У Національному музеї літератури України відбувся вечір пам’яті Василя Фольварочного
65
30 січня в Національному музеї літератури України відбувся вечір пам’яті відомого письменника, заслуженого діяча мистецтв України Василя Фольварочного.
У рамках урочистого заходу відбулася презентація останньої книги автора –«Син церкви – син України» (про Йосипа Сліпого).
Модераторами зустрічі були голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський і заступниця голови НСПУ Тетяна Фольварочна.
На презентацію завітали представники української громадськості і духовенства, українські письменники і журналісти, а також шанувальники творчості Василя Фольварочного, зокрема Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, отець Андрій Боднарук (священник Української Греко-Католицької Церкви), дипломат, голова Буковинського земляцтва Валерій Цибух, голова Тернопільського земляцтва Іван Башняк, голова Житомирського земляцтва Йосип Запаловський, народний артист України Володимир Талашко, політичний діяч, науковець і меценат Михайло Апостол, а також Олександр Божко, Петро Засенко, Володимир Петрук, Михайло Шевченко, Раїса Царьова-Форост, Василь Неволов, Леонід Петровський, Борис Пономаренко, Анатолій Качан, Раїса Сеннікова, Микола Гриценко, Олександр Шугай, Софія Майданська, Наталія Дзюбенко-Мейс, В’ячеслав Гук, Олексій Шепетович, Андрій Демиденко, Валерій Ясиновський, Марія Воробей, Ольга Романюк, Алла Диба, Тарас Здоровило, Володимир Кузьменко, Валерій Герасимчук, Галина Сливка, Віктор Кучерук, Іван Малюта, Сергій Мартинюк, Валерій Степанян-Григоренко, Світлана Касьяненко та інші.
Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, модеруючи захід, зазначив, що постать Василя Фольварочного як людини і як видатного українського митця є непересічною, він значно збагатив історію української культури, а його потужна енергетика давала йому сили створювати глибокі, змістовні, правдиві, що ґрунтуються на архівних джерелах, твори. Також М. Сидоржевський прочитав «Слово на спомин про Василя Фольварочного» – уривок із власної книги.
Письменниця і дружина Василя Фольварочного Тетяна Фольварочна, згадуючи світлі й щасливі миті подружнього життя, зазначила, що пан Василь був потужною людиною зі своєю долею і своїм незглибимим духовним світом, а його ретельна й копітка робота над книгою «Син церкви – син України» – просто вражала тим, наскільки відповідально автор поставився до відтворення у цій книзі найдрібніших історичних деталей. Також пані Тетяна зауважила, що в цій книзі йдеться про видатного українця, главу Української греко-католицької церкви, Галицького патріарха Йосипа Сліпого. Василя Фольварочного привабила мужність і незборимість цього чоловіка, його жертовність в ім’я української нації, його сила духу та волі, коли, виборюючи права українців, він опинився за ґратами, у більшовицьких таборах, де пробув 18 років і не зламався духовно, плекаючи в серці надію на світле майбутнє свого народу. На знак глибокої пошани до свого спочилого чоловіка Тетяна Фольварочна прочитала його вірші «Двірник», «Скрипаль», «Діди і прадіди» і «Груша».
Відомий український письменник і перекладач із вірменської, секретар НСПУ Олександр Божко, згадуючи Василя Фольварочного, підкреслив, що він був дуже талановитий письменник, борець і патріот України, він написав ґрунтовні твори про Симона Петлюру, беручи за основу архівні матеріали, які довго й старанно вивчав і досліджував, тому його письмо – вивірене життям, письмо, що співзвучне з нашими класиками, оскільки він був не лише правдолюбом і мудрим співбесідником, а й чесним перед собою і читачем.
Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь підкреслив, що у непрості часи становлення молодої української держави Василь Фольварочний зміг забезпечити роботу Спілки письменників, переймався долею українських митців, підтримував творчу молодь, бо саме на раменах таких особистостей, як він, тримається українська нація і Україна.
Громадський і політичний діяч, науковець, меценат, який профінансував вихід книги «Син церкви – син України», Михайло Апостол зауважив, що Василь Фольварочний був людиною душі, а кожна зустріч із ним була як свято, а ще він був товариським, чув людину, переймався її долею, у книгу про Йосипа Сліпого вклав свою душу, бо прагнув, щоб якнайбільше українців знало історію свого народу, своє коріння, свої джерела. Михайло Апостол наголосив, що цю книгу мають вивчати в усіх школах України, а він зробить усе можливе, щоб кожний учбовий заклад мав у своїй бібліотеці цю титанічну духовну працю.
