Про це повідомляє «Укрінформ», посилаючись на сторінку віцепрем’єр-міністра, міністра цифрової трансформації Михайла Федорова в соціальній мережі «Facebook».

«Наша команда разом з «Google Україна» перенесла в онлайн Музей історії урядів України. В одному з найвищих рівнів якості зображення, які існують сьогодні, – 11К. Продовжуємо сприяти розвитку технологій і наближати Україну до цифрових стандартів сучасного світу», – написав пан Михайло.

За його словами, у світі існують сотні музеїв, але дістатися до них не завжди просто. «Тут у пригоді стають технології, за допомогою яких музеї почали створювати віртуальні тури. І пандемія прискорила такий перехід в онлайн», – відзначив урядовець.

Ознайомитися з віртуальною експозицією можна в усемережжі.

У коментарі кореспонденту «Літературної України онлайн» заступник голови ГО «Ukrainian Liberation» Олексій Мазур підкреслив: ініціатива з оцифрування музейних експозицій – корисна й актуальна, проте залучення до цього процесу транснаціональних ІТ-корпорацій потенційно створює цілу низку загроз.

«Ми говоримо про «Google», а отже – про компанію, що займається розробкою закритого, невільного, захищеного розмаїтими патентами, а часто ще й неетичного в контексті поваги до приватності користувачів програмного забезпечення. Така залежність від конкретної корпорації – тупик, оскільки коли щось станеться з самою «Google», з її роботою, то й усі ці цифрові музеї, виставки, віртуальні експозиції зґиґляться за інерцією», – зауважив він.

На думку пана Олексія, надмірна сконцентрованість на пропрієтарному ПЗ раніше чи пізніше може зіграти злий жарт. «Усі пам’ятаємо новини про машини «Тесла», які відмовляються заводитися без з’єднання з якимись там хмарними серверами компанії-виробника. Грубо кажучи, щось станеться з тими серверами – авто обернеться на брухт. Схоже може відбутися, наприклад, із «яблучною» продукцією, де всі пристрої зав’язані довкола пропрієтарної «екосистеми» корпорації-виробника. Все, що передбачає якийсь «центр керування», поготів коли він закритий, а його сирець [програмний код – ред.] прихований від очей користувачів, захищений невільними патентами й ліцензіями, потенційно несе цю загрозу», – пояснив пан Мазур.

Сама ініціатива з оцифруванням музеїв, переконаний громадський діяч, – чудова, проте для цього «однозначно потрібно застосовувати вільне, відкрите та етичне програмне забезпечення», а не «власницькі розробки якоїсь корпорації, причому абсолютно незалежно від її назви та ступеня впливовості».

Нагадаємо, нещодавно «Google» випустив логотип, присвячений пам’яткам писемності Київської Русі, знехтувавши Україну.

Про це повідомляє «Київ.Media», посилаючись на ТСН.

Оригінал так званої Конституції Орлика зберігся у двох екземплярах: один – у Росії, інший, укладений латиною, – у Національному архіві Швеції. Саме його й побачать українці.

У заповіднику «Софія Київська», де експонуватимуться унікальні експонати, вживатимуть посилених заходів безпеки. Тут установлять бездротові камери, датчики руху, а ще три кола безпеки облаштують по периметру Софії.

«Фізична охорона біля вітрини з експонатом, фізична охорона по периметру заповідника, кнопка виклику оперативної групи, цілодобова система сигналізації вітрини і цілодобова сигналізація самого собору», – цитує «Київ.Media» першого заступника генерального директора заповідника «Софія Київська» Вадима Кириленка.

У заповіднику довелося виділити кілька приміщень під пункти спостережень та прокласти кілька десятків метрів нових комунікацій – для того, щоби повністю дотримати вимог шведської сторони.

Генеральна директорка Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська пояснила, що система допуску відвідувачів до експонатів буде звичайною, проте за умови великого напливу доведеться контролювати температуру та вологість.

