Тато прилагоджує до грання інструменти, приріхтовує пильно, дбайливо. Шмірує смичок ретельно, натирає напнуте вздовж смичка пасмо волосу з кінського хвоста ствердлою смолою спритиска від верху до низу, білий порох летить, осідає на пальцях, жолобок в світло-коричневому затужавілому кристалі живиці щораз западає, робиться глибшим. Без шмірування смичка не було би звуку, скрипка би не грала.
Скремсував твердий кристал живиці з дужого стовбура смереки або ж роздобував вже готову каніфоль в металевій коробці в музичній крамниці. Запасні струни й каніфоль клав в окремий закамарок в футлярі, смичок фіксував на внутрішній верхній частині футляра верх скрипки.
Настроював інструменти, наскладані на столі високому, дерев’яному, з ніжками округлими, точеними. Ранкове сонце заходило в хату промінисто, освітлювало ‘струменти на столі, ясно осявало.
Налаштовував струнні інструменти – цимбал, скрипку – по баяні, а тональність змінював руками: скрипку поклав на стіну, розстроїласи, тра’ настроювати.
Строїв в ре або в ля, клав баян на канапу під вікном в хаті й кликав мене на мах потягнути баян, натиснути на білу пласку клавішу в третьому ряді скраю, щоби видобути живий звук баяна, за яким настроював скрипку чи цимбал. Розтягувала міх баяна старанно, тримаючи водночас пальцем білу округлу клавішу вверху на правій клавіатурі баяна, не відпускала. Реберця показувалися, розтягувалися, стискала відтак докупи широко розтягнений баян, продовжуючи тримати міцно верхнє ре великої октави. Вважала, щоби не зачепити баси лівою рукою по той бік чорного матового баяна. Щоби звук ішов рівно, лився чисто і плавко, щоб баян не рипів, не надривався, бо як тогди направити розстроєну скрипку за баяном.
Поправляв кобилку, місток під струнами вгорі на скрипці підтягував, прокручував кілкові голівки внизу лакома, як струна бува котрась попустилася, ослабнула. Душа в скрипці ворушилася, постукувала, переживаючи незбагненно за чистий голос скрипки, висоту її тону: скрипки робили гуцульські майстри, довбанки, чи одеські, звідти привозили.
Цимбал розстроївси, струни знов попустилиси, ненастроєні, підтягував струни ключем на зубчиках металевих по боках, пругко наструнчував. Один бунт струн на цимбалі настроював за баяном, відтак по настроєному бунті – всі інші бунти. Ударяв по густому бунтові струн балцетками дерев’яними, міцними, тримаючи балцетки між вказівним й середнім пальцями чіпко, балцетки грали в руках, вигравали, цимбал дзвенів дзвінко, голосисто, розкотисто. Витесаний з ялини, з різьбою по краях пишною, у ромби, кружечки, цимбаліст тримав перед себе цимбал на паску на шиї добре настроєний й ішов борзо з капелою весільною, виходили з данцовні зустрічати гостей весільних аж до’в перед брами. Гості ґречні, ґазди чємні, не годні надивитиси, нарадуватиси, як троїсті музики пишно йграют’, ручками перебирают’, дрибнє’ дрибонько, як їм ручки вправно ходє’ в гранню, метко й жваво.
– Ой, музико, музиканте, єк ти файно йграєш. Ручки би кі ни боліли, єк перебираєш.
Міняв тростини для саксофона, прикріплюючи до мундштука, шліфовані, заточені, з очерету чи бамбука. Тростина тріскає, стоншується, з’їхаїтци, краї пускают’, тра’ мінєти: через тростину саксофон видає звук. Саксофон німецький, чехословацький, американський, вигнутий, мов дуга, литий з міді й латуні, сріблистий, тато натискав на клавіші саксофона, пливкі, мов краплі дощові, що застигли, широко розплившись. Звук вібрує, розкочується, то уривчастим стаккато, то плавним леґато, дриготить, розливається пишно. Відділяв шийку саксофона з дзьобиком від корпуса саксофона й клав зосібна у футляр футрований, запасні тростини в коробці ховав в окремішній закамарок.
Розглядала книжки з нотами в шафі з дверцятами на дві полиці, гортала, перегортувала уважно, цілі ряди нотних станів, полів, з ключами, нотами, цілими, половинними, четвертними, восьмими, шістнадцятими, тридцять другими й іще меншими. Порожні овали, замальовані, з хвостами багатющими, ребрами, крапками. Вглядалася в нотні знаки, інтервали, такти, розміри, ключові знаки, бемолі, дієзи, бекари, проникала поглядом в дивоглядні позначки й символи на партитурах безкінечних, розділених тактовими рисками. Швидко, помірно, спокійно, зазначалось щораз на початку нотного поля вгорі над нотним станом. Співуче, весело, леґато, не поспішаючи, рухливо, спокійно, досить жваво, дві четверті, три четверті, в темпі вальса, вказувалось поперед музичного твору, зі спонукою стрійною, стрімким заохоченням. Виймала метроном, що стояв обік на верхній полиці, й клала його на підвіконня навпроти прозорого неба сяйного. Спиралася обома руками на підборіддя й зблизька розглядала чудовний дерев’яний пірамідальний трикутник зі зрізаною гранню спереду, чорний, матовий. Пильно вглядалася до позначок на вузькому поздовжному пасмі на тлі приладу, до цифр, назв латинкою на шкалі метронома.
Посувала тягарець металевий на витягнутому тонкому стрижневі з рівномірними поперечними перетинками, переміщуючи ‘го то вгору, то вниз. Урухомлений метроном оживав враз, розворушувався, ставав вертким. Градація темпу змінювалася, зростала, то падала, корячись позиції тягарця на виструнченій осі. Чим вище посувала тягарець по стержневи вверх, тим рідшими ставали удари, опускала помалу донизу, удари частішали, ставали гінкими, летючими. Presto, prestissimo, тягарець у самому споді метронома, стрімко цокає, лíтає, мов ошпарений, вправо й вліво, піднесено, понад двісті ударів в хвилину, вихром мчить, пролітає, аж повітря вібрує, вісь тонка розмивається, стає нечіткою, розпливчастою в леті бистрім, нездержнім. Посувалась все вгору і вгору, метроном тріпотів в темпі жвавім й веселім, allegro, коливавсь, перекочувавсь в бравім настрої, радісно. Vivo, vivoce, рухався далі іще спритно й оживлено. Підсувала тягарець все вище доверху, moderato, й механічний прилад дещо сповільнювався, колихавсь вже без поспіху, не кваплячись нагло, без тями.
Andantino, andante, налаштовувала тягарець на середину шкали й знов урухомлювала метроном, який хитався вже в помірному темпі, розмірено, ладно. Рівномірно і м’яко, adagio, відтак тихо й спокійно, із ласкавою ніжністю, lento. Посувала тягарець на самий верх осі метронома, larghetto, largo, коливання ставались протяжними, незмірно широкими. Стукала ногою, вибивала у темп, щораз інший, скоріший, стрімкий, а чи тихий й неквапний, плавкий й тягучкий.
З-за стіни долинав звук дзвінкий, голосистий, тато йграв на настроєній скрипці.
