Нью-Йоркська публічна бібліотека — одна з найбільш знаменитих світових бібліотек. Не лише тому, що її стіни часто виникали у популярних та документальних фільмах та серіалах (на кшталт «Секс у великому місті», або ж «Ex Libris…», що отримав «Оскар» та «Золотого лева»), але передусім через свою унікальну колекцію.
Серед рідкісних екземплярів — і видання з України та про Україну різними мовами, що входить до колекції славістичного та східноєвропейського відділу.
Як формувалася колекція та що в ній цікавого — читайте у розмові з Богданом Горбалем, куратором Славістичної та Східноєвропейської колекції.
Колаж Вікторія Желєзна/Суспільне Культура
Якою є «українська колекція» Нью-Йоркської публічної бібліотеки? Скільки наразі назв книжок та видань та який період вона охоплює?
Нам доведеться спочатку визначити, про що йдеться, коли ми говоримо про «українську колекцію». Адже наша бібліотека має десятки тисяч монографій та понад тисячу періодичних видань українців, що належать до різних періодів. Бібліотека також має велику кількість назв «Ucrainica», тобто йдеться про матеріали про Україну. Це про людей, і про історію та культуру різними мовами — англійською, російською, польською, німецькою мовами та латиною.
Історичний розвиток колекції був досягнутий за допомогою звичайних торгових каналів книг, обміну з бібліотеками за кордоном, придбання приватних колекцій та пожертв. Так, у 1903 році, лише через кілька років після створення славістичного відділу (1899) Нью-Йоркської публічної бібліотеки, Герман Розенталь (1843-1917), перший її керівник, із вдячністю говорив, що українці допомогли побудувати колекцію тим, що надсилали книжки у подарунок.
Але українські книжки також купували з України. Наприклад, взимку 1923 року Гаррі Міллер Ліденберг (1874–1960), начальник дослідницького відділу, поїхав до Києва, де проводив багато зустрічей та встановлював зв’язки щодо співпраці. Він зазначав, що, хоча тоді бібліотеці було лише п’ять років, вона вже мала в обліку понад мільйон томів. Після відвідування університетської бібліотеки у Києві, у листі до своєї родини він зазначив, що це «одна з найкращих колекцій, які бачив. Книжки були професійно впорядковані, і бібліотекар сказав мені, що кожна книга в колекції була належним чином каталогізована».
Нью-Йоркська бібліотека також купує книги та серіали, створені українцями в Україні та за її межами. Протягом багатьох років ми отримували книжки з приватних колекцій українців, які проживають за кордоном — наприклад Микити Шаповал (1882-1932), політичного та громадянського діяча; Якова Зніздовського (1915-1985), українсько-американського художника, а також Ярослава та Ірен Падохів, важливих фігур в українській еміграції. І це я назвав лише кілька.
У роботі щодо опрацювання матеріалів нам допомагали українці, які працювали у бібліотеці: Світлана-Марія Андрушків (1943-2022), пізніше директора бібліотеки наукового товариства Шевченка; Лев Чабан, нині працює в Гарварді; та багато інших. Едвард Касінек, наприклад, колишній керівник славістичного відділу та відділу, що опікується літературою Балтійських країн, розширив наші українські фонди, включаючи антикварні та рідкісні предмети.
Тому широта та обсяг «української колекції» у Нью-Йоркській публічній бібліотеці досить вагомі й ми пишаємося тим, що бібліотека ставала місцем роботи для багатьох вчених, наприклад для Юрія Шевельова (1908-2002), засновника та президента Української вільної академії наук.
Яка найдавніша книга в колекції? Яка їхня історія: чи пов’язані вони з роллю діаспори, чи їх пожертвували у колекції?
Ми вважаємо найдавнішою книгою «Апостол», опублікований у Львові у 1574 році. Це книга, що містить дії та послання апостолів, яка читається під час Літургії. Він був надрукований Іваном Федоровичем (Федоров). Книга була придбана в 1932 році, вона стала апогеєм продажу радянських книг.
Серед унікальних книг «Острозька Біблія», — перше повне церковне слов’янське видання Біблії, надруковане в Острозі 12 серпня 1581 року. Це був другий друк цієї Біблії, і вона відрізняється від оригіналу 1580 року за композицією, орнаментами та виправленням неправильних відбитків.
