«Ось і завершилося моє «Десятикнижжя» під проводом Соломії Крушельницької, яка в ці дні разом із вищими силами благословляє нас на спокійне, без сирен, без евакуацій відзначення її славного ювілею.
Так було у вересні у Львові, так сталося у жовтні у Києві, у ошатному історичному будинку із меморіальною дошкою Іванові Франку, рідному домі письменництва, Національному музеї літератури України, серед вернісажу «Квіти Донбасу» прекрасного художника, земляка Крушельницької Бориса Гуменюка.
Щоб донести до відважних киян, які через кілька годин після відбою тривоги заповнили всі місця у виставковому залі, бодай крихту наснаги, з якою писався роман «Кімоно для Баттерфляй», удалося представити трьох Соломій Крушельницьких — Галина Дацюк , Світлана Мирвода і Karina Karasiova, які за сюжетом ведуть діалог з авторам у різних ситуаціях і в різних країнах. А Світлана і Карина ще й співають. І як! Аж до захвату, до піднесення, до радості, до сліз…
Модератор вечора, один з очільників столичної письменницької організації Dmytro Chystiak настільки пройнявся дійством, що кілька разів назвав бенефіціанта видатним. Я спробував сперечатися, але полишив: хай так і буде хоча б цього щасливого для мене і для моїх друзів вечора…
У програмі було інсценізовано уривки з розділів роману «У Римі з Франком і Грушевським», «Життя за царя» та «Схід Близький і Далекий», солоспіви з репертуару Крушельницької «Нащо мені чорні брови», «Дощик», пісні, присвячені Коцюбинському і Лесі Українці «Острів Капрі» та «До мого болю» на музику Олександра Швидкого і вірші Олександра Балабка.
Дякую представникові рідного видавництва «Букрек» (Ігор Туржанський) за такий докладний фотозвіт», — йдеться у дописі.
