У масштабній події взяло участь понад 20 українських автори та 45 видавництв, які презентували українську літературу та культуру під гаслом «Мільйони мостів». Ці мости ми невтомно щодня зводимо за допомогою слів, які під час повномасштабного вторгнення набули особливої сили та значення.
Бути почесним гостем серед 14 країн на заході, що відвідало понад 100 тисяч осіб, – це означає говорити про Україну на весь світ. А ще це значить – переймати досвід європейців з тим, щоби будувати Європу в Україні.
(Не)монопольний ринок
Книжковий ринок у Польщі монопольний. Польські автори – зірки, до яких на будь-якому книжковому заході, зокрема, й на Варшавському книжковому ярмарку вистроювалися метрові черги за автографами. Середній наклад польської книжки складає 4-7 тис, у нас – 1,5-3 тис.
З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну інтерес до сучасних українських авторів та авторок помітно зріс. Українці почали більше цікавитися своєю історією, літературою, мистецтвом. Це відчувається навіть за кордоном.
Щоденно до стенду Vivat на Міжнародному книжковому ярмарку у Варшаві підходили десятки українців, спраглих до рідних книжкових новинок. На мій подив, їх не особливо цікавили світові бестселери, перекладені українською. Підходячи до стенду, вони шукали книжки сучасних українських авторів – про війну і не тільки, для дорослих і для дітей.
Мене як видавця це неймовірно тішить. Але є одне «але». Із українського книговидавничого ринку досі не вийшла російська книжка. Книжки, завезені з росії контрабандою, або надруковані контрафактом в Україні досі без проблем можна купувати та поширювати. Зараз «тіньова» російська продукція займає приблизно 15-20% ринку. Це означає, що він досі геть і близько не монопольний, а наші автори досі подекуди «другосортні» і мають виборювати увагу читачів. Чи панує така тенденція в росії? У Польщі подібну ситуацію навіть не можна уявити. Польська мова не змагається з іншою за увагу читача. Польська мова має повну підтримку у суспільства та держави.
Минулого року Верховна Рада ухвалила Закон 2309-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України». Цей закон, введення якого в дію не потребує навіть копійки з державного бюджету, зупинить ввезення та розповсюдження книжок російською мовою на законодавчому рівні. Але президент його досі чомусь не підписав, тож книжки мовою агресора продовжують завозитися і друкуватися. Не зрозуміло, чи буде він підписаний і коли, тому люди мають вже сьогодні зрозуміти і запам’ятати, що книжка російською мовою – це контрабанда, контрафакт, грабування державного бюджету, руйнування української книговидавничої сфери.
Читати модно
У Польщі дуже розвинена культура читання. Читають всі і всюди, але переважно молодь. Існує багато книжкових клубів для дорослих та підлітків. Постійно організовуються зустрічі з книжковими блогерами, проходять масштабні книжкові презентації. За даними Національної бібліотеки Польщі, у 2022 році книжки регулярно читали 72% підлітків (15-18 років), що на 12% більше, ніж попереднього року. На жаль, в Україні немає статистики читання за 2022 рік. Але до 2020 року відсоток читання серед старших підлітків (14-17 років) у нас складав лише 21%.
Під час цьогорічного Варшавського книжкового ярмарку проводилися професійні панелі, де експерти з різних галузей обговорювали, зокрема, й удосконалення шкільних підручників. Якими вони мають бути у постійно змінному світі, щоб відповідати інтересам і запитам сучасний дітей: цифровими, інтерактивними? Поляки знають, що шкільна освіта впливає на формування менталітету і характеру дитини, вміння будувати соціальні зв’язки. Впливає на те, куди і чому ця дитина піде навчатися після закінчення школи.
У нас у зв’язку з кількарічною коронавірусною пандемією, а тепер повномасштабною війною діти матимуть певний пробіл у знаннях. І тому ми вже зараз маємо думати про те, як і чим його заповнити. Чи відповідають наші підручники запитам сучасних дітей? Що в них треба змінити, щоб школярі без примусу цікавилися класичною і сучасною українською літературою, любили читати? Як зробити читання модним? – над цими питаннями всі ми маємо думати вже зараз, не чекаючи на завершення війни.
