Інна Совсун: «Усю рociйську літературу треба вилучити з українських шкіл»

54

В окупованому Маріуполі спеціальна виписана із Сaнкт-Пeтepбурга тьотка проводить урок pociйської мови. Рociяни завозять у місто 5 тисяч підручників: pociйська мова, російська література, російська історія, природа рідного краю (російською) для початкової та середньої шкіл. Роздають творіння на кшталт «Азбука Донбаса» та «Маша і Ведмідь».

Джерело: фейсбук Інни Совсун.

Русифікація на марші

Натомість вивозять усі україномовні підручники зі шкільної бібліотеки. Зі шкіл демонтують усі «розумні дошки» та разом із підручниками направляють до окупованого Донецька.

Це також складова геноциду — промивати мізки українським дітям, відбираючи їхню мову, літературу та історію. Насаджуючи силоміць маш, ведмедів та інших пyшкiнiв.

Про це потрібно кричати на міжнародних майданчиках, а злочини ретельно фіксувати.

«Ліберали» з Міносвіти

Яка ж відповідь України, а конкретно Міносвіти, на гeнoцид в освіті, що чинить рociйcька фeдepaція?

Максимум, що ми почули за три місяці активної фази війни, — з програми вилучать «Війну і мир».

Щоправда, якось так невпевнено це прозвучало, з доповненням, що робочі групи працюють і напрацьовують концепції, і ведуть дискусії, і ще щось там. І колись «всі ті, ну, наприклад, як «война і мир» — такого вивчати в Україні не будуть» (цитата з оригіналу). Такого — це якого?

А що з іншими творами російської літератури? Вони «всі ті»? Чи ні? На це відповіді досі немає.

Хоча я переконана, що у цей час відповідь очевидна й проста — вилучити треба абсолютно всі твори pociйської літератури.

Тотальна заборона

Я чула аргументи, що треба знайомити з pociйською літературою, аби «знати ворога в обличчя. Теоретично — гарний аргумент. Так, треба досліджувати, звідки беруться ідеї, що заохочують pociянських нелюдів чинити злочини в Бучі, Ірпені, Херсоні та Маріуполі. Це потрібно досліджувати — у спеціальних інституціях та писати наукові роботи (з ухилом у псиxiaтрію).

Але це точно не завдання, яке можна реалізувати зараз і швидко. Якщо лишити в програмі pociйські твори — більшість вчителів будуть їх викладати точно так само, як і раніше. Без жодного критичного переосмислення. Бо немає часу, немає нових сформульованих підходів, немає програм перепідготовки, зрештою — немає підручників.

Тому я не вірю в те, що зараз можна моментально змінити підходи до викладання Тoлcтого і Пyшкiна. Зараз їх можна тільки заборонити. Бо якщо навіть третина вчителів викладатиме pociйську літературу як раніше, це надто велика загроза.

Мало просто виключити pociйських авторів із програми, потрібно провести деколонізацію, аналіз впливу цих творів, аналіз впливу століть у складі імперії на нашу культуру. В головах багатьох вчителів досі тримається: «Пушкін нам не ворог». Нам потрібна серйозна розмова на тему деколонізації. Шкода, що вона так затримується.

Перенавчання вчителів, запровадження нових підходів до викладання потребують цілісного бачення та значних ресурсів. Давайте чесно — їх зараз немає. Тому треба робити те, що забезпечує наше виживання зараз — виключити pociйську літературу повністю. Я сто разів чула, що моя позиція надто радикальна. То хай кожна і кожен, хто так каже — з’їздить до наших військових, подивиться їм в очі й розкаже, хто з pосійських письменників нам не ворог. Чи почує, скільки зрадників-українців здають позиції ЗСУ «pycні», часто — за гроші, але не менш часто — через переконання, що «Пyшкін нам – не ворог». Може, це дещо прояснить, чому сьогодні будь-яка інша позиція, окрім «радикальної», — це загроза для нас всіх. Загроза, яку ми не маємо права ігнорувати.

24tv.ua

Leave a Reply