14 травня у Кракові в хабі мистецької спільноти «Огнєво» відбулася відкрита літературна зустріч письменників України і Польщі. Познайомитися, представити свою творчість і поспілкуватися з’їхалося понад 30 українських літераторів із різних міст Польщі, переважно тих, які опинилися в цій країні внаслідок війни, і краківських поетів, прозаїків і перекладачів. Організаторами і модераторами зустрічі стали Анна Гулінська («Огнєво», Польща) та Юлія Бережко-Камінська («Кабінет молодого автора НСПУ», Україна).
Присутні в теплій неформальній обстановці та чаєм і кавою коротко розповіли про своє життя і творчу діяльність до війни і зараз, прочитали деякі власні твори, запропонували теми наступних зустрічей. Однією із провідних думок, яка звучала від присутніх, є потреба у взаємному відкритті культур Польщі та України і тіснішій співпраці. Польські колеги висловили захоплення лексичним багатством української мови і наголосили, що вони нині залюбки почали її вивчати – і для того, щоб краще розуміти українців, і для майбутньої можливої співпраці. Приміром, Барбара Садурська представила власні переклади кількох віршів присутньої на зустрічі Людмили Чекмарьової з Київщини, яка її вчить українській мові. А Артур Вабік – польський сценарист коміксів, який наразі створює комікси на основі творів деяких сучасних популярних українських авторів, запросив до співпраці.
Проявили інтерес до зустрічі й ті українські письменники, які в Польщі вже не перший рік, як от дитяча авторка Міла Радченко, в якої незабаром у Кракові відбудеться презентація нової книжки. Міла організовує благодійні збори українських книжок для міських публічних бібліотек Кракова та Вроцлава і спільно з видавництвом «Час Майстрів» готує безкоштовні примірники книжок до бібліотек Румунії, де також утворилася українська діаспора. Окрім того, свої зусилля вона спрямовує на поширення української книги за кордоном та підтримку вітчизняних видавців. Завдяки цьому українські дитячі книжки вже з’явились у продажу в книгарнях Кракова.
Дехто з присутніх теж проживає в Польщі давно, але скучив за звучанням рідної мови і поезії, а тому й прийшов на захід.
Попри дуже непросте емоційне тло через війну, сльози, які раз по раз наверталися на очі присутніх, атмосфера тепла і сердечності зустрічі стали справді лікувальними. «Культура якось у нас завжди не на часі. То економічна криза, то епідемія, тепер – війна… Коли насправді культура – стрижень душі народу, те, що його вирізняє з-поміж інших, живить і що дає сили витримувати всі труднощі. Тож ми маємо збиратися, зберігати, поширювати і збагачувати рідну культуру. І сьогодні – особливо», – озвучила позицію колег-літераторів одна з українських письменниць.
