Горить свіча
То скільки ж нам терпіти, люди,
Зневагу на своїй землі?!
Готові вдертися приблуди,
Щоб правили чужі царі.
Вони прийшли, як чорна хмара,
Із трьох боків на наш кордон,
Не визнає лиха навала
Законів, честі, заборон.
Щоб нас поставить на коліна,
В покору втиснути чоло,
Щоб, навіть, назви – Україна –
У світі більше не було.
Таких «братів» послала доля!
Мудріших, мабуть, не було…
Та ми ще виборемо волю,
Яку ніколи не здамо!
Та ми ще діждемося суду, —
Що їх освітить, як свіча,
І не сховаються іуди
Від гніву Божого меча!
Лютий 2022 р.
Leave a Reply