Структурованість книжкового ринку
Про появу нових книжок українці дізнаються із соцмереж видавництв, із книжкових телеграм-каналів, як, наприклад, «Непозбувний книгочитун». Цей канал і моє джерело інформації, оскільки я не можу прискіпливо стежити за роботою інших видавництв. Чудово, що цей канал і подібні існують, але, на жаль, вони не охоплюють всіх потенційних читачів. Поляки дізнаються про вихід із друку нових книжок зі спеціальних каталогів, які періодично видає Інститут книги – одна з найвпливовіших асоціацій видавців. Також Інститут займається збором і обробкою статистики: що люди читають, які теми, сюжети, жанри їх цікавлять, навіть регіональна специфіка читання присутня у цих звітах. Популяризує читання серед поляків, розповсюджує книги. Просуває польську літературу та мову на міжнародному рівні. Це системна, злагоджена робота з боку держави, яка допомагає книжковому ринку відповідати на запити читачів, підтримувати стійкий інтерес до читання, стрімко інтегруватися у європейську спільноту.
Українські видавництва такої підтримки не мають. Минулого року Президент підписав законопроєкт про видачу сертифікатів на купівлю книжок державною мовою при отриманні свідоцтва про народження та паспорта громадянина України. Це хороший і потрібний закон, який, по суті, популяризує читання серед молоді та сприяє розвитку книговидавничої сфери. Видавництва, друкарні, редактори, ілюстратори, письменники – всі завантажуються роботою. Але, на жаль, він не працює.
Польські видавці готові поділитися з нами своїм досвідом. Однак, на мою думку, структурування українського ринку має відбуватися за підтримки держави. Видавці підключаться, бо це в наших інтересах.
Піратство
Ще однією проблемою книжкового ринку в Україні є піратство. Закони, які йому протидіють, існують, але штрафи, передбачені цим законом, дозволять піратам сплачувати штрафи і «працювати» далі. Є пірати і в Польщі, бо піратство – це світова проблема. Але за даними Бібліотеки аналізу (Biblioteka Analiz) дворічної давнини, Польща має найнижчий середній рівень незаконного копіювання мультимедійних матеріалів у Європі. Зниження цифрового піратства для всіх типів контенту почалося із 2017 року.
До прикладу, у 2019 році окружний суд в Ольштині арештував пірата, який незаконно поширював в Інтернеті контент компанії Polska SA та Cyfrowy Polsat. Минулого року його позбавили волі строком на рік та зобов’язали виплатити постраждалим штраф у розмірі 2,5 млн злотих, або понад 22 млн грн за нинішнім курсом.
Книжкове піратство в Польщі регулюється законом, закріпленим у Кримінальному кодексі та Законі про авторське право та суміжні права. Якщо «хтось привласнює авторство або вводить в оману щодо авторства всього чи частини чужого твору чи художнього виконання, карається штрафом, обмеженням волі або позбавленням волі на строк до 3 років». В Україні діє стаття 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідно до якої піратство теж карається штрафом від 850 до 5100 грн, виправними роботами та позбавленням волі на строк до двох років. Але, на жаль, навіть покарання у вигляді – це рідкість, про позбавлення волі годі й говорити. У нас десятками років спокійно існують великі піратські книжкові сайти, які регулярно поповнюються книжковими новинками; піратські кінопортали, куди «зливають» нові фільми, телевізійні серіали. Бізнес, який сплачує податки до держбюджету, надає і створює робочі місця, щодня втрачає гроші, але пірати залишаються непокараними. І допоки люди користуватимуться піратськими сайтами, а держава ігноруватиме цю проблему, доти книжковий ринок не буде захищеним та стабільним.
Йти у Європу – це означає працювати над собою, змінюватися, розвиватися тут і зараз. Це не сам факт визнання, а шлях, який треба гідно пройти.
Польща – країна Європейського союзу і це дуже відчувається. Україні, яка прагне увійти до складу ЄС, є в неї чому повчитися. Держава має вже зараз думати над кроками з розбудови культури, над підвищенням цікавості до читання серед громадян. Це невід’ємні складові розбудови України та її шляху в Європу.
Європейський ринок – сильне конкурентне середовище, тому готуватися до повноцінного виходу на нього ми видавці маємо вже сьогодні. Читання і культура – важіль існування країни загалом, тож маємо пам’ятати про це всією країною.
life.pravda.com.ua
