А й справді. На позір, несподівано я «повернулася» до поезії, якою дебютувала ще в 90-х. Але ж поезія ніколи мене не полишала!
поезія не прощає відступництва
але витримує довгі паузи –
тривалі як глибокий видих
наскільки витримають легені
наскільки ти зможеш без повітря,
хліба, вина і води
і без поезії
Стільки друзів потримали в руках мою нову книжечку поезій, що здається, захистили її від завивання сирен – а вони двічі завивали 17 лютого за вікнами Бібліотеки на Ринку, втім її стіни завжди акумулюють і апробують, і захищають слово, аж поки воно, зміцніле, не вирветься в широкий світ.
Поезія взагалі вразлива. Але графічний силует чи то риби, чи птаха, чи й мо’ летючої рибки, створений моїм сином — художником Юрком Мориквасом на обкладинці книжки «Танець спійманої рибини» – оптимістичний. Вона ж бо – рибина чи птаха – прорветься, а поки що перебуває в польоті…
Зустріч минулої п’ятниці у Бібліотеці імені Романа Іваничука – з потреби побачитися з друзями і з великого бажання почитати їм давні й нові вірші стала трохи ностальгійною. Бо раптом усі поринули в спогади – а як усе починалося? Коли ж ми встигли наростити свої ярма-кормиги, що їх накладає талант, який, звісно, треба відробити? З іншого боку, ці ярма непомітно перетворюються у берла-скіпетри –жезли, що ними наділено обраних. (Якщо раптом комусь ці роздуми видадуться нескромними, то значить, той хтось не розуміє про що йдеться).
Усі ми – добровільні заручники свого дару, в поетів слова «талант» і «талан» – синоніми. Отож ми дозволили собі минулої п’ятниці трохи попросторікувати про цю «солодку несвободу». А було кому! Оксана Лозова, Оля Кіс, Юлія Курташ- Карп, Галина Скірська, Оксана Смерека- Малик, Ліліана Косановська, Богдан Смоляк – першорядні поети-лірики…
Утім тема моєї зустрічі була «Поезія і проза» – як життя. Я вдячна Оксані Думанській за пам’ять про «Корнелію», яку я досі люблю – і роман, і Корнелію. А Данилу Ільницькому – за оцінку моєї есеїстики, але насамперед – за розкіш співпраці над книгою «Муза і чин Остапа Луцького».
Що й казати, усі ми трохи вампіримо на подібних зустрічах. Взаємні компліменти майже так само, як квіти від шанувальників, життєво необхідні поетам. Вони заживають їх із чистою совістю!
Дякую за це свято душі друзям-колегам, явним і прихованим шанувальникам. Дякую Бібліотеці!
Ваша Надія Мориквас.
Світлини Юрка Морикваса
Джерело: facebook.com
Leave a Reply