88 років тому — 3 листопада 1937 року — в урочищі Сандармох, що лежить поблизу Повенецької затоки Онезького озера, більш як за 15 км від робітничого селища Медвежа Гора в Карелії в Росії, розстріляли письменника Михайла Ялового, який писав під псевдонімами Юліан Шпол і Михайло Красний.
Митця, який був жителем будинку «Слово» у Харкові, арештували за сфабрикованою справою, звинувачуючи у шпигунстві, а також підготовці замаху на російського комуністичного діяча Павла Постишева. Спочатку суд призначив Яловому 10 років позбавлення волі. Згодом справу переглянули й визначили найвищу кару — розстріл.
Суспільне Харків побувало у селі Дар Надії Сахновщинської громади, де народився Михайло Яловий. Чи пам’ятають там письменника та знають його творчість?
Чим живе Дар Надії, де народився Яловий
У 1895 році, коли народився Михайло Яловий, село називалося Дар-Надежда. Воно належало до Полтавської губернії. Навесні 2025 року профільний комітет Верховної Ради підтримав перейменування 27 сіл на Харківщині: так Дар-Надежда стала Даром Надії. Нині це Сахновщинська громада, що розташована на півдні Харківської області у Берестинському районі.
Зупинка в селі Дар Надії Сахновщинської громади, жовтень 2025 року. Суспільне Харків/Інна Половко
Від центру громади — Сахновщини — до Дару Надії їхати близько 10 км. Влітку 2025 року трасу між населеними пунктами відремонтували вперше за довгий час. Нині у селі, де народився письменник, живе понад 130 людей, розповіла Суспільному діловодка старостинського округу Світлана Сябро.
«Є клуб, але він поки що не функціонує, бо шукаємо працівника. Раніше магазини, клуб, бібліотека працювали, фельдшерсько-акушерський пункт, школа працювала в нас. Дитячий садок, поштове відділення теж були в селі», — розповідає Світлана Сябро.
Вулиця у селі Дар Надії Сахновщинської громади, жовтень 2025 року. Суспільне Харків/Інна Половко
Школу у Дарі Надії закрили у 2008 році, відділення пошти й магазини — перед великою війною, дитячий садок — у середині 90-х. Нині жителі села можуть отримати у Дарі Надії медичні послуги, а за продуктами їздять чи до Сахновщини, чи купують їх в автомагазині. До села приїздить пересувне відділення «Укрпошти».
Дитячий майданчик у селі Дар Надія Сахновщинської громади, жовтень 2025 року. Суспільне Харків/Інна Половко
Маєток Ялових у Дарі Надії та що відомо про його родину
Надія Мізюрко — жителька Дару Надії. Раніше вона очолювала місцевий сільський клуб.
«Юліан Шпол народився у нашому селі, роки дитинства, дошкільні роки родина ще жила тут, а далі — невідомо. Про Ялового розповідали старожили, й оскільки я працювала в клубній сфері, то ми проводили вечори, присвячені йому десь з 2010 року. Старожили розповідали, що батько Ялового був волосним писарем, а мати, кажуть, була вчителькою», — розповідає Надія Мізюрко.
На цьому місці, за свідченнями жителів Дар Надії, був розташований маєток родини Ялових, жовтень 2025 року. Суспільне Харків/Інна Половко
Маєток Ялових, каже місцева жителька, до цього часу не зберігся: нині на тому місці — пустир.
«Маєток було знищено радянською владою, але тривалий час господарські споруди, що розташовані біля маєтку, використовувалися районною лікарнею. За свідченнями старожилів, саме в цій лікарні й народився Михайло Яловий. Про таких людей, як Михайло Яловий, треба пам’ятати, бо — це наше коріння, батьки наші, історія наша», — говорить Надія Мізюрко.
Фотокопія фото маєтку Ялових орієнтовно 1895-1905 рр. у селі Дар Надії . Суспільне Харків/Інна Половко
Колишня директорка Сахновщинського музею Ніна Прядко, в якому досліджували історію Михайла Ялового, каже, що у закладі зберігається фотокопія світлини маєтку Ялових.
«Цікава в архітектурному плані будівля. І ще, що вражає, що там зображено зоосад. Як стверджували старожили села Дару Надії, що дійсно у них був великий зоосад — це говорить про те, що сім’я була достатньо матеріально забезпеченою», — розповідає Прядко.
Колишня директорка Сахновщинського музею Ніна Прядко, жовтень 2025 року. Суспільне Харків/Інна Половко
Також у музеї зберігається фото родини Ялових. Ніна Прядко каже, що Михайло Яловий мав братів Григорія та Костянтина, а також сестер Катерину та Євдокію. Матір звали Феодосія.
«Мати приділяла велику увагу вихованню своїх дітей. Вона навчала їх іноземних мов, сама знала ж ці мови, і дітей своїх вчила. Стосовно Костя — він, на превеликий жаль, теж був репресований: у 1937 році його арештували, і він в концентраційному таборі помер. Молодшому брату Григорію після того, як Михайла арештували, вдалося з сім’єю емігрувати до Сполучених Штатів Америки, де він проживав у штаті Нью-Джерсі та помер в 1975 році», — розповідає Прядко.