Голова Буковинського земляцтва, дипломат, кандидат філософських наук Валерій Цибух розповів, що люди на Буковині завжди радо зустрічали Василя Фольварочного, вони пам’ятають його і вдячні йому, він був плодовитим літератором, а його життя – це велике наше набуття, бо його твори актуальні, особливо тепер, коли на нашій землі точиться затята війна, проте наша віра в перемогу – незгасна.
Доктор педагогічних наук, професор, дійсний член Національної академії педагогічних наук України Георгій Філіпчук підкреслив, що свого часу Василь Фольварочний був одним із лідерів «Просвіти», мав причетність до національного відродження України, а ця зустріч – це добрий діалог із письменником і націєтворцем. Також Г. Філіпчук зазначив, що В. Фольварочний за радянських часів у тій жорсткій тоталітарній системі зберіг себе як людину, мав чітку проукраїнську громадянську позицію і мав мужність відстоювати її, а його постать – надзвичайно народна і українська.
Також на урочистому вечорі виступили: голова Тернопільського земляцтва Іван Башняк, який зазначив, що В. Фольварочний – це людина, яка була натхненна материнським покликом донести до людей важливе, це титанічна постать, і таких, як був він, ми маємо підтримувати і їм допомагати; голова Житомирського земляцтва Йосип Запаловський додав, що В. Фольварочний дотичний і до Житомирщини, він був дуже активною творчою людиною, незабутньою і глибокою; відомий український поет Петро Засенко зазначив, що перша поетична збірка В. Фольварочного мала назву «Тривога», вона побачила світ у видавництві «Молодь» 1966 року – це була тривога серця й тривога молодої поетичної душі, і від першої до останньої своєї книги він був сподвижником, закоханим у рідну землю; драматург, перекладач, театрознавець, професор, заслужений діяч мистецтв України Василь Неволов додав, що В. Фольварочний був багатовекторною людиною, давав кожному можливість відбутися і в літературному, і в драматургічному доробку, і сам був вимогливим насамперед до себе і трудолюбивим, а жанрова амплітуда його була найрізноманітніша: від трагедії – до комедії, він неперевершено володів мистецтвом драматургії, міг тонко передати всю психологічну глибину людської душі; український літературознавець і літературний критик, педагог, доктор філологічних наук Володимир Кузьменко додав, що після письменника залишаються книжки й читачі, і це важливо, бо письменник має одну дату – лише дату народження, і все.
Також щирими й теплими спогадами про Василя Фольварочного поділилися знані українські митці Олександр Шугай, Михайло Шевченко, Валерій Герасимчук, син Василя Фольварочного, доктор педагогічних наук Ігор Фольварочний на інші.
А ще на вечорі виступила співачка і письменниця Світлана Касьяненко. Вона потішила всіх присутніх неповторним виконанням пісень «Моя любове…», «Чекала мати…», «Набутися разом» і романсом «Озеро любові».
Насамкінець відомий український актор та режисер Володимир Талашко прочитав вірш Василя Фольварочного «Суниці червня», а народна артистка України Людмила Марцевич майстерно й щемко виконала «Ноктюрн» Фредеріка Шопена і декілька його прелюдій.
Також господиня вечора Тетяна Фольварочна зазначила, що важливо в житті робити все спільно, набуватися разом, щоби потім у пам’яті відтворювати миті спільного щастя, щоб у кожного була людина, з якою можна бути щасливою.
Тригодинна зустріч, на якій усі охочі вшанували світле ім’я Василя Фольварочного, минула так швидко, що ніхто з присутніх і незчувся, як настав пізній зимовий вечір. Такі вшанування пам’яті видатних українських митців, сподвижників української культури, дуже важливі тепер, під час цієї жахливої війни, бо вони несуть у собі ту потужну силу, яка дарує нам усім наснагу жити й боротися далі за свою землю, за свою Батьківщину й за нашу Перемогу.
Керівництво НСПУ щиро дякує дирекції Національного музею літератури України за надану можливість ушанувати пам’ять Василя Фольварочного.
