Про це повідомляється на вебресурсі Білоруського ПЕН-центру.

У справі ліквідації відбулося два судових засідання. Рішення ж Верховний суд ухвалив 9 серпня.

В офіційній позиції про закриття представники Білоруського ПЕН-центру наголошують на політичних мотивах події.

«Ми чуємо з державних ЗМІ чітко сформульовані погрози «пустити під ніж» тих, хто проти влади. Без суду і слідства озвучені закиди проти 185 недержавних організацій, звинувачених у деструктивності та в тому, що становлять «потенційну загрозу національній безпеці». Це все свідчить про політичне замовлення на «зачистку» в громадянському секторі. А наша, так би мовити, «вина» – у незгоді з репресіями, насильством, у відстоюванні свободи слова та ідеалів гуманізму. А якщо це наша провина, то нам не соромно. Пишаємося нашою роботою, друзями, партнерами, волонтерами», – зазначають учасники організації.

Білоруський ПЕН-центр заснували 7 серпня 1989 році. Його прийняли до міжнародного ПЕН-клубу в 1990 році. У 2019 році президенткою Білоруського ПЕН-центру зробилася письменниця, Нобелівська лавреатка Світлана Алексієвич.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що білоруська влада має намір ліквідувати ПЕН-центр. Між іншим, Національна спілка письменників України вже висловлювала своє однозначне ставлення до ситуації з наступом на інститути громадянського суспільства.

Про це інформує «Детектор Медіа».

Згідно з повідомленням Білоруської асоціації журналістів, судові слухання у справі про ліквідацію компанії почнуться 11 серпня.

30 травня 2021 року силовики навідалися до редакторки спецпроєктів «Hrodna.life» Ірини Новік та присудили їй штраф у розмірі 725 білоруських рублів ($289) за поширення екстремістських матеріалів. Кілька днів пані Ірина перебувала за ґратами, а згодом подала скаргу на рішення суду, зазначивши, що суддя порушив її право на захист. На думку журналістки, остання хвиля репресій влади проти незалежних ЗМК фактично знищила регіональну пресу Білорусі.

30 травня 2021 року у Гродно затримали головного редактора «Hrodna.life» Олексія Шота, проте пізніше відпустили. Стосовно Шота порушено справу через поширення «екстремістських матеріалів». Під час обшуків в нього вилучили всю оргтехніку.

Протягом квітня-червня 2021 року редакція «Hrodna.life» заплатила два штрафи як юридична особа. Також два штрафи заплатили журналісти редакції. 9 липня Теlegram-канал «Hrodna.life» був визнаний «екстремістським».

Нагадаємо, Національна спілка письменників України зробила заяву щодо наступу на громадські інститути Білорусі.

Про це інформує «Читомо», посилаючись на Центр досліджень визвольного руху.

Майже сім десятків документів доступні для ознайомлення в електроннім архіві Українського визвольного руху. Серед них є:

• ордер на обшук і арешт, протокол обшуку;
• анкета арештованого Василя Чечвянського-Губенка;
• протоколи допитів письменника, свідків та протоколи очної ставки;
• перелік вилучених «контрреволюційних» та «націоналістичних» книг;
• акт медичної комісії із висновком про стан здоров’я підсудного;
• вирок Військової Колегії Верховного суду СРСР у справі Василя Чечвянського-Губенка;
довідка про виконання вироку (розстріл);
•заява Надії Губенко з проханням дати вказівку про перегляд справи її чоловіка;
• відгук письменників Юрія Смолича та Максима Рильського про Василя Чечвянського-Губенка;
постанова про скасування вироку у справі Василя Чечвянського-Губенка і закриття справи за відсутністю складу злочину;
• документи Грунського народного літературно-меморіального музею імені Остапа Вишні;
• інші документи.

«На допиті у січні 1937 року Василь Чечвянський «зізнався» у тому, що і його брат, Остап Вишня, проявляв терористичні прагнення проти керівників партії в Україні – Косіора та Постишева, бо вважав їх винними у самогубстві Миколи Хвильового. Під час перебування під арештом у Чечвянського розвинувся правобічний плеврит і перевозити хворого можна було лишень у теплому вагоні. У липні 1937 року чекісти винесли вирок письменнику-гумористу: найвища міра покарання — розстріл. Його розстріляли 15 липня 1937 року у Києві. У 1956 році справу Василя Чечвянського-Губенка припинили за відсутністю складу злочину. У 1990 році архів КДБ поповнився новою довідкою: відповідь на звернення онука Василя Чечвянського. Йому пояснили: діда розстріляли необґрунтовано, місце поховання невідоме», – цитує істориків «Читомо».

Нагадаємо, раніше ми повідомляли про оприлюднення архівних документів, які стосуються Миколи Зерова. Також «Літературна Україна онлайн» висвітлювала публікацію матеріалів про Євгена Касяненка.

Про це повідомляє Національна спілка письменників України з посиланням на мережевий ресурс видавництва «Смолоскип».

«Перед вами спогади Віктора Кравченка — українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом Комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку, яка сколихнула весь західний світ», – йдеться в описі видання.

Здійснити попереднє замовлення книжки Віктора Кравченка «Я вибрав свободу» можна на вебсайті видавництва «Смолоскип».

Тим часом книжка ексречниці Президента Юлії Мендель доступна для передзамовлення, а в мережі вже активно обговорюють видання.

Про це пише Наталка Радикова на ресурсі «Фотографії старого Львова».

Експозиція присвячена масовим розстрілам і злочинам радянського режиму 1939-1941 та 1944-1950-х років.

«Наша земля тримає у собі таємниці ще багатьох українців, які полягли у боях, були розстріляні чи замордовані. Наш обов’язок повернути цим героям імена, розповісти про їхню долю нащадкам. Важливо, щоб пам’ять про ці трагічні події ми почали вшановувати і на загальнодержавному рівні», – сказала на відкритті виставки «Реабілітовані долею» голова Львівської обласної ради Ірина Гримак.

Пані Ірина подякувала голові та представникам Меморіально-пошукового центру «Доля» за плідну працю: саме це комунальне підприємство Львівської обласної ради впродовж шести років проводило дослідження, що й спричинилося до з’яви експозиції в її теперішнім вигляді.

«Ідея виставки з’явилася для популяризації української історії, зокрема її трагічних сторінок. Мета – поширити правду про страшні події 80-х роковин Червоного терору в тюрмах Західного України. Важливо, що виставка є пересувною, вона об’їде усю Західну Україну», – відзначив на відкритті депутат Львівської обласної ради, керівник Меморіально-пошукового центру «Доля» Святослав Шеремета.

На запропонованих у межах експозиції банерах – не тільки кадри з горезвісної львівської «тюрми на Лонцького», а й із 25-ої пересильної в’язниці міста. Тут само можна простежити хід робіт із пошуку, ексгумації та перепоховання жертв комуністичного режиму в Дрогобичі, Дубно, Луцьку.

Раніше ми повідомляли, що в Софії Київській відкрилася виставка про порти Причорномор’я ХІІІ-ХV століть. У центрі її уваги – Кримські генуезькі фортеці Кафа, Чембало і Солдая, молдовська фортеця Монкастро, Ілліче, татарські міста Великі Кучугури та Кінські Води. Виставка розкриває феномен Чорноморської торгівлі ХІІІ-ХV ст. між найвіддаленішими куточками Середземномор’я та країнами Східної Європи, Середньої Азії. Ключовими станціями цієї торгівлі були саме порти Північного Причорномор’я.