Єтон Келменді: «Українська культура – чи не найцікавіша серед слов’янських…»
323
Наш співрозмовник – великий друг України, відомий європейський письменник, науковець і громадський діяч Єтон Келменді з Косового.
Здобувши вищу освіту (спеціальність «міжнародні відносини») в Пріштинському університеті, він захистив докторську дисертацію з європейської безпеки у Брюссельському університеті й відтоді, перебуваючи на викладацькій роботі в Пріштинському колегіумі, очолює також Міжнародну спілку письменників імені П’єтро Богдано й однойменне видавництво у Брюсселі, бере участь у роботі Європейської академії наук і мистецтв у Зальцбурзі, Європейської академії наук, мистецтв і літератури в Парижі та в інших організаціях. Здобув міжнародне визнання як поет, перекладений 37 мовами та вшанований низкою поважних нагород, зокрема за українське видання «На верхів’ї часу» (2012) – Міжнародною премією імені Миколи Гоголя «Тріумф», а за вагому наукову та мистецьку діяльність, зокрема з поширення української літератури за кордоном (серед іншого – за друк підготовленого мною третього видання Антології української поезії «Сонячні кларнети» французькою у Брюсселі) – Орденом Кирила і Мефодія Української православної церкви Київського патріархату й обранням іноземним членом Академії наук вищої освіти України. Серед інших прикладів такої дружби – заклик на підтримку української громади на сесії Європейської академії наук і мистецтв у Зальцбурзі 2 липня та долучення до волонтерського руху на підтримку української культури.
Дмитро Чистяк: Дозвольте подякувати Вам за увагу та багаторічну підтримку української культури. Збірка Ваших поезій «На верхів’ї часу» в перекладі Анни Багряної (Луцьк: Твердиня, 2012) була першою книжкою письменника з Косового в Україні. Відомий учений-гуманітарій академік Юрій Мосенкіс назвав Вас однією з видатних постатей європейської поезії. Звідки ці плідні творчі взаємини з українською громадськістю?
Єтон Келменді: Я щиро полюбив Україну, бо маю тут багато справжніх друзів, а це спонукало дізнатися більше про українське мистецтво. Після першого знайомства з українською історією, інтерес до вашої культури вже не згасав. Творчість Тараса Шевченка, Івана Франка і сучасних авторів припала мені до душі. Українська культура – чи не найцікавіша серед слов’янських, адже подарувала світові чимало постатей світового рівня. Загалом пишаюся дружбою з українцями, і, справді, не один рік уболіваю за них. Радію, що Вас щойно обрано дійсним членом Європейської академії наук і мистецтв у Зальцбурзі за відділом гуманітарних наук, де перебуває понад 30 Нобелівських лауреатів і готовий надалі підтримувати Вас. Після заснування Міжнародної спілки письменників імені П’єтро Богдано у Брюсселі опублікував твори низки українських авторів англійською, французькою й албанською мовами. У новому проекті перекладаю антологію української поезії албанською, хочу познайомити з нею письменників у Косовому та і в албанськомовному світі загалом. До речі, в Україні також уже понад три сотні років існує албанська громада, і це також зміцнює наші зв’язки.
Д.Ч.: Російська агресія істотно вплинула на наше життя. Деякі фахівці говорять про геноцид українського народу, української культури. Як сприймають війну в Україні в албанськомовному світі, зокрема серед письменників?
Є.К.:Путінська росія скоїла чи не найбільше лиха в Європі від часів Другої світової війни, але впевнений, що Україна переможе, а диктаторський режим паде. В албанському середовищі про війну говорять багато, Албанія від початку агресії підтримала Україну, як, до речі, і Косово, що запровадило санкції проти рф. Мене ж як фахівця з міжнародних відносин та міжнародної безпеки не раз запрошували виступити у ЗМІ щодо ситуації в Україні та її історичних передумов. Погоджуюся, що йдеться про геноцид українства, війна відкрила справжнє злочинне обличчя путінського режиму, а наші культурні діячі (зокрема письменники) здебільшого підтримують Україну.
Д.Ч.: Ваша підтримка української культури в албанськомовному та франкомовному світі надзвичайно важлива для нас. Радію, що й ми долучилися до поширення албанської культури в Україні – торік у видавництві «Саміт-книга» у спільному нашому перекладі вийшли друком вибрані поетичні твори академіка Люлзіма Тафи «Розмова з камінням», які здобули прихильну оцінку читачів. Які проекти запланували найближчим часом?
Є.К.: Сподіваюся, наша публікаційна й культурно-мистецька співдружність триватиме. На жаль, Україна досі не визнала незалежність Косового, але маю сподівання, що після війни ситуація зміниться і зможемо посилити нашу співдружність. Уже нині співпраця з Європейською академією наук, мистецтв і літератури в Парижі та Національною спілкою письменників України суттєва. Але Антологія української поезії стане новим етапом: її презентація за участю упорядників і авторів, напевне, стане подією в албанськомовному світі, як нею стала підготовлена Вами франкомовна Антологія.
Д.Ч.: І на завершення, Єтоне, питання руба: чи належить Україна до європейської цивілізації?
Є.К.: Звісно, Україна не лише географічно, але й своєю культурою належить до Європи, і ЄС дедалі краще це розуміє, адже ваша країна захищає саме європейську цивілізацію. Тому, поза сумнівом, Україна стане членом ЄС і НАТО, просто на це потрібен деякий час… Слава Україні! Бережи вас Бог!
