У Львові презентували документальне видання «Пересильна тюрма №25»

Захід проходив онлайн, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Як підкреслив на презентації голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович, втілення проєкту важливе як частина великої роботи з візуалізації української історії, що робить пам’ять «більш відчутною».

«Неможливе функціонування історичного наративу країни, якщо він не буде візуалізований… Ми живемо в епоху, коли, якщо немає візуалізації наративу, історичних постатей, місць пам’яті, то пам’ять мертва, вона не працює», — зазначив Дробович.

Він відзначив величезну роботу, проведену під час підготовки цього видання, адже довелося «знайти архівні матеріали, старі фотографії, знайти свідчення, перелопатити безліч наукових джерел, і з усього цього зробити в лаконічному вигляді доступний для громади, для туристів, для відвідувачів музею матеріал, перекладений і англійською мовою».

Дробович запевнив, що Інститут нацпам’яті докладе зусиль, аби наступного року видати цю книгу накладом, який дозволить ознайомитися із нею усім охочим.

Координатор проєкту — директор Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія терору» Ольга Гончар зазначила, що основні роботи з підготовки видання припали на час карантинних обмежень. Через це були утруднені і комунікація між співробітниками, і доступ до архівів, і спілкування зі свідками. При цьому саме усні розповіді були дуже важливим джерелом інформації про пересильну тюрму №25, а приватні архіви дозволили збагатити видання фотографіями.

Пересильна тюрма № 25 діяла у Львові з 1944 по 1955 рр. За словами одного з авторів видання, кандидата історичних наук, наукового співробітника музею «Територія терору» Олександра Пагірі, вона була найбільшою установою такого типу у повоєнній УРСР. Тюрма стала місцем концентрації засуджених в’язнів із шести тогочасних західноукраїнських областей: Львівської, Дрогобицької, Станіславської, Тернопільської, Чернівецької і Закарпатської, — перед вивезенням їх до таборів та інших тюрем. У 1949-50 рр. тюрма входила до інфраструктури депортації. Одночасно в ній перебувало в різні часи по 3-6 тис.осіб.

Видання здійснене українською мовою з паралельним англійським перекладом, ілюстровано фотографіями з приватних архівів та створеною співробітниками музею інфографікою.