Російсько-українська війна залишає по собі мільйони ран на тілі всієї України, у душах усіх українців. Наш духовний простір до найменшої клітини зачепили метастази тривоги й болю. Свідчення цього – і книжка Оксани МАНІВ «Справжня війна очима матері», яку презентували в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка. «Це щоденник вражень та емоцій, справжній калейдоскоп подій, – вважає докторка філологічних наук, професорка, письменниця Ольга Деркачова, модераторка цього заходу. – Таку історію треба закарбовувати навіки. Це один із досвідів сприйняття війни, а їх багато, і всі вони створюють картину про російську тиранію. Бо якщо не ми писатимемо про війну, то про неї напишуть замість нас, і не в той спосіб, у який ми хочемо, відчуваємо й знаємо».
«Справжня війна…» – це літопис війни й викликаного нею душевного болю. Авторка крізь призму свого світосприйняття хронологізує перші шість місяців війни: описує злочини рашистів, змальовує стійкість ЗСУ, єдність українців, допомогу волонтерів, медиків і вплітає в них роздуми про минуле й теперішнє України. «З початком великої війни в Україні я не могла говорити, я плакала, – розповідає пані Оксана. – Хтось молився чи ридав, хтось виїжджав за кордон, а хтось пішов захищати Вітчизну, а мені спало на думку почати писати про кожен день війни… Не забуду жодного дня тієї весни, цієї війни. 24 лютого ніби було вчора, і я з того ранку не забуваю нічого. Головне для нас усіх нині – триматися разом. Перемога у війні – це далеко не швидкий процес, тому потрібно набратися терпіння».
У виданні, справді, крім усього іншого, привертають увагу й щирі персональні переживання авторки: «Коли вранці пробуджуюся, іноді думаю, що це все… жахливий сон, ніби я надивилася якихось фільмів про війну, але коли чую над містом повітряну тривогу, тоді все постає в реальності. Війна, справжня війна!». Або ж: «Заплакані весна і літо цьогоріч в Україні. Коли переглядаю газети чи новини в етері, то бачу обличчя людей, на які тяжко дивитися. Тільки в осиротілих матерів такі очі, в які несила глянути. Які обличчя, Господи, які очі! Такий біль і зажура в них».
«Чим повинна бути ця книжка, любі мої читачі? – процитуємо тут принагідно і такий уривок зі «Справжньої війни…». – Тривожною сиреною? Закликом до зброї? Всього цього ми маємо вже аж забагато, хочеться поваги, любові, романтики, як в історичних романах. Закордонні письменники дуже гарно описують такі моменти. Я прочитала багато їхніх творів, але так змалювати теперішні події, як вони, не зможу. Пишу, як вмію, як відчуваю, і що наболіло на душі».
«Книжка О. Манів – це намагання не втратити жодної зернини пережитого, оплаканого, вистражданого, спроба укласти в мозаїчне панно нашої епохи свою крихту смальти… Цінність цих сторінок у тому, що це не що інше, як сповідь, крик небайдужого серця… Такі твори нам конче потрібні… Вони своїм звучанням зливаються в єдину симфонію думок та спогадів, – підкреслює доктор філології, професор ПНУ ім. В. Стефаника Ярослав Мельник. – Ця книга як свідчення неспроможності мовчати й невміння бути байдужою».
Зміст видання доповнюють ілюстрації прикарпатського художника, учасника міжнародних виставок, автора герба Івано-Франківська Івана Марчука. Його малюнки в жанрі карикатури гостро підкреслюють цинізм путінського режиму, відображають справжню суть росії, тим часом як інші його твори на сторінках книжки змальовують героїчний спротив України рашистським загарбникам та віру в нашу перемогу.
