Давно відомо, що існують Древні Знання, які втрачені для багатьох, проте не для всіх. Завдяки «Алхімії без упереджень» Андрія Зіменковського ми маємо шанс зануритися в історію цих втрачених знань, щоб знайти свій власний шлях до Істини. Якої саме? Про це й поговорили з автором книги, заслуженим діячем науки і техніки України, доктором медичних наук, професором, завідувачем кафедри менеджменту в охороні здоров’я, фармакотерапії і клінічної фармації у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького.
— Ваше дослідження – присвячене алхімії, яку зазвичай сприймають за суміш містицизму, а іноді й банальне шарлатанство. Проте її переосмислення в контексті медицини та фармації, філософії та теології свідчить зовсім про інше. Насправді алхіміки не лише філософський камінь шукали?
— Шарлатанство існувало у всі часи, тому не дивно, що й в алхімії процвітало, де взагалі йшлося про золото. Уявляєте, в Середньовіччі навіть пропонували черепа Іоанна Хрестителя у 7-річному та 16-річному віці, коли Предтечі відтяли голову! І люди їх купували! То що вже казати про більш вишукані варіанти шарлатанства. Алхіміки шукали каталізатор. Альберт Великий у свій спосіб описував радіоактивний синтез. Це все одно, що Александр Македонський розповідав би про айфон. Парацельс шукав Панацею – ліки від усіх хвороб. Медицині й сьогодні це не вигідно – а що тоді робити їй, коли є ліки від усього? Еліксир молодості – це теж не свіже питання. Молодильні яблука, жива і мертва вода. Пам’ятаєте? Аква віта – жива вода. Транслітерація – і маємо окво-віта, тобто «оковита». Теж допінг, але це вже з іншої опери. Академік Богомолець О.О. теж шукав засоби омолодження. Тільки він експериментував із гормонами, наскільки я пригадую з історії медицини. Алхіміки шукали шляхи до досконалості, чистоти Адама до гріхопадіння. Повернення до традиції, коли Древні Знання знали, і вони не викликали жодних сумнівів. Про це йдеться, між іншим, і в таємничій книзі «І-цзин». Написана вона за 3700 років до Ісуса Христа і за 2300 років до Мойсея. Вона стверджує, що все базується на Прадавніх Знаннях, які були ще до появи релігій і задовго до написання цієї дивовижної книги. В Європі вона була більш відома під назвою «Книга перемін». Алхіміки, як і тамплієри, як і розенкрейцери та інші утаємничені шукали Таємні Стародавні Знання та ключі до них.
— З вашого дослідження стає ясно, що алхімія – це була не просто забавка, оскільки займалися нею такі поважні особи різних часів та народів, як лікар-філософ Авіцена, першодрукар Гутенберг і родоначальник сучасної хімії Роберт Бойль. А якими були результати? Знайшли, наприклад, Грааль чи еліксир молодості? У чому взагалі полягає суть цієї науки?
— Якщо й знайшли Святий Грааль чи еліксир молодості, то добре переховали. Думаю, ми про це не скоро дізнаємося, якщо дізнаємося взагалі. Та й Грааль може виявитись зовсім не обов’язково тим потиром, з якого пив Ісус на Вечері. Цей артефакт може бути взагалі з іншого виміру чи іншого світу. Багато містичних речей не є тим, чим ми їх уявляємо. Наприклад, каталізатори відомі нам сьогодні в різних процесах. Допінги відомі. Гормони, знову ж таки. Є сьогодні й ліки, які справді конкретно допомагають від певних хвороб. Прикладів не бракує. Насправді кожен шукає те, що потрібно саме йому, чи не так? Комусь бракує грошей, золота, це його предмет пошуку. Комусь – молодості. Хтось шукає Мудрість. Насправді найважливішим є сам процес. Бо впродовж нього ми стаємо досконалішими, хтось – кращим, добрішим, адже в алхімічному вогні багато що очищається і гартується… Наш сучасний мозок став дуже реалістичним, і ми поставили море фільтрів, як у комп’ютерній програмі, щоб не відволікатись на усіляку там містику і приховане езотеричне. А дарма, бо перестали бачити те, що на поверхні. Забули питати себе – а для чого я на цій Землі, в цьому житті, яка в мене місія? Що може очікувати від цього життя моя Душа? Алхіміки ставили собі ці запитання. І вірили в Бога. По-справжньому, а не показово ніби – від свята до свята. А суть цієї науки, думаю, полягає в пошуку себе. Через важкий шлях до Древніх Знань.
— Як ви почали досліджувати алхімію? Вам був якийсь таємничий знак чи зустріли якусь таємничу особу?
— Знаю, що найчастіше описують саме цей стимул до алхімічного процесу – зустріч із незнайомцем, який передав певний артефакт чи якийсь порошок. Думаю, що якийсь знак чи стимул усе ж таки був. Адже немає випадковостей. Гортав якось старі рецептурники і натрапив на приписи так званих теріаків – рецепти з понад 70 складників, просто дивовижні, мабуть, мали бути ліки. І ніхто не звертав увагу на взаємодію інгредієнтів (а може, навпаки, добре знали і використовували). Серед того всього виявились алхімічні символи. Стало цікаво. Далі — більше: в одному з текстів виявив код розенкрейцерів. Що між тим усім спільного – алхімія, таємничі ордени, таємні Знання? Якось сам по собі почав набиратися матеріал, бо читав усе, що пов’язане з наведеним. Тому, мабуть, чесною відповіддю на питання, «чому почав досліджувати алхімію?», буде – «бо цікаво». А ось «як?» – просто читав усе, що зміг знайти в літературі про це. Звісно ж, алхімічні експерименти не проводив і не проводжу, для цього достатньо, як на мене, віртуального ментального простору. Ставив собі запитання і шукав на них відповіді. А вони сховані і в історії, і в філософії, і в хімії, і в символах, і в термінах, і в знаках, і ще невідомо де.
