Уже за кількарічною традицією українці, які живуть у Софії, у четвер зібралися біля пам’ятника Тарасу Шевченку для відзначення 209-ї річниці з дня його народження.
До них приєдналися й ті, хто залишив Батьківщину, щоб урятуватися від російських бомбардувань, і кому Болгарія надала притулок, та місцеві жителі, яким не байдужа доля України, а також українські дипломати на чолі з Іриною Козік, тимчасово повіреною у справах нашої країни в Болгарії.
Українська поетеса і перекладачка Анна Багряна, яка заснувала в Болгарії творчий Арт-клуб, його члени Любов Садиріна, Валерія Дудко, Людмила Облог, Олена Алієва, Антоніна Якімова, викладачка недільної школи при посольстві України і науковець, заступниця голови товариства «Мати Україна», декламували вірші Кобзаря рідною мовою. А Василь Жуківський, журналіст, головний редактор сайту «Украински вести», котрий доносить до болгар правду про події в Україні, прочитав «Садок вишневий коло хати» болгарською у перекладі Дімітра Методієва, зазначивши, що він — найкращий перекладач «Кобзаря» на болгарську мову.
А потім над софійською площею Відродження пролунала пісня «Реве та стогне Дніпр широкий», яку добре знають майже всі болгари. В цьому мене запевняв знайомий по туристичному клубу «Мургаш-77» Венелін Величков. Під час зустрічі він завжди вітався саме цими словами Шевченка в оригіналі й цікавився, чи справді такий Дніпро, що «горою хвилі підійма».
Олександр Білик