24 червня у Києві за участі українських митців, громадських діячів, меценатів, а також мешканців будинку, де колись мешкав письменник, відбулося урочисте відкриття пам’ятної дошки видатному українському прозаїку Григорові Тютюннику.
Модератором заходу був відповідальний секретар НСПУ, поет Микола Гриценко. Він наголосив, що Григір Тютюнник як митець і людина мав ту справжність, якою просякнута вся його творчість і життя, – без гриму, без масок і штучності.
Відомий український поет і друг Григора Тютюнника Петро Засенко зазначив, що цей урочистий захід і пам’ятна дошка – це вшанування пам’яті великого українського митця, і це відкриття – знакове, бо всі ми знову приторкаємося до славетного імені. Проте у наш складний час, коли українська культура, на жаль, опинилася на задвірках держави, це ім’я треба відкривати знову – для української молоді і всіх, кому не байдужа потужна українська література. Петро Засенко зауважив, що твори Григора Тютюнника перекладалися багатьма мовами і про нього знають у багатьох країнах світу, бо він і є світового рівня письменник. Петро Засенко згадав оповідання «Деревій», яке по суті стало літературним портретом Григора Тютюнника, бо ввібрало в себе всю ту творчу снагу, яка вирувала в душі письменника, письменника, який був і залишився поза часом. Він відстоював український націоналізм. До Григора Тютюнника була велика довіра як до людини і письменника. Митець світового рівня задихався в тодішній тоталітарній державі. За ним стежила влада і намагалася контролювати його, але Григір Тютюнник завжди казав, що літературі потрібна політична свобода, тому що вільне слово не можна закути в кайдани. Петро Засенко розповів, що Григір Тютюнник завжди читав йому свої нові оповідання, а також дарував йому свої рукописи, тому згодом, коли минуло багато часу, Петро Засенко перевидав твори Григора Тютюнника, звіривши тексти за архівом, який зберігся у нього, таким робом відновлюючи справжність текстів письменника і позбавляючи їх радянської цензури. Насамкінець Петро Засенко зазначив, що багатющу літературну спадщину Григора Тютюнника треба передати прийдешнім поколінням.
На заході виступив письменник і один з ініціаторів створення пам’ятної дошки Руслан Новакович. Він зазначив, що ця дошка народилася з великої любові до творчості Григора Тютюнника. Він іще в дитинстві був вельми вражений багатством мови письменника, путівку в літературу якому дав славнозвісний Анатолій Дімаров. Він також зауважив, що творчість Григора Тютюнника – глибинна і її треба ретельно вивчати. Його проза духмяна й барвиста. Вона надихає на перемогу. А це дуже важливо в наш час. І вся його – це втілення безмежної любові до матері – України, тому така любов – вічна, вона не зникає зі смертю людини.
Громадський діяч і меценат Віталій Скоцик розповів, що з потужною творчістю Григора Тютюнника вперше його познайомив відомий український поет Іван Драч, а 2015 року пан Віталій заснував Міжнародний літературний конкурс імені Григора Тютюнника, який за цей час відрив багато талановитих письменників. Віталій Скоцик також наголосив, що вулицю Миколи Раєвського, де тепер є пам’ятна дошка, треба перейменувати на вулицю Григора Тютюнника – це було і логічно, і справедливо.
На відкритті виступив український скульптор Микола Білик, який і втілив цей шляхетний задум багатьох небайдужих у вишуканий витвір мистецтва. Він наголосив, що треба, щоб в Україні знали своїх геніїв. Пан Микола зауважив, що робота над дошкою для нього не була складною, можливо, через те, що письменник мав потужний талант і щедру душу, а скульптор у процесі творення і сам духовно збагачується.
Заступник голови Київської письменницької організації, секретар НСПУ Борис Пономаренко розповів про визначну роль старшого брата Григора Тютюнника – Григорія у формуванні Григора як письменника, а також про те, що в наш надскладний час, коли Україну знову намагається знищити росія, нашим найважливішим завданням є популяризація української книжки – і саме таких письменників, як Григір Тютюнник, який відобразив у своїх творах душу української нації.
Пресслужба НСПУ
Фото – пресслужба НСПУ