціальний проєкт, покликаний зберегти пам’ять про Михайла Жванецького в його ріднім місті – Одесі.

Нагадаємо, письменник і гуморист Михайло Жванецькій одійшов у засвіти 6 листопада минулого року.

Про це на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» повідомив письменник Сергій Жадан – друг пана Олександра.

Ідея видати вірші Ройтбурда виникла рік тому. Ці поезії маловідомі, оскільки художник ділився ними лише під час відпочинку з друзями та знайомими. За словами Жадана, готувати видання почали ще за життя директора Одеського художнього музею.

«Саша любив їх читати в компаніях і при застіллях. Читав натхненно, весело й переконливо. Тож ідея книжки не могла не виникнути».

(Сергій Жадан)

Вірші Ройтбурда Жадан назвав «дивними та цікавими» й такими, що «не зовсім подібні на його картини».

Сергій Жадан також відзначив, що збірка «Вірші дилетанта» вийде друком у вересні 2021 року. У ній художник «цікавий, парадоксальний, яскравий, несподіваний», запевнив поет.

Нагадаємо, нещодавно Олександр Ройтбуда не стало.

Про це пише головна бібліограф Чернігівської міської бібліотеки імені М. Коцюбинського Олена Куннова для «Української літературної газети».

Під однією обкладинкою розмістилися дві книги – «Акомодація до часу» Тетяни Дзюби та «Кохання з русалкою (техніка безпеки)» Сергія Дзюби.

«Вірші відомого творчого подружжя з Чернігова прекрасно переклала українською мовою македонська письменниця українського походження Віра Чорний-Мешкова. Її творчість добре знана і в рідній Македонії, і в Україні, адже Віра Чорний-Мешкова – автор напрочуд цікавих книжок. До всього, вона ще й пише не лише македонською та українською, а й мовою есперанто, і на цій мові теж надруковані її збірки. Пані Віра – також знана громадська діячка української діаспори, котра щиро популяризує Україну, наші літературу, мистецтво, культуру, історію та народні традиції і робить це, справді, блискуче!», – відзначає пані Олена.

Нова книга Тетяни і Сергія Дзюби вже викликала позитивний резонанс у Македонії. За інформацією пані Куннової, відгуки про неї з’явилися у багатьох популярних македонських інтернет-виданнях.

«Творче подружжя з Чернігова вже відзначене міжнародною премією «Золотий перстень» у Македонії – це одна з найпрестижніших нагород, котра щороку урочисто вручається в Скоп’є за визначну літературну діяльність. Тож вітаємо Сергія і Тетяну Дзюбу зі ще одним прекрасним здобутком! Так, їхні твори перекладені 80 мовами, надруковані в провідних часописах 50 держав, за кордоном у різних країнах вийшло понад 30 їхніх книжок, і всі ці міжнародні проекти стали успішними!», – підкреслює авторка матеріалу.

Головна бібліограф Чернігівської бібліотеки імені Коцюбинського додає, що всі 105 книжок пана Сергія (зокрема і його македонська збірка) присвячені дружині Тетяні, «і це – єдиний (!) такий випадок у світовій літературі».

Раніше ми також писали, що румунська діаспора провела Дні української культури.

Про це інформує «Читомо» з посиланням на сайт Польського товариства книговидавців.

Книжка ввійшла до списку номінації «Художня література».

Журі конкурсу – дизайнер Мєчислав Василевскі, мистецтвознавець Анджей Томашевскі, науковиця Ева Репухо, дизайнер Ришард Криска, власник студії дизайну Артур Франковскі, дизайнерка Маґдалена Франковска, письменник Анджей Барецкі, історикиня Аґата Шидловска.

Церемонія нагородження відбудеться 9 вересня під час Варшавського книжкового ярмарку.

А нещодавно інша збірка Сергія Жадана – «A new orthography» («Новий правопис») – здобула літпремію ву Сполучених Штатах. Переможців, які розділили межи собою приз у тисячу доларів, із короткого списку фіналістів визначав поет Мейджор Джексон.

Перша книжка має назву «Пісні Явдохи Зуїхи». Явдоха Зуїха (1855-1935) була абсолютно феноменальною людиною в історії досліджень української народної творчості. Вона знала напам’ять 1008 народних пісень, ідеально виконуючи їх як у текстуальному, так і в музичному сенсі. На відміну від блискучої артистичної біографії, життєва доля Зуїхи була важкою: народження в кріпацькій родині, рання смерть матері, наймитування, виїзди на заробітки, два овдовіння… Але, на щастя (і на диво), талант цієї жінки не лишився непоміченим. Її творчість багато років записував і студіював знаменитий дослідник фольклору і земляк Зуїхи (народився в Зятківцях Гайсинського району на Вінниччині, де вона жила останні роки) Гнат Танцюра. А як розповідає Микола Дмитренко (також уродженець Зятківців!), люди в цьому селі й досі пам’ятають Зуїху і навіть на її честь називають самогон «зуїшкою».

