До 70-річчя з дня народження американської співачки українського походження Квітки Цісик.
Після 24 лютого 2022 р. – після чергового агресивного вторгнення російської федерації на територію України зійшли нанівець пастельні кольори у змалюванні України. Зараз у її образі домінує виразна насичена символічна червоно-чорна гама. «Червоне – то любов, а чорне – то журба»… Любов до незалежної України, до подальшої долі її дітей, і невимовна журба, туга, тому що за вільне майбутнє віддають життя найкращі сини і доньки України.
Любов стала дієвою не лише на фронті. В українському суспільстві нині відроджується масовий інтерес до власної – справжньої(!) історії, до своєї, часто вкраденої й переінакшеної сусідом-імперцем, культури. І до персоналій, чий талант та ім’я приховувалося від українців шляхом цензурування, замовчування, заборон і репресій.
Квітка Цісик
Одне з таких імен – співачка Квітка Цісик. Квітослава-Орися Цісик (04.04.1953‒29.03.1998) народилась у Нью-Йорку в сім’ї вимушених післявоєнних емігрантів із Західної України (з Коломиї). 1944 року її батьки Іванна та Володимир Цісики потрапили до табору переміщених осіб у німецькому місті Байройт, а згодом перебралися в Америку. Батько ‒ скрипаль-віртуоз виховував доньок Марію і Квітку в любові до музики, також у родині ніколи не забували про Україну, її мову, її пісні.
Квітка Цісик фахово опановувала гру на скрипці та оперний вокал. Проте з 18-ти років мусила самостійно заробляти на життя, бо батько помер і ніякої матеріальної підтримки дівчина не мала. Квітка Цісик стала блюзовою співачкою та виконавицею рекламних джинґлів. Її творчість відзначена низкою престижних американських музичних нагород.
Найважливішою справою свого життя Квітка Цісик вважала виконання і запис українських народних і популярних пісень, які вона дуже любила. До реалізації цього проєкту Квітка залучила найкращих музикантів і продюсерів і власним коштом записала два альбоми. Збірки українських народних і популярних пісень Квітки Цісик – це два диски («Kvitka» або «Songs of Ukraine» («Пісні України», 1980) і «Two colors» («Два кольори», 1989), що вміщують 31 композицію: народні пісні («Та туман яром котиться», «Верховино», «Верше мій верше» та ін.) й пісні відомих українських композиторів («Пісня про рушник», «Два кольори», «Журавлі» та ін.).
На жаль, останні роки життя Квітки Цісик були обтяжені складним захворюванням, і співачка у неповні 45 років пішла з життя. Проте вона встигла побувати в Україні і залишити по собі неймовірно щедрий подарунок – унікальні записи свого голосу ‒ колоратурного сопрано, його неймовірного тембру і записи українських пісень.
«Квітка Цісик. Туга за Україною»
З нагоди 70-річчя з дня народження американської співачки українського походження Квітки Цісик у ЦРБ ЦБС «Свічадо» відбулася мистецька імпреза «Квітка Цісик. Туга за Україною».
Центральна районна бібліотека «Свічадо» ‒ важливий складник галузі культури Святошинського району м. Києва, патріотична, просвітницька, мистецька, інтелектуальна діяльність якої формує мікроклімат місцевої громади.
До участі в імпрезі працівники бібліотеки запросили письменницю, журналістку, громадську діячку Тетяну Череп-Пероганич і співачку, хорову диригентку, студентку Національної музичної академії України Олександру Стецюк.
Тетяна Череп-Пероганич ‒ авторка музичної п’єси-монологу «Квітка Цісик. Туга за Україною» (2016) у своєму виступі змалювала образ фахової успішної американської співачки, яка відчула поклик українських предків і створила унікальні альбоми української легкої музики. Письменниця прочитала уривки зі свого твору. У п’єсі-мініатюрі Тетяна Череп-Пероганич крізь призму українськомовного репертуару Квітки Цісик («Я піду в далекі гори» В. Івасюка, «Ніч яка місячна, Господи, ясная» М. Старицького, «Пісня про рушник» А. Малишка, «Журавлі» Б. Лепкого), її шанобливого ставлення до музики і музичних інструментів, скрипки та фортепіано передовсім, показує, що попри підступну хворобу, мисткиня наповнена жагою до життя, жагою до музики і палкою любов’ю до України:
…Сім років вже змагаюсь за життя.
Сім довгих років долі не корюся.
За тебе, Україно, я молюся,
Бо у душі – завжди твоє дитя…
Олександра Стецюк увиразнила образ співачки виконанням двох пісень із репертуару Квітки Цісик: «Іванку, купи ми рум’янку» і «Два кольори».
«Я – Квітка»
Також Тетяни Череп-Пероганич розповіла про моновиставу «Я – Квітка» (2017), в основу якої покладено її п’єсу.
Режисером-постановником монодрами «Я – Квітка…» став Валерій Невєдров, народний артист України, керівник театру «Київ». Виконавицею головної ролі – Вікторія Васалатій, акторка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, заслужена артистка України. Роль Едді зіграв (буквально – протягом усього спектаклю наживо звучала гітара) рок-музикант Юрій Кондратюк. Драматичну історію сильної жінки та унікальної співачки змальовано через спектр її таланту, через тугу за Україною і через невиліковну хворобу, що поглиблює трагізм долі Квітки.
Сценографія вистави була багатовимірною: голографічне відео створювало тло (наприклад, українські пейзажі); підсилювало образ співачки символічними зображеннями білого коня чи білого журавля, які біжать, летять, але у момент передчуття трагічного фіналу зупиняються; ставало партнером головної героїні у виконанні танцю з фехтуванням як символічного образу боротьби співачки з онкологічним захворюванням; у відеоряді домінував білий колір, що є своєрідним відчуттям душі співачки.
Виконавиця головної ролі Вікторія Васалатій під час вистави двічі змінювала вбрання: спершу це демократичне американське дівча у джинсах; згодом, через увиразнення туги за Україною та туги за життям, що відходить, головна героїня виходить до глядачів у пишному вінку та вишиванці. Голографічне тло із червоних квітів на білому тлі увиразнювало мотив любові до життя, до України, до співу. Журлива пісня «Журавлі» (у виставі всі вокальні партії Вікторія Васалатій виконувала наживо), у яку актриса вкладала неймовірну енергетику, звучить як реквієм за Квіткою Цісик. Саме цей музичний акцент монодрами був її емоційною вершиною.
Спектакль і донині залишається актуальним, бо повертає в культурний простір та історію України ім’я її талановитої дитини в еміграції.
На жаль, нині вистави не відбуваються, новітня війна спричинила нову хвилю еміграції… Саме тому у мистецькій імпрезі на пошану Квітки Цісик Вікторія Васалатій узяла участь онлайн. У відео коментарі із Франції акторка наголосила на тому, що глибше тугу за Україною Квітки Цісик осягнула тоді, коли від лютого 2022 р., після вторгнення, сама разом із дітьми змушена стати біженкою…
Користувачі й гості бібліотеки, слухачі Університету третього покоління зокрема, що завітали на імпрезу, переглянули також відео фільм про Квітку Цісик, прослухали аудіо версію пісні «Ой верше мій, верше» у її виконанні.
Усі учасники заходу подякували Тетяні Череп-Пероганич й Олександрі Стецюк, а також організаторкам заходу – директорці ЦРБ ЦБС «Свічадо» Світлані Гонді і модераторці імпрези Олені Лисогор за змістовний насичений захід, за популяризацію імені українсько-американської співачки і її творчості.
Ніна Головченко
Фото Ірини Голобородько, Ніни Головченко