Ще одна грань таланту Марії Вайно… Картини письменниці стали сюрпризом для поціновувачів її творчого обдаровання

22

Поетеса, прозаїк, журналістка, кіносценаристка, кінознавець, відповідальний секретар ОО НСПУ, членкиня правління Національної спілки кінематографістів України, засновниця громадської організації «Імпресія», одного з організаторів Всеукраїнського конкурсу малих прозових форм ім. В. Стефаника, – це все в одній особі…

Марія ВАЙНО народилася в селищі Букачівці на Рогатинщині, зростала у Калуші, а вже давно вона іванофранківка. Один Бог знає, як їй вдається поєднувати із написанням віршів та новел інші свої заняття й захоплення, громадську діяльність. Скажімо, три роки тому пані Марія з власної ініціативи почала вести на ОТБ «Галичина» авторську програму «Вмикайтеся – поговоримо» – інтерв’ю з талановитими людьми Прикарпаття. Взагалі-то вона свого часу працювала в цій сфері у Києві – була літредактором, редактором на Першому національному телеканалі, сценаристом різних телевізійних проєктів, а тепер навчилася, знявши відеоматеріал, і сама його монтувати. «Мене тоді навідала оптимістична думка, що у 65 років, коли діти виросли, онуки далеко, я можу дозволити собі робити те, що не дозволяла досі», – згадала вона на недавній творчій зустрічі в мистецькій вітальні обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка.

Але тут розмова йшла передовсім про нове захоплення М. Вайно: вона постала перед поціновувачами її багатогранного таланту як… художниця. У вітальні розгорнули виставку 25 робіт пані Марії, виконаних у різних техніках. Загалом у її доробку вже понад 30 картин, створених за вісім місяців з торішнього літа, коли почала малювати. Представила присутнім пані Марію ще в одній творчій іпостасі директорка ОУНБ Людмила Бабій, котра, зі слів новоспеченої художниці, і «спровокувала» її ознайомити зі своїми живописними роботами читацько-глядацьку публіку.

Певна річ, у головній книгозбірні краю письменниця мала багато творчих зустрічей, але ця заінтригувала присутніх уже самою своєю назвою – «…невідома й відома Марія Вайно…». А на підготовленій працівницями бібліотеки книжковій виставці «…відома Марія Вайно» було представлено 21 видання з фондів обласної бібліотеки – це її поетичні, прозові твори й навіть навчальний посібник «Сценарна майстерність» у двох книгах.

Отож цього разу модераторка творчої зустрічі з пані Марією – літературознавиця, кандидатка філологічних наук Марта Хороб розмову про творчість української письменниці розпочала зі ще незнаної загалу грані її таланту й нагадала усім, що поєднання словесної творчості з  малярством – не така вже й рідкість серед літераторів, відповідні приклади можна навести з античних часів, середньовіччя, ближчих до нас історичних епох і з сьогодення. В українській літературі хрестоматійним зразком поета й водночас художника, звісно ж, є Тарас Шевченко. Малював картини і Володимир Винниченко – прозаїк та драматург, чиї п’єси ставили на європейських сценах. А Шевченківська лавреатка – яскрава творча особистість української діаспори, представниця Нью-Йоркської школи поетів і прозаїків Емма Андієвська є авторкою не лише віршів, романів, а й картин у стилі сюрреалізму.

Що ж спонукало Марію Вайно спробувати свій хист в образотворчому мистецтві? Вона повідала, що давно приятелює із франківськими художниками, на їхніх виставках подовгу стояла перед уподобаними картинами, бувала і в їхніх майстернях. Приміром, товаришування з Тетяною Павлик розширило її уявлення й знання про процес професійного  малярства, про працю й життя цих митців, допомогло письменниці змалювати словами образ художниці в одному зі своїх прозових творів.

«Але припустити, що я сама малюватиму в прямому значенні цього поняття? Якби мені років 15-20 тому хтось спрогнозував те, що мої картини експонуватимуть на виставці, я б сказала: «Друже, спам’ятайся!». Проте невипадково у народі мовлять, що своєї долі людина і конем не об’їде. Торік на виставці майстрині живопису й художньої кераміки Марії Корпанюк (вона, до речі, пише й самобутні поезії) я була просто приголомшена її прекрасними пастелями, які цвіли всіма барвами веселки. Про це й сказала мисткині, а вона на те: «Мені чомусь видається, що й ви самі могли б малювати». Дала мені, щоб я спробувала, папір і пастельні олівці», – почули присутні в мистецькій залі бібліотеки з уст художниці.

Отак письменниця уперше в житті створила кілька малюнків, і, уявіть собі, вже Марію Корпанюк своєю чергою вразили малярські здібності її тезки, які у письменниці проявилися одразу й так несподівано для них обох, приємно подивувало притаманне М. Вайно тонке відчуття кольорів. А після того літераторка познайомилася з науковою працівницею Музею мистецтв Прикарпаття Тетяною Мурафою, теж, як і Марія Корпанюк, майстринею кераміки. Пані Тетяна поділилася з нею приладдям для  малярства й полотном, стала, зі слів гості бібліотечної вітальні, головним спонсором її першої художньої виставки – йдеться про рами для картин. Підтримав Марію Едуардівну в її новому захопленні також професор кафедри дизайну і теорії мистецтва ПНУ ім. В. Стефаника Богдан Губаль.