Збірка пісень Явдохи Зуїхи вельми багата. Від купальського «Клен-дерева» до численних творів про особливості життя жінки в патріархальному суспільстві – наприклад, про страждання матері «незаконної» дитини (приміром, «Ой у лузі, в лузі Василь сіно косить» чи «Чорноморець»). Або історичні пісні, де є не лише очікувані речі про Морозенка чи Кармелюка, а й, скажімо, «Дарував цар землю…», пісня про переселення українців з-під царської влади за Дунай, чи пісня про те, як «Уродився Шевченко, / Уродився та вдався, / заніс же його розум, / Що в солдати записався».

Друге видання серії – «Українські народні пісні в записах Гната Танцюри». Ще одна масштабна фольклорна колекція. Пісні й танці, записані насамперед у тому ж Гайсинському районі, а також в інших, здебільшого центральних, регіонах нашої країни.

Пісні поділяються за жанрово-тематичним принципом. Розділи – «Календарно-обрядові пісні», «Історичні пісні», «Балади», «Соціально-побутові пісні», «Родинно-побутові пісні». Отож, читачі тут можуть ознайомитися, приміром, із веснянками, від пісні-гри «Кедровеє деревце» до пісні «Ой нуна, нуна».

Окремим розділом подано фундаментальну працю Гната Танцюри «Весілля в селі Зятківцях», яка вже давно стала бібліографічною рідкістю. Є також розділ, присвячений танцям. Тут до уваги читачів – нотні записи, приміром, різновидів польки: «Соколівська», «Галичанка», «Російська», «Орлівська», «Варшавська», «Австрійська».

І третя книжка – «Українські народні казки». Велика збірка казок про тварин, чарівних казок, а також соціально-побутових. Наукові редактори, автори передмови – Микола Дмитренко та Світлана Карпенко. До неї ввійшли сотні архетипних сюжетів з локальними та універсальними підтекстами. Тексти, зібрані протягом двох попередніх століть такими діячами, як, наприклад, Павло Чубинський чи Іван Франко, але також і нашими сучасниками.

Одні казки глибоко занурені в архаїку та в давні форми релігійності, магії – так можна сказати про «Кобилячу голову» з її прадавньою символікою та моторошною емоційною атмосферою. Інші на такому тлі значно «прозоріші» та сучасніші. Наприклад, історія цапа, якого обдурила лисиця та заманила в яму. Є й казки, які змальовують історичну атмосферу чи дух певних соціальних середовищ. Це стосується, до прикладу, казки про сватання до дівчини-сироти, яку випробовує та принижує потенційна свекруха.

«І в нас, і в світі дуже славиться українська пісенна традиція. Але українська казкова традиція аж ніяк не гірша! – каже Микола Дмитренко. – Є підрахунки, що саме в ній найбільше сюжетів, порівняно з іншими слов’янськими традиціями. Українська казка – це приклад того, що наш фольклор не щось відмерле, а навпаки, абсолютно жива традиція».

«Серія “Скарби українського фольклору” є унікальним виданням в Україні. Для колективу нашого видавництва цей проект став знаковим з багатьох причин. Цьогоріч Україна святкує тридцятиліття своєї Незалежності, а наступного року видавництво “Літера ЛТД” святкуватиме своє тридцятиліття. За роки існування у видавництві виходила друком різноманітна література, серед якої значна кількість присвячена історії та культурі України. Для нашого колективу – людей творчих та талановитих подібна тематика не нова. Саме тому виникла ідея ознаменувати такі важливі для нас дати знаковим виданням», підкреслює історик, заступник генерального директора видавництва «Літера ЛТД» та керівник проекту «Серія книжок “Скарби українського фольклору”» Олександр Панарін.

«Олександру Довженку належить чудовий вислів “Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу”. У цей ювілейний рік з’явиться багато праць, присвячених українській минувшині. Ми ж вирішили видати українську історію, написану самим народом. Цьому посприяла доля, адже вона звела разом людей, для яких не байдужа українська культура: директора нашого видавництва Сергія Макаревича, фольклориста, професора Миколу Дмитренка та етномузикознавця, доктора мистецтвознавства Людмилу Єфремову», – зауважує Панарін.

