У Києві презентували монографію професора Миколи Васьківа
30
На початку квітня 2024 року в бібліотеці ім. Махтумкулі ЦБС «Свічадо» Святошинського району міста Києва відбулася презентація монографії Миколи Васьківа «Маґтимґули Пираґи (Махтумкулі Фрагі): літературний портрет» (2019).
Захід відбувся в рамках ушанування 300-річчя видатного туркменського поета і філософа Маґтимґули Пираґи (Махтумкулі Фрагі), що відзначається 2024 року під егідою ЮНЕСКО. (Традиційно в Україні вживається такий варіант імені поета ‒ Махтумкулі або Махтумкулі Фрагі. Останнім часом запроваджується інший варіант написання імені туркменського митця слова ‒ Маґтимґули Пираґи).
Книгу представив її автор – доктор філологічних наук, професор Микола Васьків. Серед слухачів – представники посольства Туркменистану ‒ Перший секретар Сердар Какаджанов і Третій секретар Бегенч Союнов, туркменська молодь ‒ студенти українських ЗВО, учителі (заступниця директора з виховної роботи Анастасія Штефан, завідувачка шкільної бібліотеки Інна Тітова) та учні 8‒10-Х кл ЗЗСО № 35 ім. В. Чорновола м. Києва, працівники бібліотеки ім. Махтумкулі.
У змістовному виступі автор зацікавив аудиторію маловідомими фактами та своєрідними акцентами не лише з біографії і творчості Маґтимґули Пираґи, а й з історії формування літературного канону. Зокрема, професор М. Васьків згадав книгу американського критика Гарольда Блума «The Western Canon. The Books and School of the Ages. Macmillan» (1994) ‒ «Західний канон: книги на тлі епох», куди Г. Блум включив авторські літературні тексти, релігійні твори і впливові роботи філософів та істориків. Твори поділені за епохами (аристократична, демократична, хаотична) та країнами, мовами чи регіонами. Але до цього канону не втрапили автори, що представляють молоді держави чи нечисельні нації. Зокрема, у цьому каноні немає імен ні українських, ні туркменських письменників. Саме тому дотепер є актуальною проблема популяризації імен українських і туркменських митців серед світової культурної спільноти.
Маґтимґули Пираґи, на переконання М. Васьківа, ‒ геніальний поет, що успадкував талант віршування від свого діда і батька. Він здобув ґрунтовну освіту, багато мандрував, шанував свою родину та її звичаї, опанував скотарство, лимарство, ковальство та золотарство. Через усе своє життя, як духовний скарб, поет проніс кохання до дівчини Менглі, якій не судилося стати його дружиною, але яка стала його музою у творчості. Сповідуючи суфізм, Маґтимґули Пираґи у своїх творах поетизував чесну працю і духовні цінності. Писав поезію живою розмовною мовою, і саме тому багато його віршів виконувалися народними співцями – бахші.
У світовому сходознавстві ім’я Маґтимґули Пираґи актуалізовано від 1842 р. Українське маґтимґулизнавство започатковано Агатангелом Кримським, який згадує про творчість Маґтимґули Пираґи у праці «Тюрки, їх мови та літератури» (1930). Пожвавилися ці наукові, компаративні та перекладацькі студії в Україні в 60-ті роки 20 ст. На думку Миколи Васьківа, інтерес до культури і літератури країн Центральної Азії (Туркменистану, Узбекистану, Казахстану та ін.) посилився у радянських науковців під час Другої світової війни, коли більшість із них перебували в евакуації саме у цих краях і відкрили для себе давні традиції й імена митців східних народів. Станом на тепер творчість Маґтимґули Пираґи в Україні досліджують, окрім М. Васьківа, П. Мовчан, Ю. Пелешенко, О. Кононенко та ін.
Станом на 2024 р. монографія М. Васьківа є найбільш розлогим та ґрунтовним аналітичним оглядом творчості туркменського поета, презентованої в Україні. У книзі «Маґтимґули Пираґи (Махтумкулі Фрагі): літературний портрет» професор М. Васьків систематизує відомості про вивчення творчого спадку поета в Україні, подає факти про його життя і творчість в контексті історії та звичаїв туркменів, виважено аналізує досягнення та лакуни українського маґтимґулизнавства, а також переклади його творів. Унікальність цієї книги полягає в тому, що М. Васьків розлого й доступно пояснює й версифікаційну своєрідність творів Маґтимґули Пираґи, їхні традиційні та інноваційні особливості.
Під час презентації прозвучали вірші Маґтимґули Пираґи: українською і польською мовами читав професор Микола Васьків. Туркменською мовою – Енеджан Бешімова.
Директорка бібліотеки Олена Зубар наголосила, що у рамках відзначення 300-річчя Маґтимґули Пираґи (Махтумкулі Фрагі), протягом 2024 року в бібліотеці, що удостоєна імені видатного туркменського поета і філософа від 1972 року, планується проведення низки соціокультурних заходів у співпраці з посольством Туркменистану в Україні.
Довідково
Микола Васьків – доктор філологічних наук (2010), професор (2011). Автор п’яти монографій, чотирьох навчальних посібників, шести розділів у колективних монографіях, а всього – понад 300 наукових публікацій. Коло наукових інтересів – теорія літератури, історія української літератури, історія зарубіжної літератури, література народів Сходу, теорія журналістики.
Випускник Дрогобицького державного педагогічного інституту ім. І. Я. Франка. З 1990 по 2003 – асистент, аспірант, старший викладач, доцент, заступник декана філологічного факультету з навчальної роботи Запорізького державного університету. Протягом 2004–2012 рр. – завідувач кафедри журналістики, доцент, професор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. У 2007–2010 рр. був докторантом Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 2012 до 2015 – професор кафедри української літератури, компаративістики і соціальних комунікацій Київського університету імені Бориса Грінченка. З 2015 до 2018 – завідувач кафедри журналістики і міжнародних відносин Київського університету культури. Від 2018 – професор кафедри журналістики та нових медіа Київського університету імені Бориса Грінченка. Від 2023 – завідувач відділу української філології Науково-дослідного інституту українознавства.
Член Національної спілки журналістів України з 2004 року.
Відзнаки та нагороди:медаль міжнародної організації ТЮРКСОЙ «175 років Абаю» (2020); лавреат премії «Ars Translationis» імені Миколи Лукаша (2019); лавреат Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея (2022; номінація «Чендеєзнавство»).