«У нас для цього є система моніторингу. Якщо вона буде вказувати на «червону зону», ми будемо припиняти відвідування і давати собору відпочити», – підкреслила вона.

Урочисте відкриття відбудеться 16-го серпня. Музейники відзначають, що це – перша виставка схожого рівня в Україні.

Побачити унікальні експонати у софійському заповіднику можна буде упродовж наступних трьох місяців.

Нагадаємо, у Софії Київській триває виставка про порти Причорномор’я ХІІІ-ХV століть.

Про це інформує «Український погляд».

«Кам’янець-Подільський – це, безперечно, місто-музей, яке має всі його ознаки: пам’ятки, історію, компактність, архітектуру. Меморандум – це перша угода в Україні, що долучає кураторів, архітекторів та громадськість, які розроблятимуть загальну концепцію міста. Наступний крок – запросити експертів і розпочати. Така практика розповсюджена в світі. До прикладу: Труа у Франції, Тельч в Чехії, Толедо в Іспанії, Бухара в Узбекистані, Агра в Індії – є саме містами-музеями. Щороку вони приймають численних туристів, і їхній вклад в економіку міст є дуже значним. Вагому роль у цьому грає і концепція, що робить їх справжніми туристичними магнітами. Без перебільшень, перспективи у Кам’янця-Подільського бути у даному переліку – величезні», – підкреслив Олександр Ткаченко.

Підписаний документ передбачає, що міська рада спільно з фахівцями МКІП розроблять Концепцію розвитку Старого міста.

Уже цього року в межах програми «Велика реставрація» почнуть ремонт і реставрацію пам’яток архітектури національного значення у Кам’янці-Подільському.

Фінансування всіх аспектів реалізації проєкту заплановане з державного та місцевого бюджетів. Також передбачено залучення коштів інвесторів.

Нагадаємо, у липні в Кам’янці-Подільському відбувався оперний фестиваль.

Про це інформує «Український погляд».

Меморандум закріплює наміри та напрямки співпраці з питань культурного, туристичного, наукового, освітнього, інфраструктурного розвитку музею. Документ передбачає співпрацю у наступних напрямках: покращення інфраструктури музею, поширення інформації про його розвиток, розробки спільних програм щодо охорони пам’яток культурної спадщини та розбудови об’єктів музею. Зокрема, у планах – зробити ремонт вхідної групи музею, оскільки вона є його «обличчям», яке бачить кожен відвідувач.

Свій підпис під цим документом поставили: Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики України; Юрій Косюк, Голова правління МХП; Оксана Повякель, генеральна директорка Національного музею народної архітектури та побуту України.

«Головна ідея – зробити музей більш відвідуваним, модерновим, сучасним. Місцем, де постійно вируватимуть події і яке варто зберегти для майбутніх поколінь. У тому числі для усвідомлення власної ідентичності, – сказав після підписання Олександр Ткаченко. – Для цього, і держава, і приватний бізнес мають об’єднувати зусилля та докладати кошти, і я радий, що МХП долучились. Я радий вітати державно-приватне партнерство. Завдяки в тому числі співпраці з приватними інвесторами і меценатами, можна здолати той виклик, який стоїть перед нами, коли 80% історичних, архітектурних пам’яток потребують реставрації. Маємо гарний приклад на Хортиці. На черзі – Пирогово. Почнемо з робіт над вхідною групою, на черзі – інфраструктурні питання та комунікації. Музей народної архітектури та побуту повинен знаходитися у списках до обов’язкового відвідування мандрівників. І ми сприятимемо цьому».

«Для мене це особлива гордість. Це як один із елементів, коли ти хочеш жити в кращій країні. Я хочу жити в кращій країні і хочу, щоб мої діти та внуки теж жили в кращій країні. Для досягнення цього потрібно плідно працювати та прикладати свої особисті зусилля. Внесок в цей музей буде одним із тих елементів в кращу зміну нашої країни, в створення майбутнього України – чистої, гарної, популярної, привабливої й цікавої країни для світу. Я щасливий мати безпосереднє відношення до ремонту цього об’єкту і розвитку нашої країни», – зазначив Юрій Косюк.

