Не зі своєю родиною поет Олесь Дяк відзначав цьогоріч це величне, одне з найбільших українських свят. Він вибрався до Пустомитівської громади, що під Львовом, до приміщення ліцею №2 імені Василя Кучабського, де розміщений пункт тимчасового прихистку вимушено переміщених осіб. Із собою прихопив зо три десятки своїх книжок та до сотні Великоднього випуску найновішого номера письменницької газети «Літературна Україна».
Організатори літературного свята, а це передусім благодійний фонд Марії – Магдалини в особі голови пані Іванни Михайлишин, вирішили не змушувати біженців до присутності на заході, а люб’язно запросили усіх охочих… Їх виявилося немало. Усі вони з Луганщини.
«А хто сказав, що ми не любимо поезію і не вміємо «балакать» по-українськи!» — на самому початку дійства промовила одна з найсміливіших молодиць. Ці слова і стали ледь не епіграфом творчої зустрічі з О. Дяком. Хоча, як згодом виявилося, жодний із присутніх у своєму житті не мав ще можливості чути «на живо» українського поета!..