— Ви пишете, що із втратою Духовності людство почало втрачати значно більше, ніж містичні й не всім насамперед доступні Знання. Які саме знання маються на увазі? Може, відродження цікавості до алхімії зможе їх повернути?
— Ви можете мене вважати песимістом, але я скоріше реаліст – мабуть, широке відродження цікавості до алхімії навряд чи відбудеться, особливо у найближчі роки. Хтось сказав, що ми живемо в епоху деградації інтелекту. Парадокс – з одного боку, маємо штучний інтелект, з іншого – людина, вибачте, втрачає інтерес до свого розвитку. Чому марксизм так активно пропагував матеріалізм, по суті, забороняючи Духовне? А щоб ми менше думали і не прислухались до свого внутрішнього, щоб вірили в гасла (як мотивацію), щоб у нас не виникало «дурних», небезпечних думок про якісь там Таємні Вчення чи Таємні Знання, про Духовність чи про Бога. І куди ми прийшли? Куди йдемо? Як за Сенкевичем – Quo Vadis? Цінності спростились до цін. Бажання – до хотіння. А терні стали дорогою одержимих, дурнів, бідних і невдах. А чи не блаженні матимуть перевагу? Між іншим, алхіміків нерідко вважали божевільними. З іншого боку, як стверджує сучасний духовний гуру Ніл Волш, – «Людина родом із досконалості». Напевно, так і є, бо Древні писали, що Душа прагне досконалості. І ще. Справжні Адепти чи Ті, кому відкривались Давні Знання, знали, що вони в нас вже є, ті Знання. Треба лише пригадати. Знайти ключі.
— Чи досягала алхімія якихось реальних, не містичних результатів? Можете навести приклади з історії?
— Цікаво, але коли вже повністю були готові відповіді на ваші запитання, вони раптом просто зникли – щось на зразок глюку в комп’ютері. У мене таких глюків не було вже років із двадцять. Це прикро. Відповіді пропали безповоротно! Шкода, бо час втрачено. Але потім отямився – та це ж знак! Отже, щось уже занадто відверто сказав – алхімія завжди себе захищає. І чим це не результат? Реторти, колби, герметичний посуд, купа всякого обладнання – усе це родом з алхімії. Безумовно, вона стала-таки каталізатором для розвитку хімії, фармакології, фармакотерапії, металургії та багатьох наук, які зробили дивовижні прориви завдяки досягнень власне алхімії.
— У вашій книзі часто трапляються посилання на посвячених у таємниці алхімії осіб. Ви називаєте їх Великими Посвяченими, Утаємниченими, Досконалими Адептами Таємної Доктрини Таємничих Знань. Чи зустрічалися ви з такими особами? Цікаво, чи існують вони сьогодні в Україні?
— Звісно, я не зустрічав цих Великих Вчителів усіх часів. Але як ми можемо знати, хто біля нас? Нерідко Янголи з’являються у подобі безхатьків. Думаю, що так звані Посвячені існують у світі. Я вірю в них. Не знаю щодо присутності в Україні. Навряд чи вони тут. Бо, може, ми були б мудріші біля них. Якось почув цікавий вислів: «Святі – то приятелі Бога». Високого рівня Адепти чимось до них подібні. Мудрість, самопожертва, безгрішність, шляхетність і безмежна доброта – це мінімальні чесноти Досконалих Адептів. А ще мовчазність. Про таких незвичайних людей кажуть: «Вони щось знають». Пам’ятаєте, як описували присутність поряд із подібними Людьми? Відчуття щастя, легкості, впевненості. Від них ішло якесь світло. Про них казали – «Світлі Люди», маючи на увазі їхні чесноти. Пригадайте людей, яких знали чи знаєте, біля яких відчуваєте зазначені почуття. Може, це Великі Посвячені? І ще – як стверджує один із духовних гуру: усі найкращі Духовні Вчителі робили те, що закликали пригадати, хто ми є, повернутись до Бога і зцілитись. У цьому ніби і є наше єдине призначення – ціль нашої Душі.
— Наскільки алхімія актуальна сьогодні? Чи може вона зарадити українцям у сьогоднішній ситуації?
— Думаю, сьогодні актуальні ті принципи, ідеї та цілі, які порушувала алхімія. У ретортах алхіміків утворювались нові речовини. Під час алхімічного процесу загартовувались справжні вчені – трошки романтики, але переважно стоїки, терплячі і незламні, безстрашні і цілеспрямовані. З вірою в Бога і з безмежною любов’ю до своєї справи. І не домінувало тут збагачення чи золото. Хоча вони все ж збагачувались – Знаннями. І часом добували ті ключі, які відчиняли двері до справжніх скарбів – до дивовижних та древніх Знань. У горнилі сьогоднішньої страшної війни вже народились нові люди – щирі, чисті, герої зі світлими помислами і святими цінностями. Ми бачимо зараз, як буквально на наших очах відбувається народження нової, європейської України. Натомість, як завжди – вилазить і шлак, і осад, і брудні домішки… Це я так образно – не в «хімічному» сенсі, звісно. Колаборанти, шахраї, мародери, зрадники, ті, хто наживається на війні. Все, як колись. Історія завжди повторюється. Правда, кажуть, що вона це робить, бо дурні за першим разом не розуміють. Пройшло майже 80 років від страшної війни, і знову – нова. Щоб пригадати генетично закладені жахи минулих воєн? Ось і не вірте про «пригадати все»…
Розмовляв Ігор Бондар-Терещенко