«РуSSкий мір» знову показав свій агресивний характер, неможливість сприйняття інших способів мислення, ніж спосіб злості. Для розвитку своєї видуманої теорії кремль організував пленарне засідання ідеологів «руSSкого міра» на окупованій частині України в Криму. Все це відбувалося в ході відзначення так званого фестивалю «Великого російського слова», а засідання було в рамках Лівадійського клубу (назва по Лівадійському палацу, де відбувалася відома Ялтинська конференція 1945 р.), ставши важливим місцем пропагування відтворення або відновлення російської імперії.
москва спробувала поширити ідеологію «руSSкого міра» на всі тимчасово окуповані території України, поставивши нові ідеологічні рамки для нових територіальних загарбань, пропаганди духовного та фізичного знищення всього, що не бажає підкоритися росії та «руSSкому міру», який став основою нової правлячої в рф ідеології рашизму — сучасного російського фашизму. І все це маскувалося під парасолькою поширення так званого «великого російського слова».
На засіданні були дослідники «руSSкого міра», які стали авангардом пропагандистів ідеології кремля. Тому їх прийшло поздоровити так зване керівництво окупованого Криму, яке дало повну підтримку цьому заходу.
А все починалося в 2006 році як засідання вчителів російської мови та викладачів-русистів із вищих навчальних закладів, які мали за мету поліпшити викладання російської мови в навчальних закладах не тільки на території рф, але й за її межами, там де є багато шкіл та внз із російською мовою викладання та відповідних відділень на філологічних факультетах університетів. Досить нормальне питання гуманітарного характеру, яке може розглядати будь-яке демократичне суспільство за межами рф. Так що Україна тоді запросила до Лівадії викладачів російської мови, розуміючи важливість підтримки розвитку російської культури в Криму, де росіяни складали етнічну більшість усього населення півострова, і то від 1944 року, коли з Криму насильно було депортовано автохтонний кримськотатарський народ.
Так, що зараз маємо досить короткий період розвитку завдань «руSSкого міра» від покращення рівня навчання російською мовою у 2006 році до використання цієї мови, як політичної сокири у 2022 р., що має зрубати все «неросійське» і дати ідеологічне виправдання агресії та нападу на сусідні країни, чиї народи не бажають прийняти зверхність «російської культури».
У 2006 р. я був заступником Постійного представника президента України в АРК і вітав зібрання у Лівадійському палаці. Я ще не знав про прийнятий кремлем план через російську мову поширювати агресивну ідеологію рашизму. Тоді на засіданні викладачі російської мови попросили збільшити в Криму кількість шкіл з російською мовою викладання. На перший погляд зрозуміла ідея. Тільки пізніше ми дізналися, що школи з російською мовою викладання та факультети мали стати центрами підготовки для втовкмачування у голови української молоді ідей відновлення московського політичного впливу та російської імперії.
Я тоді відповів учасникам засідання, що український уряд на півострові звертає багато уваги на забезпечення культурних потреб етнічних росіян. Тоді в Криму було 58 % «російського» населення за переписом 2001 р., а українська держава на півострові мала 92% шкіл російською мовою викладання. Це набагато більше, ніж того потребували «етнічні росіяни» Криму.
Перший раз у житті я тоді відчув, що це значить, коли «руSSкий мір» не має меж. Українська держава дала йому все, щоб ніхто не говорив про відсутність підтримки розвитку російської культури на півострові, а їм замало 92% загальних шкіл із російською мовою навчання.
Після цього засідання Постійне представництво Президента України в АРК дало пропозиції щодо розвитку шкіл з українською та кримськотатарською мовою навчання, які майже зникали через ігнорування цього питання місцевою владою. І це було нормально сприйнято від більшості населення півострова. Український вплив тоді почав зростати щороку. Думаю, що якби відбувся перепис населення у 2011 р., росіяни б в Криму вже не були абсолютною етнічною більшістю. Тоді діти зі змішаних шлюбів уже почали бажати визначатися як українці за титульним народом держави. Але в той час москва ще мала великий вплив на колишнього президента януковича, що пізніше втік до рф, та його владу. Так що начебто з причин економії коштів не було проведено перепис населення України.
москва почала сильно втрачати вплив на процеси в Криму, тому поспішила здійснити окупацію півострова. На згаданому на початку «засіданні» у Ялті так званий «глава державної ради Криму» константинов заявив про необхідність ліквідації української держави у будь-якій формі і якщо цього не буде зроблено, то в Україні відновиться нацизм. Сам константинов у 2006 р. вперше обрався депутатом кримського парламенту і тоді не мав жодного антиукраїнського вчинку. Перед російським вторгненням до Криму він як голова великого будівничого об’єднання Консоль набрав повно кредитів в українських банках, які так і не повернув. Своєю антиукраїнською заявою, мабуть, хотів довести свою лояльність своїм хазяям у кремлі. Та за це, хай не сумнівається, він постане якщо не перед українським судом, то міжнародним точно.
Так що «руSSкий мір» ставить знак тотожності між усім украінським та нацизмом, що підтверджує, що ця війна розв’язана москвою насамперед проти усього українського і нашої державності, яка нараховує понад півтори тисячі років. А це безпосередня ознака геноциду — фізичного, культурного та ментального знищення однієї з найбільших і досить старої європейської нації.
Останній раз такі плани знищення інших народів планував Гітлер із наміром створення вічного Третього рейху. Москва ж пішла війною проти України з метою відновлення Російської імперії. Володимир Путін заявив, що він, як і петро великий, іде шляхом повернення колишніх територій імперії, а це значить, що у небезпеці всі держави колишнього СРСР, Польща та Фінляндія. Так що Україна зараз бореться з могутнім агресором, будучи на першій лінії оборони європейської цивілізації, від рашизму та «руSSкого міра».
На засіданні в Ялті пролунала пропозиція створення посади «імператора російської держави», а наступного разу за якийсь час зібратися у Києві або Вашингтоні. Дехто сказав, що це політичний жарт, та всі ми добре знаємо, що у всякому жарті є тільки доля жарту. Схоже, що зараз час усім європейським народам почати чистити зброю.
Олександр Левченко
obozrevatel.com