«Сьогодні важливий день для відродження нашого музею. Завдяки спільній підтримці МКІП та МХП музей зможе втілити в життя амбітні плани свого подальшого розвитку, перетворивши його на справжній туристичний магніт України», – наголосила Оксана Повякель.

А ще МКІП оголосило дати поетичного фестивалю «Meridian Czernowitz».

Про це пише Євгеній Морі для видання «Суспільне | Культура», цитуючи повідомлення на сторінці гендиректора виставкового комплексу ВДНГ Євгена Мушкіна у соціальній мережі «Facebook».

«Суспільне | Культура» відзначає, що в музеї представлені унікальні експонати з різних куточків планети. Основу ж експозиції складає колекція бізнесмена та власника фірми виробника електрогітар «Universum» Олександра Дорошенка.

За словами Мушкіна, в музеї створено культурний простір. У павільйоні №6, де в радянські часи був кінотеатр «Прогрес», обладнано концертну залу на дві сотні глядачів: там проходитимуть концерти, театралізовані поставновки та шоу. Музей має новітнє звукове та освітлювальне устаткування, а також спеціальні панелі для створення ідеальної акустики.

«На виставці представлені історичні електрогітари болгарського, чеського, японського американського та навіть радянського виробництва. Загалом у колекції зібрано 300 гітар, виготовлених від 50-х років та до сьогодення, деякі з автографами відомих музикантів», – розповідає «Суспільне | Культура».

Із експозицією можна ознайомитися у павільйоні №6 комплексу на ВДНГ (вул. Ак. Глушкова, 1). За квиток для дорослої людини належить сплатити двісті гривень, а за дитячий (до чотирнадцяти років) – сто. Гості, молодші за п’ять літ, можуть проходити безоплатно.

Графік роботи виставки – з 10:00 до 19:00 щодня, крім понеділка.

Нагадаємо, завтра в Києві відкривається виставка робіт з артбуку Сергія Жадана.

Про це інформує «BezTabu.te.ua».

Автор, Сергій Волянюк, є дослідником історії Організації українських націоналістів і Української повстанської армії. Він зізнався – довелося працювати з великим числом документів, щоби витворити якнайдетальніший опис усіх подій, представлених у книжці.

«Великий пласт інформації взято з матеріалів НКВС та доповідних компартії більшовиків, які знаходяться в державних архівах. Також використовувалися документи Червоної армії, які опубліковані на російських сайтах, зокрема, «Меморіал». Тобто, росіяни попри свою ідеологічну заангажованість, виставляють всі дані про те, проти кого воювали різні частини Червоної армії», – поділився пан Сергій.

У презентованій праці автoр рoзпoвідає прo Кам’янець-Пoдільську групу УПА, яка діяла на теритoрії нинішньoї Хмельниччини. Там ідеться і прo участь жителів Тернoпільщини у пoвстанських діях. Сергій Вoлянюк пояснив, що волів під oднією oбгoрткoю зібрати найвизначніших пoстатей та найважливіші пoдії, які відбувалися на східнoму кoрдoні з Тернопільскою oбластю.

Автор додав, що планує презентації в інших містах України, щоб «якнайбільше людей знали свoю істoрію».

Нагадаємо, раніше на шпальтах «Літературної України онлайн» виходив матеріал Сергія Пархоменка-Багряного про монографію доктора історичних наук Івана Патриляка «Визвольна боротьба ОУН й УПА (1939-1960 рр.)», що вийшла друком 2020-го року.

Про це інформує «Суспільне | Культура».