«Я ще вчуся живопису, тож поради його, теоретика і практика образотворчого мистецтва, для мене дуже цінні, – каже Марія Едуардівна. – А сам процес малювання нині, у час рашистської агресії проти України, коли нерідко і мої ночі безсонні через тривожні новини з фронту, заспокоює мене, зокрема та ж лінія горизонту моря, яку старанно прорисовую. Я люблю не тільки Карпатські гори, що зображаю на своїх картинах, а й море, яке малюю з пам’яті. Адже мій батько – естонець-балтієць. Малювання для мене – своєрідна арттерапія. Сподіваюся, що нею будуть для відвідувачів ОУНБ і мої роботи».

Ось як на творчій зустрічі з письменницею охарактеризував її малярський дебют сам Б. Губаль:

– Марію Вайно раніше я не раз бачив на художніх виставках як глядачку, яка вдивлялася в картини, мовби крізь себе їх пропускала. А не так давно уперше побачив роботи й самої письменниці – олійний  живопис, пастелі. І переконався: вони втілюють у собі образне сприйняття Марією Едуардівною довколишнього світу, тобто це не просто споглядальні замальовки побаченого авторкою, за відтворення якого вона береться. Не кожному і професійному митцеві вдається так вкласти в живописну роботу свою душу, як пані Марії. Вона не байдужа до того, що малює, а робить це з любов’ю, тож картина випромінює закладену в ній внутрішню енергетику авторки. Те ж море на її полотнах буває різним – зрозуміло, залежно від свого природного стану воно і колір змінює. Але річ не лише в цьому. У Марії Вайно море невіддільне від неба – це мовби єдиний світ, хоча між ними і простежується лінія горизонту… Пастелі у мисткині-початківця психологічні, їх незрідка диктує авторці імпульсивність її світосприйняття. А назагал у кожній картині пані Марії глядач може відкрити для себе щось цікаве, яке його духовно збагатить…

Доцент кафедри методики викладання образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ПНУ ім. В. Стефаника Василь Корпанюк:

– Хоч Марія Вайно не має фахової освіти художника, її твори вражають своєю колористичністю, тонованістю, композицією. Це, як і майстерне володіння словом, великий дар, котрим наділив її Господь Бог…

Письменник і вчений, академік Володимир Качкан:

– Справді, благословенна Небом творчість Марії Вайно. Такий висновок можуть зробити і читачі її поетичних та прозових творів з вишуканою стилістикою мови, в яких відчуваються особливий жіночий нерв, проникнення в саму суть людського життя, і глядачі її першої виставки художніх полотен. На кількох картинах бачимо тут небесні світила – сонце під час сходу й заходу і місяць. Коли переглядав їх, то в голові сяйнула ось яка думка про давно знайому мені письменницю, а тепер ще й авторку експонованих робіт: «Може, і ця дивовижна жінка зі своєю добротою й ніжністю, життєвою потребою віддавати їх близьким, як і невтомно пізнавати довкілля, сама зійшла з небесного сузір’я на землю?». Хочу побажати пані Марії неозорого (як на її картинах) моря творчості, підготувати, випустити й презентувати в цій же бібліотечній залі альбом своїх художніх робіт…

Голова ОО НСПУ, очільник Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка Євген Баран:

– На мій погляд, саме така світла й життєствердна творчість, яку Марія Вайно представила нам в експозиції своїх картин, здатна рятувати цей нинішній земний світ. Світ, який, на жаль, все більше морально деградує, у якому пропагують і все більше домінує спрямований проти людяності й душевності культ сили і який через те може повернутися до похмурого середньовіччя…

Серед тих, хто привітав Марію Вайно з успішним малярським дебютом, були й начальниця управління культури, національностей та релігій Тетяна Бойко та Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків. Вони підкреслили харизматичність цієї творчої особистості, закликали й інших наслідувати її переконливий приклад того, що людина може в будь-якому віці пізнати секрети якогось нового виду творчості і, навчаючись у майстрів-професіоналів, успішно проявити себе в ньому.

Як резюмувала Марія Вайно, цілком несподівану навіть для багатьох її знайомих першу виставку своїх картин вона підготувала не для здобуття визнання і в цій сфері творчості. А новим захопленням хоче показати не лише своїм ровесникам, а й песимістично налаштованим набагато молодшим від неї людям, що «життя тільки починається».

Іван ГАВРИЛОВИЧ, заслужений журналіст України, спецкореспондент газети «Галичина», заступник голови Івано-Франківської міської «Просвіти», член НСПУ і НСЖУ

Чільна світлина — Марта Хороб і Марія Вайно

galychyna.if.ua

попередня статтяУ Львові презентували каталог портретної полоністики
наступна статтяОголошується конкурс на здобуття премії імені Шолом-Алейхема у 2025 році