У Дніпрі вийшла посмертна книжка Наталі Старюк «Осінній промінь»

Про це повідомила на своїй сторінці у фейсбуку письменниця Любов Голота.

«У Дніпрі вийшла посмертна книжка Наталі Старюк «Осінній промінь», до якої увійшли вибрані вірші і проза однієї з найцікавіших письменниць, які будь-коли жили й працювали в цьому місті. Телерадіожурналістка, мистецтвознавиця, заслужена журналістка України. Переднє слово до видання написала Таїса Ковальчук, колега і вірна подруга Наталі Вікторівни. Аби книжка, яку сама впорядкувала тяжкохвора Наталя, побачила світ, доклалися її чоловік, художник Владислав Климович, друзі і колеги.

Дивовижні вірші, самобутня проза, — твори, які авторка буцімто не поспішала друкувати. Ви знаєте, чому не друкуються книжки… Люблю Наталю, люблю її поезію, яку оприлюднювала на шпальтах «Слова Просвіти».

Цілий вечір сьогодні читаю Наталчину книжку, захоплююся, плачу, згадую, хочу, щоб ці вірші зустріли свого читача. Я відчуваю, що творчість Н. Старюк не залишиться без уваги критики. Ще ж чекають друку два романи авторства Наталі Старюк. Товсті журнали можуть долучитися до їхнього виходу в світ.

Сподіваюся, що Її ім’я посяде належне місце в літературі, здобуде своїх відданих читачів.

Передруковую один з Наталиних віршів, — промовистий і для неї, і для покоління, яке її ім’я зробить виразнішим.

НАШИМ ОДНОЛІТКАМ

«Ой з-за гори кам’яної

Голуби літають.»

З народної пісні

З тими, хто надолужує літа,

ми подались у мандри небезпечні.

А з-поза скелі голуб виліта,

а з-поза рогу грак вітає ґречно.

Ми не з добра уперті мовчуни,

Ми-позосталі на пероні долі.

Ми з молодості вийшли, як з війни,

а зрілість додала до рани солі.

Плекали захалявні книжечки

і гарували за копу й копійку.

Ми — творчості загачені річки,

в драглях намулу

вічні неуспійки.

Аж ось коли нам випала пора,

як випадають з розчину кристали,

і вже ніхто кутів не затира,

хоча вони стократ гостріші стали.

І кожен між своїми ще не свій,

та марнославства ні на горошину.

Лиш розповити б душу, як сувій,

де письмена призначеного чину.

І вже, як мати, ближчає мета,

і сяйво хисту сповиває п’янко.

З тими, хто надолужує літа,

не грайтеся в грайки та у цяцянки.

Нам ніколи. Нам руки простягли

тополі понад прірвами омани.

І ми таки подужали,

змогли

зродити і картини, і романи.

Воздаймо ж долі за тяжке: «Роби!»,

за те, що квіти, як відомо, з гною.

Вітайте нас, граки і голуби,

аж із-за гори та з-за кам’яної.

(2015р.)», — йдеться у повідомленні.

Пресслужба НСПУ

nspu.com.ua