Ми вже знайомили читачів із патріотичною лірикою відомого львівського поета, переможця та лауреата багатьох літературних премій Івана Гентоша. В останні дні січня з-під пера Івана Михайловича вийшли ще два вірші, які віддзеркалюють не лише стан душі поета, а й усіх українців.
До 2014 року Іван Гентош був знаний як поет, який писав переважно в жанрі громадянської лірики і літературної пародії. Але Революція Гідності та російсько-українська війна розширили тематику творів поета. Реакцією на російську агресію стали його збірки та вірші «Тривожні дзвони», «Понад усе», «Львівська сотня», «Ти знаєш, що таке війна?», «Ти нам пробач…», «Українські «кіборги», «Звикаєм…», «32-й блокпост», «Повернення душі», «Пам’ять Крут», «Доброволець».
Ідеї, сюжетні лінії для своєї поезії Іван Михайлович черпає не лише з інтернету, повідомлень ЗМІ, зустрічей та спілкування з учасниками бойових дій. Багато віршів написано під враженнями від поїздок з колегами по творчості у Краматорськ, Авдіївку, Бахмут, Дружківку, Костянтинівку, Слов’янськ, Святогірськ, Сватове. Побачене на власні очі під час перебування в районі бойових дій наштовхує на роздуми, висновки та надихає на поетичні рядки.
На рахунку львівського поета десять поетичних збірок, і майже в кожній присутня тема патріотизму, любові до рідної землі, її захисників. А поетична збірка «Страсті земні» містить понад 60 відсотків віршів патріотичного спрямування. У розмові з кореспондентом «АрміяInform» Іван Гентош зазначив, що сьогодні до друку готується й одинадцята збірка.
— Найсвіжіші мої вірші, які я із задоволенням презентую читачам «АрміяInform», написані під враженням останніх подій на фронті і навколо України, — зазначив Іван Михайлович. — Хіба може напруга останніх місяців на кордоні з Росією залишати нас, поетів, байдужими до агресивних намірів неадекватного сусіда? На сьогодні поки що моя зброя — це слово.
Як нині там?..
Мете і сипле звідусіль,
Грома́ддя хмар на горизонті —
У Львові знову заметіль…
Вітри і сніг. А як на фронті?
Як нині там, у бліндажах,
Де сніг тепло останнє вимів?
Де обстрілів щоденний жах
І втрати друзів-побратимів?
Як встояти на «передку»,
Де ша́нець твій — твоя фортеця,
І дати відповідь швидку,
Якщо орда вперед попреться?
В них дух звитяжний не зачах
В напівзаметених окопах —
Не гнуться, знають — на плечах
і Україна, і Європа…
І не поступляться вони,
Бо вірність й честь у них закони,
І не втомились від війни,
Як дехто… з п’ятої колони…
30.01.2022
Передгроззя
Чубимось далі. Хоч пахне війною…
Навіть не пахне — отруйно смердить.
Та схаменімося — станьмо стіною,
Бо запалати вже може за мить!
Нас обступило ординське залізо,
Східний сусід — непокаране зло.
Вже дипломати пакують валізи
І співчувають — так завжди було…
Станьте із нами в шеренгу нарешті,
Бо обіця́нки не більше, як звук…
Ми вам довірились у Будапешті —
Зброю віддали. Тепер як без рук.
Чи дочекаєм гарантій відплати?
Схоже, у тренді прибутки за газ…
Ми не поїдемо — мусим стояти,
Будемо битися тут і за вас…
Знаєм — рабів не пускають до раю,
Ворог одвічний не вірить сльозам.
З нами Герої — вони не вмирають.
Кличуть до бою. На смерть ворогам!
25.01.2022
Leave a Reply