Її тексти, покладені на музику, співали Раїса Кириченко, сестри Байко, Назарій Яремчук, Анатолій Горчинський; ними поповнили свій репертуар Оксана Білозір, Інеса Братущик, Марія Шалайкевич, Зеновій Гучок, Софія Федина. В її творчім доробку — близько 300 пісень. Вона — кавалер ордена Королеви Анни-Ярославни, а також має державну нагороду – звання заслуженої діячки мистецтв України.
Із нагоди святкування круглої дати, також 20-річчя отримання членського квитка Національної спілки письменників України та в Міжнародний день рідної мови в її помешканні впродовж дня лунали телефонні дзвінки звідусіль: України та іноземщини. Адже в житті письменниці було чимало зустрічей із цікавими особистостями. Пані Анну знають як на Батьківщині, так і за її межами.
Анна Канич народилася у Львові, в родині української інтелігенції. Її дитинство минуло біля Шевченківського гаю. Цей період свого життя вона висвітлила в збірці оповідань «Жовтенька грушка та інші оповідки Нуни». Отримала добре, шляхетне виховання, і побачивши цю елегантну з вишуканими манерами жінку, дехто нерідко буває враженим, коли довідується, що вона замолоду вчителювала в школі трудової колонії: як така витончена пані могла стільки літ працювати в середовищі «важких» підлітків? Натомість пані Анна згадує ті часи позитивно: тамтешні школярі, хоча й занедбані, бували наділені розмаїтими талантами. З ними ставила вистави, літературні вечори з нагоди річниць Тараса Шевченка, Івана Франка. Також про цю сторінку своєї біографії написала повість «Волошки серед терня».
Анну Канич від імені літераторів прийшли привітати очільник Львівської письменницької організації Олесь Дяк та відповідальна секретарка Леся Бернакевич.
Пан Олесь передав Анні Канич від побратимів по перу розкішний букет весняних квітів та вручив Подяку Львівської обласної ради, якою її пошанували за видатний внесок в українську культуру та з нагоди поважної дати. А Леся Бернакевич заспівала акапельно одну зі своїх улюблених пісень — пісню Ігоря Білозіра на слова ювілярки «Музика пливе», яка вперше прозвучала в далекі вісімдесяті минулого століття у виконанні вокально-інструментального ансамблю «Ватра» та й сьогодні її можна почути на радіохвилях, правда, в інших (сучасних) музичних інтерпретаціях.
На запитання Олеся Дяка, чи не відчуває вона тягаря літ, пані Анна відповіла: «Старість не страшна, якщо жити в оточенні люблячих тебе турботливих близьких».
Вітаємо Анну Канич із 95-літтям і бажаємо їй, аби прожиті літа дарували про себе теплі спогади, а добре здоров’я сприяло створенню ще не одного поетично-пісенного шедевра. Многая літа!
Пресслужба Львівської обласної організації НСПУ