«Апостол», або «апостолос» із колекції «Рідкісні видання» Нью-Йоркської публічної бібліотеки. Надано Богданом Горбалем
Книга придбана бібліотекою навіть раніше за «Апостол». «Біблія» була передана нам з бібліотеки Lenox — попередниці Нью-Йоркської публічної бібліотеки. До цього вона була у приватній бібліотеці військово-морського інженера та бібліофіла-барона Яна Пітера Ван Сутолена (1751-1836). Він народився в Нідерландах, але з 1783 року працював у Російській імперії.
Загалом, присутність старих друкованих українських книг є сильною. Наша колекція також включає книги з приватних колекцій архіпресвітера Саймона Хаука (1909-1997), монсеньйора Василя Шерегі (1918–1988) та Пола М. Фекула (1905-1982).
Найдавніший і найбільш популярний предмет славістичної колекції — це рукопис 14-го століття Mol[i]tvʹnikʹ (требник — церковна книга, яка містить тексти богослужіння і моління), який раніше належав Метрополиту Іоанну (Теодоровичу) з Філадельфії (1887-1971). Його родина пожертвувала книгу бібліотеці у 1994 році.
«Ще не вмерла Украïна»: 200 патріотичних і народних украïнських пісень на фортепіано. Джерело: New York: Polish Book Importing Co.; Winnipeg, Canada: The Ruthenian Book Store (F. Dojacek), 1918. З «Загального відділу досліджень» Нью-Йоркської публічної бібліотеки. Надано Богданом Горбалем
Чи можливо купувати нову українську літературу, створену зараз в Україні, що це за книги?
Так, ми, безумовно, продовжуємо замовляти та купувати книжки в Україні, включно з тими роботами, що присвячені українській історії, літературні твори та критику, що стосуються української культури, мистецтва, архітектури, музики тощо. Ми вже маємо значну кількість видань, що стосуються різних аспектів російського вторгнення.
Наш єврейський відділ продовжує купувати дослідження юдаїки в Україні. Книги надходять з основних видавничих центрів: Київ, Харків, Львів, а також інших менших видавничих центрів. І звісно ми не маємо змоги слідкувати за тим, що відбувається в окупованих містах.
Я також маю підкреслити, що в останні роки ми займалися розвитком кооперативних зборів у галузі славістичних, східноєвропейських та євразійських досліджень з університетами Колумбії, Принстона та Гарварду. Ця співпраця дозволяє нам розширити роботу над нашою колекцією та зробити її ще більш доступною для наших читачів.
Кобзарь Тараса Шевченка, надрукований у 1860 році у Санкт-Петербурзі у друкарні Куліша. З «Загальної колекції» Нью-Йоркської публічної бібліотеки. Надано Богданом Горбалем
Чому ви обрали бібліотеку, що вам подобається в цій професії?
Для мене найкраща частина наукового процесу — це саме дослідження. Я можу допомогти читачам робити дослідження щодня. Це цікаво і втішно. Мені також подобається ідея будувати колекцію, яка буде використовуватися іншими людьми та науковцями ще довгі роки.
«Державні відзнаки Украïни», рік невідомий. З «Загальної колекції» Нью-Йоркської публічної бібліотеки. Надано Богданом Горбалем
Як ви можете описати інтерес до української літератури з боку користувачів вашої бібліотеки протягом останніх двох років?
Інтерес до України та українських тем був суттєвим. Ми відповіли на цей запит, створивши «Розуміння історії України: рекомендована література».
Бібліотека також співпрацювала з Американською академією єврейських досліджень та Центром єврейських досліджень Університету Фордхема, щоб встановити стипендію для українських науковців, які постраждали від війни в Україні.
У червні 2022 року у нас також відбулися публічні події, присвячені війні в Україні, ми піднімали питання документування та висвітлення злочинів. Також восени 2022 року Людмила Шолохова, яка раніше працювала у бібліотеці Вернадського у Києві, а тепер є кураторкою Dorot Jewish Collection, спільно з нами організувала подію «Україна та її люди», під час якої ми показали понад 50 об’єктів з нашої української колекції. Понад 200 людей відвідали цю експозицію. Це не єдина подія, організована нами. Ми продовжуємо співпрацювати з університетами, індивідуумами та організаціями.
«Енеида на малороссійскій язкык / перелиціованная И. Котляревским», видано у 1808 році у Санкт-Петербурзі. Надано Богданом Горбалем
Катерина Яковленко