Артпроєкт складається з двох блоків, які доповнюють один одного, – «Ковчег. Чорнобиль» та «Мутація». Вони розташовані на подвір’ї та в залах музею. На змістовому та візуальному рівні вони є частиною великої, цілісної історії

Проєкт Дениса Копилова підтримав режисер Девід Лінч та його фонд «David Lynch Foundation», який є партнером заходу. «Немає більше випромінювання радіоактивної отрути, тепер випромінюємо світ, узгодженість і щастя», – цитує «Суспільне | Культура» листа пана Лінча.

В описі артпроєкту зазначається, що його мета – трансформувати ставлення до чорнобильської зони «зі знаку «мінус» на знак «плюс», оскільки саме ця зона стала притулком для численних тварин, що абсолютно безпечно живуть і розмножуються після їх символічного порятунку від головного хижака – людини – у Ноєвому Ковчезі природи».

Велика частина з робіт, які нині експонуються у музеї Шевченка, раніше були частиною грандіозної експозиції з 11 фототворів митця у Прип’яті. Експонати перебували у зоні півтора місяця й тільки після ретельної перевірки та отримання всіх дозволів «переїхали» до Києва.

Виставка триватиме до 25 липня.

Нагадаємо, в кулуарах Верховної Ради триває виставка, присвячена Дню Конституції. На виставці є змога побачити архівну копію Конституції Пилипа Орлика.

Про це інформує «Суспільне».

Директорка музею Юлія Скубицька розповіла, що виставка побудована на свідченнях дітей, які перебували в зоні збройного конфлікту, дітей військовослужбовців і воєнних журналістів. Їх музейники записували по всій Україні впродовж трьох років.

Загалом виставка нараховує тридцять три експонати. У центрі – уривки дитячих історій.

«Оскільки це дуже чутливий матеріал, ми дуже обережно підходимо до того, як ми вибудовуємо порядок історій у виставці. Деякі історії, розказані нашими учасниками, містять приємні спогади – це можуть бути історії про творчість, про дружбу, про якісь повсякденні моменти. Але деякі – це, звичайно ж, історії про втрати, про булінг, про бідність, нестачу основних речей, відсутність води, електрики, життя у бомбосховищах», – пояснила пані Скубицька.

Історик, дослідник соціальних наслідків війни на Донбасі Євген Монастирський відзначає: при створенні експозиції працівники спиралися на три основні принципи. «Немає неважливих історій – будь-яка історія людини, яка пережила трагічні події варта того, що бути почутою. Друге – ані стать, ані соціальні або економічні аспекти не мають значення. Ми підходимо з абсолютною рівністю до всіх. Третє – кожна окрема історія є ключем до того, як ми бачимо і розуміємо війну на Донбасі», – конкретизував він.

Пан Монастирський відзначив, що нині в архів музею нараховує сто тридцять свідчень із Донецької та Луганської областей, Криму, а також уже й перші історії дітей Другої світової війни. «Це дуже важливий момент, тому що музей концептуально охоплює воєнне дитинство як явище», – додав історик.

Наявні й експонати з інших країн – Боснії і Герцеговини, Афганістану, Сирії та Іраку.

Виставка працюватиме з 23 червня по 12 липня у Музеї історії Києва, а тоді подасться в мандри великими й малими містами України.

Нагадаємо, Харківський літмузей почав оцифровувати колекцію. Нині вже можна дістати доступ до одного з експонатів.

Про це Харківський літмузей повідомив на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook».

Електронні версії книжок з’являтимуться в доступі у розділі «Колекція». Наразі вже доступний перший цифровий експонат – другий том видання «Десять років української літератури (1917–1927)» А. Лейтеса й М. Яшека.

У дописі Харківського літмузею зазначено, що проєкт зі створення електронної колекції реалізується завдяки щомісячній фінансовій підтримці меценатки.

Нагадаємо, у квартирі видатного мовознавця Шевельова у Харкові відкрилася літературна резиденція. Першим її резидентом зробився поет, прозаїк і публіцист Юрій Андрухович.