Художниця Влада Ралко вийшла із Шевченківського комітету. Про це вона повідомила Суспільне Культура у ексклюзивному коментарі, зазначивши, що рішення скласти мандат вона прийняла ще у лютому, а свої повноваження склала 18 лютого 2023 року.
«Я більше не є членкинею Шевчеківського комітету з 18 лютого 2023 року, тобто з дня, коли Голова комітету прийняв мою заяву про вихід. Власне, каденція членів Шевченківського комітету триває три роки, втім, із огляду на воєнний стан, увесь склад теперішнього комітету отримав запрошення лишитися на посадах ще на один рік. Тому рішення про вихід було для мене логічною крапкою по виконанні обов’язків, пов’язаних із Премією, тобто, по завершенні останнього, третього засідання з фінальним голосуванням за цьогорічних лавреатів», — прокоментувала вона.
Нагадаємо, уперше за багато років існування Шевченківської премії, вручення нагород було перенесено на 22 травня. Про це заявив у своєму Facebook Голова Комітету премії Юрій Макаров. Він також звернувся до Президента України із проханням додати нову номінацію «За внесок у перемогу» і провести додатковий конкурс. Вручення премії очікується 22 травня.
Серед недоліків діяльності комітету Влада Ралко називає закритість премії. Вона також назвала неприйнятним перенесення премії на травень.
Влада Ралко додає:
«Думаю, буде важливим зазначити, що на моїй каденції вся процедура відбувалася належно та за правилами, тому низку зовнішніх закидів щодо свавілля членів комітету я можу віднести до серйозного недоліку браку комунікації, а саме до закритості Премії замість оперативного інформування про існуючі технічні правила та обмеження.
Після першого року каденції теперішнього комітету з Офісу Президента надійшов запит на внесення пропозицій щодо можливого реформування Премії, практично всі правила якої лишилися незмінними ще з радянських часів. На жаль, пропозицію від нашої секції візуальних мистецтв щодо відміни анкети, яку мусить заповнювати та підписувати претендент зі згодою номінуватися на Премію, не було прийнято. Це означає, що номінант, ставши лавреатом, попередньо позбавляється можливості відмовитися від Премії в разі принципової незгоди з політикою Премії чи політикою Держави.
Учора я була заскочена головною новиною про зміни щодо належного вручення Премії разом із усіма. Якщо розбіжності з положеннями Премії вже детально викладено у пості Ірини Подоляк, мені б хотілося радше ще раз зауважити своє розуміння головного принципу Національної Премії імені Т. Г. Шевченка, а також, чому анонсовані зміни, на мій погляд, суперечать цьому принципові.
Додаткова номінація «За вклад у Перемогу» в контексті саме цієї премії є не лише досить розмитою в сенсі критеріїв, але абсолютно тавтологічною, бо ім’я Шевченка вже закладає політичний вектор нагороди, а митці, що лишають політику за дверима своїх майстерень, де займаються якимось окремим від решти життя мистецтвом, можуть претендувати на іншу премію, але не на цю. Також додатковий розгляд кандидатур у новій тимчасовій номінації з огляду на воєнний стан видається мені маніпулятивним через публічне зневажання того факту, що війна Росії проти України триває з 2014 року, і це аж ніяк не рік.
Також мушу висловити свою активну незгоду щодо перенесення вручення Премії, яке, на превеликий жаль, відбувається вже вдруге. Лавреат Премії Тарас Прохасько писав, що «доля — це спосіб говорити». Вислів зовсім не такий простий, яким здається. Доля Премії, так би мовити, зав’язана на долі Шевченка і певні правила можна передивлятися, уточнюючи відповідність із принципом Шевченкового шляху. Але до певних пунктів ті, хто стає дотичним до Премії, приходять виключно як до обов’язків. Таким обов’язком є оголошення імен лавреатів у день народження Шевченка. Вручення премій у цей день так само є обов’язком Президента. Є речі, стосовно яких ми робимо вибір, але є речі, котрі ми обирати не можемо, бо вони прописані долею. Тому жонглювання датами народження та перепоховання виглядає цинічним ігноруванням головними смислами, які як Комітет, так і Офіс Президента мають не легковажно змінювати, а стверджувати як певну даність».
Зазначимо, що це рішення викликало негативну реакцію. Зокрема раніше один із номінантів минулих років журналіст Вахтанг Кіпіані у своєму Facebook зазначив: «Які б не були грандіозні ідеї щодо нових номінацій, але оголосити тих, хто переміг, треба було вчора. Вони пройшли всі етапи конкурсу і не заслуговують на неповагу».
Влада Ралко — українська художниця, член Національної спілки художників України з 1994 року, лауреатка Премії Women In Arts.
Leave a Reply