Мета видавництва «Літера ЛТД» – зробити українську культуру доступною широкому колу читачів, адже етнічна культура є колискою української національної самобутності, за збереження якої ми маємо боротися повсякчас. Останнє подібне видання вийшло друком 65 років тому, до того ж, із відповідними ідеологічними нашаруваннями. За часи Незалежності подібних видань не було. Видавництво «Літера ЛТД» наразі виступає єдиним меценатом цього проєкту, але, підкреслю, що його мета не може бути обрахована грошима. Це наш внесок в розбудову української національної держави, дарунок сучасникам та майбутнім поколінням українців.

Три томи «Скарбів українського фольклору» варто означити як науково-популярні видання. Вони можуть бути цікаві як фахівцям, так і ширшому читацькому колу. А з огляду на масштаб зібраного матеріалу та добру якість видання, це, однозначно, і подарункові книжки.

Олег Коцарев

Про це повідомляє офіційний вебсайт премії.

Нагородою вшанували книжку віршів «Артанія» («Arthania: Selected Poems») пера пана Ігоря, що видало у 2020 році американське видавництво «Dorrance Publishing Company» в перекладі Юрія Лазірка. Передмову до книги склав лавреат Нобелівської премії з літератури Мо Янь.

Опріч цього, збірка «Артанія» дістала премію критиків, якою нагородять іще чотири книжки авторів з різних країн.

Церемонію нагородження планують на 25 вересня.

Нагадаємо, збірка Сергія Жадана здобула літпремію у США. Крім українця, нагороду виборола й Канізія Лабрін зі збіркою «Дісграфк» («The Dyzgraphxst»).

Про це виданню «Читомо» повідомив директор «Лютої справи» Андрій Гончарук.

«Ці автори заслуговують на окремі збірки. Наше видавництво згодне і зацікавлене реалізувати ініціативу, яку почав Богдан-Олег Горобчук. Яким чином це зробимо, оголосимо пізніше, наразі вели переговори про практичність та виконання», – підкреслив він.

Видання повідомляє, що й інші поети й поетеси «Витісненого покоління» готові видавати свої збірки збірки.

«Вони самі нам сказали, що мають достатньо матеріалів для книжкових публікацій, навіть більш ніж достатньо. Думаю, йдеться не про одну, а про велику кількість поетичних збірок. І вони можуть друкуватися у різних видавництвах, якщо так захочуть автори», – зазначив для видання «Читомо» Богдан-Олег Горобчук, учасник ініціативної групи дослідників творчості «Витісненого покоління».

Нагадаємо, нещодавно оголосили переможців конкурсу відеопоезії «До слова: Витіснене покоління».

Про це повідомляє «Читомо» з посиланням на сайт американського видавництва «Arrowsmith Press».

Опріч пана Сергія, лавреаткою премії стала Канізія Лабрін – за збірку «Дісграфк» («The Dyzgraphxst»).

Переможців із короткого списку фіналістів визначав поет Мейджор Джексон. Сергій Жадан і Канізія Лабрін розділять між собою приз у тисячу американських доларів.

«Спустошливі й глибоко чарівні вірші «Нового правопису» Сергія Жадана, написані на хвилі російсько-української війни, – чергове дивовижне свідчення переможної сили ліричної уяви, особливо в часи геополітичної кризи. Від такої поезії звикли очікувати скочення до озлобленої іронії або втечі в сюрреалістичну дійсність. Та я вражений щедрістю душі цього твору та мужністю автономного голосу, який наполегливо змальовує побут життя під час війни: його видиму примхливість і затаєну радість», – цитує «Читомо» Мейджора Джексона.

Сам Жадан написав на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook»: «Волкотт для мене справді важливий автор, його ім’я наснажує і дозволяє далі бачити сенс у складанні рядків та римуванні слів. Спасибі, це велика честь».

Премія імені Дерека Волкотта – щорічна відзнака для сучасних поета чи поетеси неамериканського походження за нову ліричну збірку, опубліковану англійською мовою або в англійському перекладі впродовж останнього року. Премія передбачає грошову винагороду у розмірі 1000 доларів (у випадку, якщо це переклад, премію ділять порівну автор/ка і перекладач/ка), а також читання в Бостонському театрі «Boston Playwrights’ Theatre» та резиденцію тривалістю в один тиждень у колишньому будинку Дерека Волкотта на період фестивалю імені поета.

Цьогоріч спільне читання творів лавреатами і лавреатками премії у Boston Playwrights’ заплановане на 19 вересня.

Тим часом у довгому списку літературної премії «Ангелус» – три книжки українських авторів. Загалом до нього потрапило чотирнадцять видань.