У Києві несправедливо мало вшановано пам’ять видатного мистецтвознавця і археолога Миколи Макаренка (1877-1938), якому наша столиця завдячує порятунком в історично найтяжчі роки багатьох культурних скарбів від мародерства, знищення й забуття.
Саме Микола Макаренко, бувши в 1920-1925 рр. директором Музею мистецтв ВУАН (нині Музей Ханенків), домігся повернення до Києва частини колекції, вивезеної під час ПСВ до музеїв Москви й Петрограда, а в 1934 р. єдиний з тодішніх фахівців виступив проти планів сталінського режиму знести Михайлівський Золотоверхий монастир. За відмову підписати акт знесення вченого було заарештовано й заслано до Казані, де в 1936-му арештовано вдруге. Вбито в тюрмі за постановою «трійки» НКВД СРСР 4 січня 1938 року. Місце поховання видатного українця і до сьогодні залишається невідомим.
Впродовж усіх цих років вдячна пам’ять киян зберігала апокрифічний переказ про одчайдушні спроби Миколи Макаренка врятувати Михайлівський Золотоверхий і Святу Софію, що також була призначена на знесення. Відомо, що вчений надсилав телеграму Сталіну з арґументами на захист цих шедеврів світового зодчества, а коли це не подіяло, став шукати інших методів впливу – і таким чином вийшов спочатку на французьких комуністів, а відтак на Ромена Роллана. Згідно з міською леґендою, саме останній начебто зрештою і втрутився, попросивши Сталіна зберегти церкву, дорогу для французького народу тим, що в ній вінчалась королева Франції.
Докладніше вивчення наукового і громадянського подвигу Миколи Макаренка – справа майбутніх поколінь, що матимуть доступ до російських архівів, але й того, що знаємо, доволі, аби скласти вченому ясу, вписавши його ім’я на мапі міста. Наукова спільнота шанує Миколу Макаренка за його працю над порятунком безцінного культурного спадку київських храмів, знищуваних комуністичним режимом. Дбає про збереження пам’яті про відважного мистецтвознавця і Православна церква України. Час зробити його заслуги видимими urbi et orbi.
У серці старого Києва, просто між Софією Київською та Михайлівським Золотоверхим Собором є невеличка вулиця, названа на честь російської акторки Алли Тарасової. Київрада визначила її такою, що підлягає перейменуванню в рамках процесу дерусифікації. Цій вулиці ідеально пасувала б назва — вулиця Миколи Макаренка. Таке рішення Київради стало би гідним актом вшанування пам’яті захисника обох соборів.
Хочу звернутись до Київського міського голови, депутатів Київської міської ради та небайдужих киян із закликом відновити історичну справедливість та зробити необхідні кроки, щоб увічнити ім’я видатного хранителя київських скарбів Миколи Макаренка у назві вулиці Алли Тарасової. В тій реальності, в якій жив Микола Макаренко, можна було хіба мріяти про те, що Михайлівський монастир буде відновлено, а Софію Київську вдасться врятувати. Гідна шана таким, як Микола Макаренко, — це найменше, чим ми можемо віддячити сьогодні.
ПІДПИСАТИ ПЕТИЦІЮ
Джерело: petition.kyivcity.gov.ua