174 сторінки поезії, прози, мемуарів, есе, фото, репродукцій, шкіців, рецензій, статей, творчих біографій, документальних нарисів об’єднала книга «Просто на Покрову». Це літературно-мистецький альманах Коростенщини.
Досі про Коростень я знала тільки, що це райцентр у краях, де не бувала. Книга спонукала поцікавитися містом детальніше. Воно знаходиться в Житомирській області, не таке вже й маленьке – понад 60 тисяч жителів – і на кілька століть старше від нашого Кропивницького (екс-Кіровограда). Перші згадки у друкованих джерелах про Коростень датовані 945 роком. Саме це місто на знак помсти його жителям-древлянам за смерть свого чоловіка Ігоря спалила княгиня Ольга. Саме це місто зазнало жорстоких російських обстрілів із жертвами та руйнуваннями навесні 2022 року… А книгу «Просто на Покрову» (редактор Віктор Васильчук) випущено восени цього ж року – отже, і після початку повномасштабної війни автори і видавці продуктивно працювали
Оскільки я сама пишу малу прозу, то мене в даній збірці передусім цікавили твори саме цієї форми. А вона тут не те що мала – мініатюрна. Автори – не тільки із Житомирщини, а і з інших регіонів України. І чи то був зумисний задум редакції, чи саме собою так вийшло, але більшість прозових творів – це або казки, або містичні та фантастичні історії, або оповідки із символами та підтекстами на межі притчі.
У книзі вміщена велика добірка творів коростенських школярів. Костянтин Савинський в оповіданні «Лісовою стежкою» разом із героями знешкоджує мутантів-снорків у Чорнобильській зоні. Вікторія Васьківська («Казка») зуміла підгледіти, як орудує пензлем художниця Осінь. Марія-Вікторія Ковалевська («Моя подруга з морських країв») застерігає, що серед нас переховуються русалки. Як розпізнати? Вони вегетаріанки і носять тільки довгі сукні й сарафани.
Віктор Васильчук у «Казці про нікчемного карлика і веселкову галявину» розповідає, як лютий лісовий карлик послав своїх шершнів , павуків і тарганів, аби вони знищили працьовитих бджілок, соловейків, їжачків та інших тварин. Карлик їх ненавидів за те, що вони жили в злагоді і навіть змії нікого не чіпали. У кінці казки агресор був переможений. Ганна Ленок (м. Малин) у казці «Чому колодки літають» вказує шляхи до того, як можуть помиритися два сусіди, що доти ворогували.
Є в альманасі й реалістичні твори.
Анна Морозова з м. Суми – не тільки літераторка, а й мандрівниця. Здійснила кругосвітню подорож і описала свої враження про Гавайські острови, Китай та життя у США. Людмила Морар (м. Малин) у «Листі із санаторію» вустами героїв розмірковує про причини війни, окупацію, колаборантів. Герой оповідання «Сто двадцять сім» Галини Максимів з Івано-Франківська у шпиталі марить своїм садом. А одужавши, вирішує після війни посадити дерево за кожного загиблого побратима.
У «Батьковому капелюсі» киянки Алли Гоцик (Диби) на похороні чоловіка хтось похопився, що треба покласти небіжчикові в труну капелюх. А вдова із жахом пригадує, що його забули в київській квартирі. Бо похапцем тікали зі столиці від обстрілів. Думали, що за містом у батьків буде безпечніше. І опинилися в Бучі…
У мініатюрі «В розвідку» ця ж авторка всього в трьох абзацах передає суть держави, до якої входила Україна 30 років тому. У 80-х роках 20 ст. дід та онук на Чернігівщині шукають місце для пасіки, їдуть по дорозі з численними вказівниками «Шлях до комунізму» і зупиняються за розкішною аркою з таким же написом. А там усюди зруйновні будівлі, покинута техніка і тиша, як на цвинтарі.
«— Оце і є, дідусю, той комунізм? —питає малий онук.
—Оце…— смутно видихає з грудей стомлений поїздкою дід».
До альманаху «Просто на Покрову» ввійшло й оповідання авторки з Кропивницького Ольги Полевіної «Бабуся Ганна». Після загибелі від рук окупантів бабуся не дає вбивцям спокою доти, поки не відправляє їх у пекло. Ольга Полевіна очолює Кіровоградське обласне літературне об’єднання «Степ». Цикл її алегоричних новел «Байки з Чорнобаївки», де загарбників допомагають нищити також міфічні істоти, разом із творами інших степівчан увійшов до збірки «Смертельний соль-дієз». Її недавно видано у Кропивницькому.
Ніна Даниленко,
прозаїк, член обласного літературного об’єднання «Степ» ім. Віктора Погрібного (м. Кропивницький)
