Богдан Горинь – відомий письменник, мистецтвознавець, бібліофіл, громадський та політичний діяч, активний учасник національно-демократичного та правозахисного руху опору 60–80-х рр. ХХ ст., лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Лауреат Всеукраїнської премії імені Михайла Слабошпицького 2024 року за двокнижжя «Під ковпаком окупантів». Автор книжок, багатьох статей з питань літератури, мистецтва, психології творчості, історії та політики.
Унікальне двокнижжя «Під ковпаком окупантів» – розповідь про злочини, заподіяні Україні, українській нації, українській культурі та українській національній пам’яті російською імпершовіністичною окупаційною владою після Другої світової війни, про потворну сутність російського імпершовінізму — керівників та виконавців злочинних акцій. У книзі показано, як національно свідомі представники українського громадянства – інтеліґенції та патріотично налаштованого робітництва боролися проти російських імпершовіністів, котрі послідовно прагнули фізично й духовно знищити українську націю. У книзі на широкому тлі подій, які відбувалися в другій половині XX ст. в імперському СРСР і його складовій частині – УРСР, попри велику кількість дійових осіб, у центрі уваги письменника — працівник Житомирської обласної друкарні, талановитий поет і прозаїк Анатолій Шевчук (1937–2015). Розглянуто фактори, які вплинули на моральне, творче й світоглядне формування письменника й громадянина, відстежено його творчу, естетичну й політичну еволюцію, роль у його вихованні батьків, прочитаних книг, спілкувань з братом Валерієм, з колом близьких людей. Проаналізовано причину арешту Анатолія Шевчука органами КДБ, розкрито непохитність його волі й моральних засад під час перебування в тюрмі. Чимало уваги також приділено молодшому братові Анатолія – Валерію Шевчуку. Обидва брати моральним рівностоянням, утвердженням української духовності заслужили бути прикладом для майбутніх поколінь.
Модератором презентації був академік, директор Інституту літератури імені Т. Г.Шевченка НАН України Микола Жулинський. Він зауважив, що двокнижжя має унікальний жанр – документальний есей-колаж і є кращим, дуже копітким, науково-дослідним твором у цьому жанрі.
У багатьох присутніх виникало питання «Щодо назви двокнижжя». Богдан Горинь відповів: «Передусім, ми мусимо згадати хронологію подій від 1917 року: створення УНР, підпільні збройні сили Миколи Міхновського, всеукраїнські військові з’їзди, трагедію під Крутами…». Це і було відповіддю про яку саме окупацію йде мова. Богдан Миколайович сказав, що найбільшою загрозою для радянської влади був український націоналіз, і саме тому знищувалось все українське: викорінювалась культура, література, мова та українська національна свідомість. На завершення він зауважив, що зусиллями всіх українців, їхньою вірою та діяльністю 24 серпня 1991 року Україна стала Незалежною державою. Нині ми маємо допомагати нашій армії, нашим воїнам, аби захистити нашу Незалежність.
До слова було запрошено друзів та колег Богдана Гориня. Український політик Іван Заєць у своєму виступі виділив основні проєкції, які він знайшов у двокнижжі: сучасна війна, літопис другої половини ХХ століття через призму людини, біографічна та автобіографічна проєкція та усвідомлення методики російської імперії, яка є надважливою сьогодні.
Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський зауважив, що у цих двох томах збережена величезна кількість актуальної та важливої інформації для України. Вона є літописом страшних часів для України.
Мовознавець, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко зауважив, що книги мають продуманий підхід, який зв’язує всі макротексти в хронологічній та логічній послідовності. До слова долучилися доктор історичних наук Василь Деревінський, письменник Олександр Шугай, головний редактор журналу «Гетьман» Ігор Кравчук та журналістка Галина Івлєва.