Дослідник Олександр Ушкалов згадує такий ще цікавий факт про те, що нібито Григорій і Костянтин учителювали, а йому вдалося відшукати праправнучку Костянтина Анастасію Наконечну, яка стверджує, що ні Григорій, ні Костянтин учителюванням не займалися. Вони працювали на іншій роботі.
Фотокопія фото родини Ялових орієнтовно 1898-1899 рр. Юліан Шпол (Михайло Яловий) — на стільці, мати Ялового — Феодосія Ялова (Чижко), сестри Ялового — Євдокія та Катерина. Поруч двоюрідні або троюрідні брати або діти знайомих сім’ї. Суспільне Харків/Інна Половко
Щодо сестер Катерини і Євдокії, мабуть, через те, що вони вийшли заміж і змінили прізвище, більш детальної інформації про них немає. Єдине, що Катерина померла в 1977 році, а Євдокія — в 1961 році.
Прядко каже, що невідомо, чи є хтось з нащадків Ялових на Сахновщині нині.
«Можливо, ще будуть цікаві знахідки якісь, які зможуть збагатити наші матеріали стосовно Юліана Шпола. Я на це сподіваюся», — говорить Ніна Прядко.
«Твори Ялового — це твори для гурманів»
Директорка Сахновщинської публічної бібліотеки Любов Волошина каже, що вперше прочитала твори Михайла Ялового, коли вчилася в інституті у 80-х роках: у радянські часи, каже, у школах його творчість не вивчали.
«Відродилося знання про репресованих, про знищених, про розстріляних. І почали активно знайомити з цією інформацією населення. Тому, якщо, наприклад, коли я навчалася в школі, наше покоління не знало Юліана Шпола: його не вчили, то вже наступні покоління, які виросли, вивчають і знають його. Знають цю постать, цю творчу особистість», — каже директорка бібліотеки.
У нього відомі такі твори, як «Золоті лисенята», «Веселий швець Сябро», «Червоний перстень», «Три зради», «Катіна любов або будівельна пропаганда». Поезії багатенько в нього.
Книги Михайла Ялового у Сахновщинській бібліотеці. Любов Волошина
У фондах Сахновщинської бібліотеки є три книги авторства Михайла Ялового і п’ять книг, в яких надруковані його твори, каже директорка бібліотеки.
«Всі вони видані вже в період незалежності України. Найперша книга, яку ми отримали, датована 1993 роком, найновішу — у 2018 році. Твори Михайла Ялового читають, але є таке поняття, як «висока літературна полиця». Читають у нас вчителі за фахом, читають пенсіонери, які мають певну освіту. Твори Ялового — це твори для гурманів літератури», — каже Волошина.
За її словами, на честь Ялового у Сахновщині назвали одну з вулиць у рамках декомунізації.
«У цьому році — 130-річчя від дня його народження Михайла Ялового, тому кожна бібліотечна установа підготувала виставки. Була виставка-наголос і в нашій Сахновщинській публічній бібліотеці, була у Великобучківській сільській бібліотеці виставка-вшанування, яка називалася «Терни долі Юліана Шпола». У червні ми проводили масовий захід, присвячений 130 річниці народження нашого земляка. Цей захід мав назву «В жорнах сталінського терору» — це був літературний портрет», — розповідає Любов Волошина.
Виставка до 130 дня народження Юліана Шпола у Сахновщинській публічній бібліотеці. Сахновщинська публічна бібліотека
Яловий був серед тих письменників, які не хотіли розчинитися в російськомовному середовищі, які не піддалися і не хотіли піддатися асиміляції культури Московії. Ці письменники, серед них і Михайло Омелянович Яловий, хотіли, щоб збереглася Україна: в Україні збереглася Україна, зберігся її народ, збереглася його культура, історія. Ми маємо повернути забуті імена, репресовані сталінським режимом, бо люди, нащадки, повинні знати правду.
Що відомо про Михайла Ялового
Михайло Яловий здобував освіту в гімназії Миргорода, у 1916 році вступив на факультет медицини до Київського університету Святого Володимира, який не закінчив через захоплення революцією, став членом партії соціалістів-революціонерів, долучився до лівого крила «боротьбистів», які обстоювали ідеї створення всесвітньої федерації республік і при цьому збереження української державності.
Михайло Яловий та Київський університет Святого Володимира, в якому він вчився. Суспільне надбання
Літературну діяльність розпочав у 1918 році. У 1921 році Михайло Яловий разом із Михайлем Семенком та Василем Олешком заснували «Ударну групу поетів-футуристів». У 1925-му Михайло Яловий перейшов до об’єднання «Гарт», а вже наприкінці року разом зі своїм другом, письменником Миколою Хвильовим, створив ВАПЛІТЕ — Вільну академію пролетарської літератури — і став першим президентом організації.
Будинок «Слово» у Харкові.
У 1933 році Михайла Ялового заарештували за звинуваченням у шпигунстві й організації замаху на другого секретаря КП(б)У Павла Постишева. Письменника засудили 23 вересня 1933 року до 10 років виправно-трудових таборів.
«Арешт Ялового — це розстріл цілої генерації», – йшлося в передсмертній записці Миколи Хвильового.
Яловий відбував покарання у Свірському таборі, а потім у Соловках. На засіданні особливої трійки УНКВД Ленінградської області справу переглянули й визначили найвищу кару — розстріл. Вирок виконано 3 листопада 1937 року